Відмива́ння гро́шей () — це процес незаконного приховування походження грошей, отриманих від незаконної діяльності (часто знаних як «брудні́ гро́ші» ()), такої як незаконний обіг наркотиків, секс-робота (у деяких юрисдикціях), тероризм, корупція та розкрадання, і перетворення цих коштів на такі, що здаються легальними, зазвичай через підставну організацію. Оскільки фінансовий злочин став складнішим, а фінансова розвідка відіграє все важливішу роль у боротьбі з та тероризмом, відмивання грошей стало предметом гострих політичних, економічних та . Більшість країн впроваджують певні заходи щодо боротьби з відмиванням грошей.
У минулому термін «відмивання грошей» застосовувався лише до фінансових операцій, пов'язаних з організованою злочинністю. Сьогодні його визначення часто розширюється урядовими та міжнародними регуляторами і означає «будь-яку фінансову операцію, яка генерує актив або економічну цінність у результаті незаконної дії», що може включати такі дії, як ухилення від сплати податків або . У Сполученому Королівстві це не обов'язково має стосуватися грошей, а може стосуватися будь-якого економічного блага. Суди розглядають справи про відмивання грошей, скоєне приватними особами, наркоторговцями, підприємствами, корумпованими чиновниками, членами злочинних організацій, таких як мафія, і навіть державами.
За законодавством США, відмивання грошей — це практика здійснення фінансових операцій з метою приховування особи, джерела або призначення незаконно отриманих грошей. У законодавстві Сполученого Королівства визначення загального права є ширшим. Це діяння визначається як «процес, за допомогою якого доходи, одержані злочинним шляхом, перетворюються на активи, які видаються такими, що мають законне походження, завдяки чому їх можна зберегти назавжди або реінвестувати в подальші злочинні підприємства».
В українському законодавстві це поняття закріплене як «легалізація (відмивання) майна (або доходів), одержаного злочинним шляхом». Кримінальна відповідальність за такі дії (вчинення фінансової операції чи правочину з таким майном, а також його приховування чи маскування) передбачена статтею 209 Кримінального кодексу України. Базовим документом, що регулює боротьбу з «брудними грошима» за міжнародними стандартами (зокрема вимогами FATF), є Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (№ 361-IX від 2019 року). Функції підрозділу фінансової розвідки, який збирає дані від суб'єктів первинного фінмоніторингу (банків, фінансових компаній, нотаріусів тощо) та аналізує підозрілі транзакції, виконує Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг).
Історія законодавства Хоча існуючі закони використовувалися для боротьби з відмиванням грошей ще під час сухого закону в США в 1930-х роках, спеціальне законодавство щодо боротьби з відмиванням грошей було впроваджено лише в 1980-х роках. Організована злочинність отримала значний поштовх від сухого закону і велике джерело нових коштів, отриманих від незаконного продажу алкоголю. Успішне судове переслідування Аль Капоне за ухилення від сплати податків змусило державу та правоохоронні органи зосередитися на відстеженні та конфіскації грошей, але чинні закони проти ухилення від сплати податків більше не могли використовуватися після того, як гангстери почали платити податки.
У 1980-х роках війна з наркотиками знову змусила уряди звернутися до правил протидії відмиванню грошей, намагаючись відстежити та конфіскувати доходи від , щоб зловити організаторів та осіб, які керують наркоімперіями. Це також мало перевагу з правоохоронного погляду, оскільки перевертало правила доказування «з ніг на голову». Зазвичай правоохоронці повинні довести вину особи, щоб конфіскувати її майно, але за законами про цивільну конфіскацію гроші можуть бути конфісковані, і саме особа має довести законність джерела коштів, щоб повернути гроші назад. Це значно полегшує роботу правоохоронних органів і встановлює набагато нижчий тягар доказування.
Однак цим процесом зловживали деякі правоохоронні органи, які вилучали та утримували гроші без вагомих доказів пов'язаної злочинної діяльності, щоб використовувати їх для поповнення власних бюджетів. Цивільна конфіскація майна зазнала жорсткої критики з боку захисників громадянських свобод через значно знижені стандарти для засудження, зворотний тягар доказування, фінансовий конфлікт інтересів, що виникає, коли правоохоронні органи, які приймають рішення про конфіскацію активів, можуть залишити ці активи собі, а також порушеннярозподілу влади та належної правової процедури.
Терористичні атаки 11 вересня 2001 року, які призвели до прийняття «Патріотичного акта» в США та аналогічного законодавства в усьому світі, зумовили новий акцент на законах проти відмивання грошей для боротьби з . Країни «Великої сімки» (G7) використали Групу з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), щоб чинити тиск на уряди по всьому світу з метою посилення нагляду та моніторингу фінансових операцій, а також обміну цією інформацією між країнами. Починаючи з 2002 року, уряди по всьому світу вдосконалили закони про боротьбу з відмиванням грошей та системи нагляду й моніторингу фінансових операцій. Нормативні вимоги щодо боротьби з відмиванням грошей стали набагато більшим тягарем для фінансових установ, а контроль за їх дотриманням значно посилився.
Упродовж 2011–2015 років низка великих банків зіткнулася з постійним зростанням штрафів за порушення правил боротьби з відмиванням грошей. Серед них — HSBC, який у грудні 2012 року був оштрафований на 1,9 млрд доларів США, та BNP Paribas, який у липні 2014 року був оштрафований урядом США на 8,9 млрд доларів. Багато країн запровадили або посилили прикордонний контроль за сумою готівки, яку можна перевозити, і створили центральні системи звітності про операції, куди всі фінансові установи повинні повідомляти про всі фінансові операції в електронному вигляді. Наприклад, у 2006 році Австралія створила систему і вимагала звітувати про всі фінансові операції.
Зі сплеском використання цифрових активів наприкінці 2010-х років помітно зросла кількість випадків відмивання грошей і шахрайства, пов'язаних з криптовалютою. Лише у 2021 році кіберзлочинцям вдалося отримати 14 мільярдів доларів США у криптовалюті через різні незаконні види діяльності. Висловлювалася думка, що розширення торгівлі криптовалютами створило нові шляхи для «капіталу, що шукає секретності» з 2010-х років, коли відмивання грошей та ухилення від податків через юрисдикції податкових гаваней ускладнилися внаслідок різних міжнародних політичних ініціатив, наприклад, у рамках ОЕСР та Європейського Союзу.
Китайські організовані злочинні угруповання стали головними відмивачами грошей для наркокартелів у Мексиці, Італії та інших країнах. У США китайські мережі відмивання грошей провели через себе понад 312 мільярдів доларів незаконних коштів з 2021 по 2024 рік, згідно з даними Мережі боротьби з фінансовими злочинами (FinCEN).
Регіони Східної та Південно-Східної Азії стали зонами підвищеного занепокоєння щодо відмивання грошей. Управління ООН з наркотиків і злочинності в оцінці транснаціональної організованої злочинності за 2019 рік зазначило, що загрози, які виникають від організованої злочинності в Південно-Східній Азії, дедалі глибше інтегруються як у самому регіоні, так і з сусідніми та пов'язаними регіонами. У міру розширення та еволюції незаконної економіки регіону, включаючи зростання індустрії , казино та економічні зони в прикордонних районах регіону стали важливими центрами відмивання грошей. Такі об'єкти, як у Лаосі, були визначені як гарячі точки для відмивання грошей та різних інших видів транснаціональної злочинності.
Серед інших секторів з високим ризиком відмивання грошей — комерційні банки, компанії з цінних паперів, пункти обміну валют, постачальники послуг грошових переказів, страхові компанії, агентства нерухомості, а також торгівля цінними матеріалами, такими як предмети мистецтва, антикваріат і продукти дикої природи. Оскільки ці галузі зросли, масштаби та складність операцій з відмивання грошей також збільшилися, створюючи лазівку для організованої злочинності, що дозволяє відмивати незаконні кошти в глобальну фінансову систему.
Джанкети (агенти) казино, що діють з Макао, перетворилися на головних посередників у відмиванні грошей, як і нещодавно створена індустрія азартних ігор в Інтернеті. Розвиток кібершахрайства в Південно-Східній Азії, особливо в Камбоджі, М'янмі, Лаосі та на Філіппінах, спричинив появу нових платформ, що надають гарантії та сприяють відмиванню коштів через канали на базі додатків. Одним із таких випадків є компанія Huione, що базується в Камбоджі і яку фірми з аналізу блокчейну визначили як одного з провідних гравців у цьому просторі. Блокчейн-аналітична фірма Elliptic назвала Huione «найбільшим незаконним онлайн-ринком, який коли-небудь існував». Глобальні правоохоронні органи почали реагувати на загрози, що створюються такими платформами, і в травні 2025 року Мережа боротьби з фінансовими злочинами (FinCEN) Міністерства фінансів США опублікувала висновок та повідомлення про запропоноване нормотворення (NPRM) відповідно до розділу 311 Закону «Патріотичний акт», у якому Huione Group було визнано фінансовою установою, що викликає першочергове занепокоєння щодо відмивання грошей, з метою позбавлення її доступу до фінансової системи США. Агентство Reuters назвало камбоджійського бізнесмена , двоюрідного брата прем'єр-міністра Хун Манета, одним із директорів Huione Pay.
Особливості
Визначення Відмивання грошей — це перетворення або переказ майна; приховування або маскування природи доходів; набуття, володіння або використання майна з усвідомленням того, що воно одержане злочинним шляхом; участь або сприяння у переміщенні коштів з метою надання доходам легітимного вигляду.
Гроші, отримані від певних злочинів, таких як вимагання, інсайдерська торгівля, незаконний обіг наркотиків, торгівля людьми та незаконні азартні ігри, є «брудними» і їх потрібно «відмити», щоб вони виглядали так, ніби походять від легальної діяльності. Це робиться для того, щоб банки та інші фінансові установи мали з ними справу без підозр. Гроші можна відмивати багатьма методами, які різняться за складністю та витонченістю.
Відмивання грошей зазвичай складається з трьох етапів: перший передбачає введення готівки у фінансову систему певним способом («розміщення»); другий — здійснення складних фінансових операцій для маскування незаконного джерела готівки («розшарування»); і, нарешті, набуття багатства, згенерованого за рахунок операцій з незаконними коштами («інтеграція»). Деякі з цих кроків можуть бути пропущені залежно від обставин. Наприклад, безготівкові доходи, які вже знаходяться у фінансовій системі, не потребують розміщення.
За даними Міністерства фінансів США:
Джерела Неконтрольований приплив та відплив великого обсягу «брудних» грошей потенційно може зруйнувати національну економіку країни, що їх приймає. Надлишкові потоки готівкових коштів, що потрапляють в обіг, спотворюють попит на готівку, відсоткові ставки і, таким чином, призводять до інфляції. Відплив мільярдів доларів на рік з економічної системи ставить під загрозу не тільки стабільність та розвиток окремих національних економік, а й міжнародної фінансової системи в цілому.
Безпосереднім джерелом одержання «брудних» коштів є тіньова економіка як сукупність неврахованих і протиправних видів економічної діяльності. Вона включає три сегменти:Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: — К. Знання 2006" «неофіційну» («неформальну», «сіру»); «підпільну» («кримінальну», «чорну»); фіктивну економіку.