Ле́да () — дружина спартанського царя Тіндарея Гесіод. Перелік жінок, фр.23а М.-У.; Псевдо-Аполлодор. Міфологічна бібліотека I 7, 10 і далі ; за однією версією, дочка Тестія й Леофонти, за іншою — Главка й Пантеїди.
Леда й Зевс
Міф розповідає, що Зевс, зачарований вродою Леди, з'явився перед нею в постаті лебедя, коли вона купалася, і зґвалтував її Гігін. Міфи 77 . Вона знесла два яйцяГорацій. Наука поезії 147 (відгомін тотемістичного уявлення про Зевса), з яких народилися Полідевк та Єлена. За іншою версією, Кастор, Полідевк і Клітемнестра — діти Тіндарея, а Єлена — дочка Зевса Перший Ватиканський міфограф I 77, 2 . Згідно з пізнішим міфом, Леда знесла двоє яєць — одне від Зевса, друге від Тіндарея; з першого яйця вилупилися Полідевк і Єлена, а з другого — Кастор і Клітемнестра Перший Ватиканський міфограф III 1, 64 . Ця версія мала й інший варіант: богиня Немезида, вириваючись з обіймів Зевса, перетворилася на гуску, а Зевс на лебедя. Яйце, з якого пізніше вилупилася Єлена, Леда знайшла Сапфо, фр.166 Лобель-Пейдж . Останній варіант міфу набув найбільшого поширення. З ним пов'язують вислів «з яєць Леди», тобто «від самого початку».
Етимологія
Ім'я Леда зіставляють з ім'ям богині Лето і пояснюють його в тому сенсі, що спочатку Леда була уособленням ночі, матері світил. За іншими відомостями, слово Леда є не що інше, Lada — дружина, жінка (пані), слово карійсько-лелегського походження.
Існує припущення, що, оскільки в гробницях багатьох народів, у тому числі мінойських гробницях Криту, знаходять розфарбовані яйця страуса, це послужило основою для міфу Немировский А. И. Этруски: От мифа к истории. М., 1982. С.222 .
У мистецтві
Художники італійського чинквеченто — Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Корреджо — зображували Леду в момент її злягання з Зевсом або після нього. У поезії опис сполучення Леди з могутнім птахом служило як еротичним (Ронсар), так і філософським цілям (Єйтс).
Примітки
Див. також 38 Леда — астероїд, названий на честь божества.
Література Словник античної міфології. — : Наукова думка, 1985. — 236 с. (С.?) Глядківський С. Леда / Сергій Глядківський // Музейний провулок. — 2005. — № 2 (4). — С.78—83 : іл.