Malassezia (раніше відомий як Pityrosporum) — рід грибів, представники якого є дріжджами та природно мешкають на поверхнях шкіри багатьох теплокровних, зокрема людини. Деякі види (наприклад, Malassezia furfur і Malassezia globosa) можуть викликати гіперпігментацію на грудях або спині, якщо стають опортуністичною інфекцією. Ці ж дріжджі можуть бути причиною себорейного дерматиту і лупи.

Відкриття і характеристика Вперше гриби роду Malassezia були визначені вченим Луї Шарлем Малассе (фр. Louis-Charles Malassez) у 1904 році, завдяки чому й одержали свою назву. Пізніше їх перекваліфікували на два види. Одні зустрічаються на шкірі людини, а другі — на шкірі тварин. Дріжджові грибки Malassezia відрізняються товстою клітинною стінкою, що складається з безлічі шарів.

Патогенність Грибок може паразитувати на шкірі тварин, зокрема кішок і собак, викликаючи маласезіозний дерматит. Грибок тварини не передається людині. На поширення захворювання впливає стан здоров'я тварини (імунітет, наявність алергії), догляд за шкірою (грибок любить вологе середовище) та клімат. Певні породи собак мають більшу анатомічну схильність до зараження грибком. Ураження шкіри можуть спостерігатися в одному місці або розрізнено. В основному вони зустрічаються на морді тварини, передній частині шиї, у зовнішньому слуховому проході, в пахвових ямках, пахвинній ділянці, міжпальцевих складках.

Лікування Лікування зазвичай підбирається відповідно до таких факторів, як локалізоване чи генералізоване захворювання, загальний стан здоров'я пацієнта, лікування основного захворювання. Для досягнення швидкої та повної ремісії клінічних ознак бажано використовувати комбінацію місцевої та системної терапії (мазі, спреї, за потреби — оральні протигрибкові препарати кетоконазолу, ітраконазолу чи тербінафіну). Часто лікування маласезіозного дерматиту супроводжується додатковими рекомендаціями, щодо покращення стану тварини, зокрема аналіз дієти, антибіотикотерапія та протисвербіжна терапія. У легких випадках або при локалізованих ураженнях зазвичай ефективною є місцева терапія протигрибковими препаратами, що містять такі інгредієнти, як 1-2% кетоконазол, 1,2 або 3% хлоргексидин, 2% міконазол, 2% клімбазол, 2% міконазол у поєднанні з 2% хлоргексидином, 2% сірчане вапно, 0,2% енілконазол або 1% сульфіду селену.

Види База даних Species Fungorum станом на 26.09.2019 налічує 22 види:

Примітки