Франсуа де Кальєр (; 14 травня 1645 — 5 березня 1717) — дипломат, письменник, філолог часів Французького королівства, член Французької академії.
Життєпис Походив з нормандського шляхетського роду Кальєрів. Син Жака де Кальєра, сеньйора де Рошле і Жиньї, губернатора Шербура. Народився 1645 року в Ториньї-сюр-Вір. Здобув гарну освіту, захоплювався поезією.
1668 року його відправлено до Речі Посполитої з наміром домогтися обранням королем Шарля-Паріса. Втім королем став Міхал Корибут Вишневецький.
1674 року працював над відновленням союзу Франції та герцогства Савойського, але перемовини було перервано смертю герцога Карла Еммануїла II в 1675 році.
Протягом 1680-х років займався також літераторством. За панегірик королю Людовику XIV 1689 року став членом Французької академії.
1694 році під час Війни Аугсбурзької ліги отримав повідомлення з Амстердаму про готовність Вільгельма III Оранського укласти мир із Францією. За дорученням Шарля Кольбера разом з Людовиком Вержюсом вирушив до Гааги. Великою мірою сприяв підписанню Рейсвейкського мирного договору.
З 1700 року до кінця правління Людовика XIV був секретарем Кабінету короля. 1716 року направив аналітичну записку у вигляді листа регенту Філіппу Орлеанському, в якому переконував того у важливості вести перемовини. Помер 1717 року в Парижі.
Творчість Вже у 1668 році написав «Логіку кохання». 1678 року видав новели «Оповіді про коханок і коханців», наслідуючи Брантому.
У Парижі він у 1688 році під час «Суперечки Давніх і Сучасних» у Французькій академії опублікував працю «Поетична історія війни, нещодавно оголошена між давніми та сучасними».
Є автором ґрунтовної філологічної праці «Модні слова та нові способи розмови, зі спостереженнями за різними способами дії та вираження себе та дискурсом у віршах з тих самих предметів», яка вийшла друком 1692 року. Того ж року випустив «Добрі слова, добрі вигадки про їх використання, жарти давніх, глузування та жарти сучасності».
1693 року вийшла інша філологічна праця «Добре та погане використання в способах вираження, буржуазних способах розмови та в чому вони відрізняються від придворних».
1716 року написав відому працю з дипломатії «Манера ведення переговорів з монархами, корисність переговорів, вибір послів і посланців, а також якості, необхідні для досягнення успіху в цих службовцях», що мала вигляд звернення до регента Франції.
Останньою працею стала «Світова наука та знання, корисні для ведення життя», що вийшла 1717 року.
Також залишив чимале листування.
Примітки
Джерела François de Callières, 2000. On the Manner of Negotiating with Princes, (New York: Houghton Mifflin) Jean-Claude Waquet, François de Callières, L'art de négocier en France sous Louis XIV, Éditions Rue d'Ulm, 2005. Laurence Pope, François de Callières: a Political Life, Dordrecht-Arlington: Republic of Letters, 2010.