Угода про транзит військ між СРСР і Фінляндією (1940)

Угода про транзит військ між СРСР і Фінляндією — міжурядова угода про транзит військ СРСР територією Фінляндії до військово-морської бази СРСР на території Фінляндії (півострів Ханко).

Підписана 6 вересня 1940 року.

Передумови Ще до початку Другої світової війни Скандинавський півострів набув важливого стратегічного значення для супротивних сторін, що обумовлювалося його геополітичним положенням між ворогуючими сторонами: Великою Британією, Німеччиною та Радянським Союзом. Усі вони намагалися використати півострів як плацдарм у своїх інтересах. Велика Британія та Франція, як союзники, могли використати його для створення загрози німецьким ВМС, економічним центрам Північної Німеччини, транзиту сировини зі Швеції та Фінляндії, а також створити загрозу для північно-західної частини СРСР та контролювати вихід його ВМФ із Баренцевого та Балтійського морів до Атлантичного океану. Для Німеччини півострів був важливим для постачання залізної руди зі Швеції, для військово-морської блокади західних супротивників, а також для контролю торгового шляху з північних портів СРСР до Англії і як плацдарму для наступу на північно-західні райони СРСР. Для Радянського Союзу цей плацдарм надавав можливості загрожувати Німеччині з півночі, порушити традиційні шляхи постачання їй сировини зі скандинавських країн та для дій на морі проти Англії і Франції.

На одному з етапів підготовки просування СРСР до Скандинавії Й. Сталін направив до Фінляндії відкликаного з Італії повпреда СРСР Б. Ю. Штейна із таємною місією. Після особистого прийому Б. Щтейна та М. Литвинова у Й. Сталіна, 10 березня 1939 року Б. Штейн прибув до Гельсінкі, де провів близько півтора місяця. Кілька разів зустрічався із міністром закордонних справ Фінляндії Юго Еркко Архивы раскрывают тайны…: Междунар. вопросы: события и люди / Сост. Н. В. Попов.— М: Политиздат, 1991.— С. 302—304.. Після повернення був прийнятий Й. Сталіним 19 квітня (журналы) записей лиц, принятых И. В. Сталиным в 1939 году // РГАСПИ. Ф. 558. Оп. 11. Д. 408-411

Відповідно до таємного Додаткового протоколу до Договору про ненапад між Радянським Союзом та Третім Райхом Документы внешней политики СССР. 1939. Т. XXII: В 2 кн.— Кн. 1. Январь — август.— M: Междунар. отношения, 1992.— С. 632. Фінляндія була віднесена сторонами до «сфери державних інтересів» Радянського Союзу

Радянський Союз розпочав своє просування на півострів розв'язавши війну з Фінляндією, що завершилася для нього не зовсім вдало. Прискорила завершення військової операції реальна загроза втручання у конфлікт Великої Британії та Франції. Керівництво Радянського Союзу категорично заперечило спробу створення воєнного союзу Норвегії, Швеції і Фінляндії після підписання мирного договору з Фінляндією Документы внешней политики. 1940 — 22 июня 1941. Т. XXIII: В 2-х кн.— Кн. 2(1) 1 ноября 1940 — 1 марта 1941.— М.: Междунар. отношения, 1998.— С. 169.«Переговори про оборонний союз Скандинавських країн розпочалися відразу після закінчення війни. Пропозиція про такий союз, що надійшла від Фінляндії, зустріла хороший прийом у Швеції та Норвегії, і фінський народ, що знаходився в дуже скрутному становищі, побачив проблиск надії. Тим більшим було розчарування, коли стало відомо, що радянський уряд виступив проти цього плану, посилаючись на третю статтю договору про мир, в якій сторони зобов'язалися утримуватися від нападу один на одного, а також від укладення союзів або входження в коаліції, що спрямовані проти іншої договірної сторони. Однак нікому на Півночі навіть в голову не приходило, що мова могла йти про союз, що переслідує агресивні цілі. Оборонний альянс був задуманий як втілення бажання північних країн захистити свій нейтралітет і незалежність, і його єдиною метою було збереження статус-кво Півночі, при цьому Фінляндія входила б до союзу з кордонами, встановленими Московським договором. Додатковою гарантією мирних цілей передбачуваного союзу було пряме зобов'язання всіх його членів не починати війни, якщо питання не йде про спільну оборону від агресора. Опір Радянського Союзу створенню такого оборонного альянсу був помилкою. Як показав подальший розвиток подій, відмова від нього пішла на користь тільки Гітлеру, напад якого на Скандинавію не зустрів спільного опору Швеції і Норвегії. Можна поставити питання: чи окупував би Гітлер взагалі Норвегію, якби знав, що вступить у відкритий конфлікт зі Швецією і Фінляндією? Оборонний союз автоматично привів би нас на сторону супротивників Німеччини. Фінляндія, прив'язана до оборонної політики Швеції та Норвегії, навіть урізана і ослаблена, могла б гарантувати безпеку Ленінграда. Пізніше була отримана інформація про те, що Англія в березні 1940 року через свого посла в Москві сера Стаффорда Кріпса виступила на підтримку ідеї створення оборонного союзу північних країн, але відповіді на свою заяву не отримала. Зруйнувавши плани створення оборонного союзу, СРСР фактично сприяв тому, що німці захопили плацдарм на норвезькому узбережжі Північного Льодовитого океану. Звідти вони стали погрожувати Мурманську і протягнули частину своїх комунікацій найкоротшим шляхом через північ Фінляндії, а пізніше, використавши залізницю, побудовану за наказом Радянського Союзу, з'явилися в небезпечній близькості від Мурманська.»— Див.: Маннерrейм К. Г. Мемуары / Пер. с финск. Б. С. Злобина.— М.: АСТ; Астрель, 2011.— С. 391—392.. Німеччина, що зайняла нейтральну позицію у цьому конфлікті, вже у квітні 1940 року розпочала операцію з окупації Данії і Норвегії.

Відповідно до Статті IV Мирного договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Фінляндською Республікою на вимогу керівництва СРСР уряд Фінляндії погодився «здати Радянському Союзу в оренду з щорічною сплатою Радянським Союзом 8 млн. фінських марок, терміном на 30 років, півостровів Ханко і морську територію навколо радіусом в 5 миль на південь і схід і в 3 милі на захід і північ від нього, і ряд островів, що примикають до нього, <…> для створення там військово-морської бази, здатної обороняти від агресії вхід у Фінську затоку, причому з метою охорони морської бази Радянському Союзу надається право тримати там за свій рахунок необхідну кількість наземних і повітряних збройних сил. Фінляндський Уряд протягом десяти днів з моменту вступу в силу цього Договору виводить з півострова Ханко всі свої війська, і півострів Ханко разом з прилеглими островами переходить до управління СРСР, відповідно до цієї статті Договору.» Документы внешней политики. 1940 — 22 июня 1941. Т. XXIII: В 2 кн.— Кн. I. Январь — октябрь 1940.— М.: Междунар. отношения, 1995.— С. 141—142.. Договором не був передбачений транзит військ Червоної армії теритрією Фінляндії.

Відповідно до опублікованих документів військове і державне керівництво Радянського Союзу передбачало, в разі потреби, використати базу на півострові Ханко для «…захоплення Аландських островів у всіх випадках обстановки на Балтиці і негайно…. Наступ наших сухопутних сил на північ від бази Ханко і на захід від Виборга…. Негайно, в цьому ж році отримав Аландські острови і можливість реального контролю над усіма фінськими базами в Фінській затоці будь-якими засобами - аж до війни»З Доповідної записки начальника штабу Червонопрапорного Балтфлоту (КБФ) контр-адмірала Ю. А. Пантелеева до Головного морського штабу від 5 липня 1940 року

Так, начальник штабу Червонопрапорного Балтфлоту (КБФ) контр-адмірал Ю.А.Пантелеев в доповідній записці до Головного морського штабу пропонував 5 липня 1940 р наступне: * ... захоплення Аландських островів у всіх випадках обстановки на Балтиці і негайно,,. Наступ наших сухопутних сил на північ від бази Ханко і на захід від Виборга ... Негайно, в цьому ж році отримав Аландські острови і можливість реального контролю над усіма фінськими базами в Фінській затоці будь-якими засобами - аж до війни ».

Райхсканцлер А. Гітлер стверджував, що Німеччина не мала політичних інтересів у Фінляндії і що під час радянсько-фінської війни Німеччина зберігала найсуворіший нейтралітет. Гітлер наказав затримати пароплави, що мали постачати військові матеріали до Фінляндії, хоча він не мав на це жодного права. Позиція Німеччини призвела до ускладнень у шведсько-німецьких відносинах. Війна з Норвегією стала наслідком війни з Фінляндією і, до того ж, внаслідок погіршення стосунків із Швецією, Гітлеру довелося задіяти більшу кількість дивізій у Норвегії, ніж передбачалося. Оскільки Німеччина отримує з Фінляндії ліс та нікель, вона зацікавлена у Фінляндії економічно. Окрім того вона зацікавлена у попередженні конфліктів у Балтійському морі, через яке проходять її торговельні шляхи Документы внешней политики. 1940—22 июня 1941. Т. XXIII: В 2 кн.— Кн. I. Январь — октябрь 1940.— М.: Междунар. отношения, 1995.— С. 63—64..

Здійснивши операцію з окупації прибалтійських країн влітку 1940 року Див.: Радянська окупація балтійських країн (1940), у листопаді керівництво СРСР намагалося отримати згоду Німеччини на включення до їх числа також і Фінляндії. Створивши своїми діями загрозу інтересам Німеччини керівництво СРСР сприяло рішенню А. Гітлера про початок війни з СРСР.

Починаючи від липня 1940 року Німеччина розпочала планування військової операції проти Радянського Союзу. Для її реалізації потрібно було використати територію Фінляндії. Від того часу змінилося ставлення керівництва Німеччини до Фінляндії: Фінляндію de facto перетягнули зі «сфери державних інтересів СРСР» до «сфери державних інтересів Німеччини» Юссила О., Хентиля С., Невакиви Ю. Политическая история Финляндии 1809-2009 / Предисл. Ю. С. Дерябина.— М.: Изд-во «Весь Мир», 2010. — С. 235.У серпні Герман Герінг зазначив: «У цю мить вирішилася доля Фінляндії. Тепер вона знову належить до німецької сфери впливу». Див.: Menger M. Deutschland und Finland im zweiten Weltkrieg. S. 81..

Нові плани Німеччини щодо Фінляндії стали остаточно зрозумілими Москві під час зустрічі В'ячеслава Молотова з А. Гітлером в середині листопада 1940 року. Молотов заявив, що СРСР досяг кордонів «сфери інтересів», обумовлених влітку 1939 року Див.: Таємний Додатковий протокол до Договору про ненапад між Радянським Союзом та Третім Райхом, скрізь за винятком Фінляндії. По суті Молотов просив у Гітлера згоди на окупацію Фінляндії. Однак Гітлер недвозначно зажадав не починати нової війни на фінляндському напрямку. Молотову стало зрозуміло, що СРСР не зможе отримати «належного йому в Фінляндії», не опинившись в конфлікті з Німеччиною Юссила О., Хентиля С., Невакиви Ю. Политическая история Финляндии 1809-2009 / Предисл. Ю. С. Дерябина.— М.: Изд-во «Весь Мир», 2010. — С. 236..

До кінця літа 1940 року Фінляндія опинилася у скрутному економічному і політичному становищі поміж великими геополітичними гравцями.