Ірина Гуро (народжена Раїса Романівна Соболь; 6 травня 1904, Київ — 29 червня 1988)e-reading.ws — радянська письменниця і поетеса, українка за національностю. Автор численних книг для дітей та дорослих читачів. Вона писала переважно оповідання та романи. Лауреат премії Миколи Островського. Також політична активістка. Лейтенант державної безпеки, капітан.
Життєпис Народилася в сім'ї директора великого заводу.
У 1919 брала участь в організації гуртків червоної молоді. З 1920 член КСМ, з 1921 член повітового комітету КСМ в Бєлгороді.
У 1921 поступила на юридичний факультет Харківського інституту народного господарства, який закінчила в 1924. У 1923—1926 на судовій роботі. У 1925 вступила в ВКП (б).
З 1926 в органах ОГПУ, працювала в економічному управлінні, потім в іноземному відділі. У 1938 арештована за показаннями її чоловіка М. Е. Ревзіна, з яким прожила 13 років. На слідстві вину не визнала, засуджена на 8 років за підозрою в шпигунстві. Перебуваючи в ув'язненні, написала лист Л. П. Берії, після чого у вересні 1941 була звільнена з припиненням справи. З 16 жовтня 1941 по 27 липня 1942 оперуповноважений в особливому відділі Південно-Західного фронту. З серпня 1942 інструктор розвідувального загону штабу Північної групи партизан. 12 січня 1944 ЦКК КПСС відмовив Р. Р. Соболь у відновленні в партії, дозволивши вступити в ВКП (б) на загальних підставах. У травні 1945 звільнена в запас.
Стала письменницею з літературним псевдонімом Ірина Гуро. У 1948 повторно вступила в ВКП (б). У 1958 прийнята в Союз письменників СРСР.
У 1971 за романом «Дорога на Рюбецаль» був поставлений однойменний фільм.
Твори 1950 : На добру дорогу, Кумрініса 1951 : Один з вас 1955 : Синій кабан 1953 : На нерівному схилі 1959 : Хто пив воду з Зеравшану; Наша знайома Гульджан, Шлях сибірський дальній 1962 : Барбюс (спільно з Л. В. Фоменко) 1964 : Усім смертя на зло 1966: Дорога на Рюбецаль 1973: І міра в руці його 1974: Веснянка, собака і кандидат в президенти 1976: Пісочний годинник 1987 : Мій кінь біжить (в співавторстві з П. А. Судоплатов, який виступив під псевдонімом А. Андрєєв) 1989: Вільхова алея. Повість про Клару Цеткін (видана посмертно) Міра людських вчинків Невидимий вершник Пивний дім «Під пісочними часами» Літня пригода Переклади творів українською мовою Дорога на Рюбецаль (переклад Івана Соболя) — К: Молодь, 1975 — 232 с. Нагороди орден Вітчизняної війни 2-го ступеня; дві медалі «За відвагу»; медаль «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня; медаль «За оборону Москви»; медаль «За перемогу над Німеччиною»; інші медалі.
Література Павлов В. Г. Жіноче обличчя розвідки. Видавництво: ОЛМА-ПРЕСС Освіта, 2003. ISBN 5-94849-088-2. Бережков В. І., Пехтерева С. В. Жінка-чекістка. Видавництво: Нева, ОЛМА-ПРЕСС Освіта, 2003. ISBN 5-7654-2328-0, ISBN 5-94849-235-4. Сандлер Б. М., Сандлер І. Б. Євреї, хто вони? 2004. ISBN 5-93273-153-2. Колпакиди А. І. Енциклопедія секретних служб Росії. Видавництво: АСТ, Астрель, Транзиткнига, 2004. ISBN 5-17-018975-3, ISBN 5-271-07368-8, ISBN 5-9578-0086-4. Попелів Віт., Дві повісті, «Зірка Сходу», 1948, № 12; Нагишкин Дм., Забуті сторінки історії, «Жовтень», 1958, № 9; Степанов В., «Шлях сибірський дальній», «Зірка», 1960, № 2; Яковлєв Ю., «Ти вже дорослий», "Мол. комуніст ", 1962, № 12; Яхонтова М.,'' Живий Барбюс, "Зап. літ-ри ", 1963, № 5.
Посилання
Гуро Ірина // Коротка літературна енциклопедія / Гол. ред. А. А. Сурков. — М.: Радянська енциклопедія, 1962—1978. Офіційний web-сервер органів державної влади Республіки Саха (Якутія) Дами НКВД: 1-а частина , 2-га частина Ірина Гуро в ЖБК «Радянський письменник»
Примітки