Ксилогра́фія ( — дерево і  — пишу, креслю) або деревори́т — гравюра на дереві. Виникла ксилографія в Китаї не пізніше VI століття.

Історія

Перші зразки західноєвропейської гравюри, виконані в техніці обрізної гравюри на дереві, з’явилися на межі XIV—XV століть. В цей період дереворит використовували насамперед для створення ілюстрацій до книг, релігійних зображень і друкованих аркушів, що сприяло його швидкому поширенню в Європі. У 1780-х роках художник і гравер Томас Б'юїк винайшов спосіб торце́вої гравюри на дереві (на поперечному зрізі стовбура твердих порід). Він сам створив ілюстрації до «Загальної історії чотириногих» і двотомної «Історії птахів Британії».

В Україні ксилографія була відома з початку XIV століття, переважно на територіях Волині та Галичини, де вона використовувалася для створення ікон, релігійних гравюр і книжкових прикрас. У XVIII—XIX століттях ця техніка майже занепала, однак до цього періоду належать роботи київського ієродиякона Севастяна. Відродження мистецтва ксилографії в Україні відбулося у 1920-х роках. В цей час у зазначеній техніці працювали, зокрема, Хасевич Ніл, Яків Гніздовський, які поєднували традиційні прийоми з модерними художніми пошуками.

Техніка

В обрізній гравюрі використовують дошки подовжнього розпилу стовбура дерева, зазвичай м’яких або середньої твердості порід. Поверхню дошки ретельно шліфують, щоб забезпечити рівномірне нанесення малюнка та якісний друк.

На підготовлену поверхню дошки наносять зображення. Якщо гравюру планують тиражувати на друкарському верстаті, товщина дошки зазвичай становить близько 2,5 см. Після нанесення малюнка контурні лінії обрізають з обох боків гострим ножем, а тло вибирають широкими стамесками на глибину приблизно 2—5 мм. У результаті рельєфні частини дошки утворюють друкарську форму. Після цього дошку покривають фарбою та виконують відтиснення на папері.

В колекції Національного музею у Львові є дереворитне двостороннє дерев'яне кліше, виготовлене на липовій дошці розміром 15,2 см х 8,7 см х 1,1 см. Дереворити роботи різних народних майстрів з кожного боку (видно за манерою виконання). З одного боку — поясне зображення Пр. Богородиці у квітчатих ризах з Дитям. Внизу надпис: MATKI NAAYS LESZN (у дзеркальному зображенні). З другого боку — повнофігурне зображення св. Миколая у ризах латинського єпископа. Внизу напис: MIKOLAY. Це дереворитне кліше в 1920 році передав в музей о. Володимир Куновський, за дорученням свого батька Маркилія Куновського, тоді пароха Церкви Св. Миколая в с. Кривка на Турківщині, яка зберігалася в церкві с. Висоцько Нижнє без практичного застосування, з метою збереження її мистецької вартості для наступних поколінь (запис в книзі надходжень музею за № КВ — 8448).Зиновій Куновський, Василь Слободян. Погляд у минуле. Світлини о. Володимира Куновського. — Львів: ПП «Кварт», 2008. — С. 82-83. — ISBN 966-8792-17-3

Майстри ксилографії

Жаворонков Валерій Павлович — український графік, живописець та педагог. Федір дереворитник — український ксилограф, працював у Києві між 1694—1724 рр. Адамант Самійло — український ксилограф (18 століття) Альбрехт Дюрер (1471–1528), німецький художник. Ганна Петрівна Остроумова-Лебедева (1871–1955), російська та радянська художниця. Олена Кульчицька (1877–1967), український графік. Владислав Скочиляс (1883—1934), польський графік Володимир Андрійович Фаворський (1886–1964), російський і радянський художник. Франс Мазерель (1889–1972), бельгійський художник. Маурітс Корнеліс Есхер (1898–1972), нідерландський художник. Бриммер Микола Леонідович (1898—1929) Хасевич Ніл Антонович (1905–1952), український графік Яків Гніздовський (1915–1985), український і американський графік. Георгій Якутович (1930–2000), український графік. Сергій Якутович (1952–2017), український графік. Іто Юхан (1882-1951), японський художник

Галерея дереворитів

Дереворити Японії

Див. також Гравюра Шовкографія Офорт Автогравюра Меццо-тінто Дереворит Мідьорит Ліногравюра Орнаментальна гравюра 16 століття Список ксилографій Альбрехта Дюрера

Примітки

Джерела Зиновій Куновський, Василь Слободян. Погляд у минуле. Світлини о. Володимира Куновського. — Львів: ПП «Кварт», 2008. — С. 82-83. — ISBN 966-8792-17-3

Посилання