«Чуття і чуттєвість» () — роман англійської письменниці Джейн Остін, опублікований у 1811 році. Він був виданий анонімно; на титульній сторінці замість імені авторки було зазначено «Леді». У романі розповідається історія сестер Дешвуд, Елінор (19 років) та Маріанни (16 років). Вони мають старшого зведеного брата Джона та молодшу сестру Маргарет (13 років).

Після смерті голови родини Дешвудів маєток Норленд, в якому проживали три його доньки зі своєю овдовілою матір'ю, переходить до Джона, сина містера Дешвуда від першого шлюбу. Тому сестри та їхня мати повинні знайти собі нове помешкання і переїхати. Вони мають можливість орендувати скромний будинок, котедж «Бартон», який належить далекому родичу, серу Джону Міддлтону. Там на них чекає любов, романтика та розчарування.

Роман, перший тираж якого (750 примірників) був проданий у середині 1813 року, ознаменував успіх для своєї авторки. Пізніше того ж року він вийшов другим тиражем. Роман перебуває у безперервній публікації з 1811 року, багато разів був ілюстрований, скорочений та адаптований для сцени та кіно. У березні 2020 року вийшло 20 різних видань у вигляді нових книг.https://www.amazon.com/s?i=stripbooks&rh=p_27%3AJane+austin%2Cp_28%3Asense+and+sensibility%2Cp_n_condition-type%3A1294423011%2Cp_n_feature_browse-bin%3A2656022011&s=relevanceexprank&Adv-Srch-Books-Submit.x=16&Adv-Srch-Books-Submit.y=0&unfiltered=1&ref=sr_adv_b

Сюжет Заможний холостяк запросив свого племінника Генрі Дешвуда з родиною до себе в Норленд-парк, великий заміський маєток у Сассексі, де вони і прожили всі разом у злагоді багато років. Генрі сподівався успадкувати маєток свого дядька заради своєї дружини та дочок. Але після смерті заможного родича виявилося, що племінник може лише пожиттєво користуватися маєтком, потім він перейде у власність синові Генрі від першого шлюбу Джону Дешвуду та його трирічному сину Гаррі. Містер Дешвуд спочатку засмутився через заповіт, але потім вирішив, що за багато років зможе завдяки ефективному господарюванню та економії відкласти з доходів маєтку необхідну суму, щоб забезпечити свою родину. Але після отримання спадку він прожив лише рік, за такий короткий час йому не вдалося заощадити достатньо грошей для своєї дружини місіс Дешвуд та їхніх дочок Елінор, Маріанни та Маргарет, яким залишився лише невеликий дохід. На смертному одрі Генрі Дешвуд просить сина піклуватися про своїх сестер. Джон пообіцяв. Але невдовзі після похорону жадібна дружина Джона, Фанні, переконує свого чоловіка, що його батько не мав на увазі фінансову допомогу сестрам, адже це призведе до зменшення спадщини власного сина Гаррі, попри те, що Джон вже досить заможний завдяки спадщині своєї матері та посагу дружини. Фанні також запевняє Джона, що його батько більше любив свою другу родину і, якби на те була його воля, залишив би весь спадок їм.

Джон та Фанні негайно переїжджають до Норленду як його нові власники, а вдова та доньки стають у своєму колишньому домі небажаними гостями. Місіс Дешвуд прагне переїхати. Тим часом брат Фанні, Едвард Феррарс, відвідує Норленд і його приваблює Елінор. Фанні цього не схвалює і ображає місіс Дешвуд, натякаючи, що Едвард цікавить Елінор лише як багатий спадкоємець.

Місіс Дешвуд переїжджає з родиною в котедж «Бартон» в Девонширі, що знаходиться біля будинку її двоюрідного брата, сера Джона Міддлтона. Їх новий дім скромний, але їх тепло прийняло місцеве товариство: сер Джон і його дружина, леді Міддлтон, його теща, балакуча, але доброзичлива місіс Дженнінгс, та його друг, полковник Брендон. Полковника Брендона приваблює Маріанна, і місіс Дженнінгс дражнить їх з цього приводу. Маріанна не задоволена, оскільки вважає тридцятип’ятирічного полковника Брендона старим холостяком, нездатним закохатись чи викликати в когось ніжні почуття.

Під час прогулянки Маріанна потрапила під дощ, послизнулася і вивихнула щиколотку. Молодий Джон Віллоубі бачить це і допомагає їй, несе її на руках додому. Після цього випадку рятівник швидко завойовує прихильність Маріанни своєю приємною зовнішністю та подібними поглядами на поезію, музику, мистецтво та кохання. Його уважність та поведінка Маріанни спонукають Елінор та місіс Дешвуд підозрювати, що пара таємно заручилася. Елінор застерігає Маріанну проти її необережної поведінки, але Маріанна відмовляється стримувати свої емоції. Віллобі показує Маріанні дім, який він сподівається успадкувати. Також з її дозволу зрізає пасмо її волосся. Коли заручини або, принаймні, оголошення про них здаються неминучими, містер Віллоубі натомість повідомляє Дешвудам, що його тітка, від якої він залежить фінансово, відправляє його до Лондона на невизначений час. Маріанна збентежена і не приховує своєї скорботи.

Едвард Феррарс відвідує котедж «Бартон», але здається нещасним і надовго не затримується. Елінор побоюється, що у нього більше немає почуттів до неї, але вона не показує свого душевного болю. Після від'їзду Едварда сестри Енн та Люсі Стіл, вульгарні двоюрідні сестри місіс Дженнінгс, приїжджають і зупиняються в Бартон-парку. Люсі повідомляє Елінор, що вони з Едвардом Феррарсом чотири роки тому таємно заручилися, коли він навчався у її дядька, і надає докази правдивості своїх слів. Елінор усвідомлює, що візит та відвертість Люсі — результат її ревнощів та хитрості, і це допомагає Елінор зрозуміти недавній смуток та поведінку Едварда з нею. Вона не звинувачує Едварда і шкодує його, бо хоч він зрозумів, що не кохає Люсі, але почуття честі та обов'язку не дозволять йому розірвати заручини.

Елінор та Маріанна супроводжують місіс Дженнінгс до Лондона. По приїзді Маріанна необачно пише кілька особистих листів до Віллоубі, які залишаються без відповіді. Потім вона випадково зустрічає на балу Віллоубі з іншою жінкою. Він вітає Маріанну неохоче і холодно, це її вкрай засмучує. Вона залишає вечірку повністю розгубленою. Незабаром Маріанна отримує коротке повідомлення, в яке вкладені всі її листи, адресовані Віллоубі, та пасмо волосся. Виявляється, що він заручений з молодою пані, міс Грей, яка має великий посаг. Маріанна спустошена. Після того, як Елінор прочитала лист, Маріанна зізнається їй, що вони з Віллоубі ніколи не заручалися. Вона поводилася так, ніби вони пара, бо знала, що любить його, і думала, що він любить її.

Поки Маріанна сумує, їх відвідує полковник Брендон і розповідає Елінор, що юна міс Еліза Вільямс, яка перебуває під опікою Брендона, вагітна від Віллоббі, який її спокусив, а потім покинув. Дізнавшись про це, тітка Віллоубі позбавила його спадщини, і маючи великий особистий борг, він вирішив одружитися з міс Грей через її гроші. Еліза — позашлюбна дочка колишньої коханої Брендона, яку також звали Елізою, вона була підопічною його батька та спадкоємицею. Її змусили укласти шлюб зі старшим братом Брендона, щоб сплатити борги сім'ї, цей шлюб не став щасливим, закінчився скандалом та розлученням, поки Брендон перебував на службі за кордоном. Після того, як батько і брат полковника Брендона померли, він успадкував родинний маєток і повернувся, щоб знайти Елізу, яка померла в будинку для жебраків, але в неї залишилась дочка. Брендон взяв на себе відповідальність за виховання дівчинки. Він повідомляє Елінор, що Маріанна дуже нагадує йому старшу Елізу своєю щирістю і милою імпульсивністю. Брендон оселив молодшу Елізу в селі і розкриває Елінор усі ці подробиці з надією, що Маріанна зможе отримати певну розраду у виявленні справжнього характеру Віллоубі.

Тим часом сестри Стіл приїхали до Лондона на запрошення родичів. Після короткого знайомства їх просять зупинитися в лондонському будинку Джона та Фанні Дешвуд. Люсі розглядає запрошення як особистий комплімент, а не те, чим воно є: зневага до Елінор та Маріанни, які, як сестри, повинні були отримати таке запрошення першими. Занадто балакуча, Енн Стіл прохоплюється про таємні заручини Люсі з Едвардом Феррарсом, братом Фанні. Сестер виганяють, мати наказує Едварду розірвати заручини, погрожуючи позбавити спадку. Едвард відмовляється, щоб не образити Люсі Стіл. Його одразу позбавили спадщини на користь молодшого брата Роберта. Едвард своєю поведінкою завойовує повагу та співчуття з боку Елінор та Маріанни. Полковник Брендон виявляє своє захоплення, пропонуючи Едварду стати священником у Делафордській парафії, щоб дати йому змогу одружитися з Люсі після того, як він прийме сан.

Місіс Дженнінгс їде з Елінор та Маріанною в Клівленд, щоб відвідати свою другу дочку, місіс Шарлотту Палмер. Маріанна, засмучена через одруження Віллоубі, гуляє під дощем і занедужує. У неї діагностують гнилу гарячку, її життю загрожує небезпека. Елінор пише матері, а полковник Брендон їде, щоб привезти пані Дешвуд до Клівленду. Вночі приїжджає Віллобі і розповідає Елінор, що його любов до Маріанни була справжньою і що втрата її зробила його нещасним. Він викликає співчуття Елінор через те, що його вибір виявився невдалим, але їй огидно те, як він говорить про міс Вільямс та власну дружину. Він також каже, що тітка пробачила б йому, якби він одружився з міс Вільямс, але він відмовився.

Маріанна одужує від хвороби, а Елінор розповідає їй про візит Віллоубі. Маріанна усвідомлює, що ніколи не змогла б бути щасливою з Віллоубі, зважаючи на його аморальність, непостійність і нерозважливий характер. Вона цінує більш помірковану поведінку Елінор з Едвардом і вирішує, що їй треба повчитися в сестри відваги та здорового глузду. Пізніше виявляється, що вподобання Люсі змінилися і вона одружилася з тепер заможним молодшим братом Роберта. Едвард і Елінор одружуються, а потім і Маріанна одружується з полковником Брендоном, поступово полюбивши його. Дві пари живуть як сусіди. І сестри, і чоловіки ладнають між собою. Віллоубі вважає Маріанну своїм ідеалом, однак оповідачка закликає читача не вірити, що він ніколи не був щасливим.

Персонажі

Головні персонажі Елінор Дешвуд () — розумна і стримана старша дочка містера та місіс Генрі Дешвуд. Вона уособлює першу половину назви Остін «Чуття і чуттєвість». Їй 19 років на початку книги. Вона закохана в Едварда Феррарса, брата дружини свого старшого брата (по-батькові) Джона. Вона співчутливо дружить з полковником Брендоном, багатостраждальним шанувальником Маріанни та можливим чоловіком. Має гостре почуття відповідальності перед своєю родиною та друзями, їх добробут та інтереси для неї на першому місці. Вона пригнічує власні сильні емоції, що спонукає інших вважати її байдужою чи холоднокровною. Наприклад, попри те, що вона надзвичайно засмучена, дізнавшись про таємні заручини Люсі Стіл та Едварда, Елінор зберігає таємницю Люсі і не виказує своїх почуттів. Хоча у книзі розповідь ведеться від третьої особи, опис більшості героїв і подій роману в першу чергу відображає думки та уявлення Елінор. Маріанна Дешвуд () — романтична і дуже емоційна друга дочка містера та місіс Генрі Дешвуд. Її характеризує слово «чуттєвість» у назві роману Остін. На початку книги їй 16 років. Вона привертає увагу полковника Брендона та містера Віллоубі. Її приваблює молодий, гарний і романтичний Віллоубі і не цікавить старший, більш стриманий полковник Брендон. Маріанна зазнає найбільшого розвитку в книзі, коли розуміє, що її чуттєвість була егоїстичною. Вона вирішила, що її поведінка має бути більше схожа на поведінку її старшої сестри Елінор. Едвард Феррарс () — старший із двох братів Фанні Дешвуд. Він закохується в Елінор Дешвуд. За чотири роки до зустрічі з нею Едвард заручився з Люсі Стіл, племінницею свого репетитора. Заручини залишаються таємними через побоювання, що родина Феррарса буде заперечувати проти його шлюбу з міс Стіл. Мати дізналася про заручини і позбавила його спадку, коли син відмовився їх розірвати.