Урба́ну Тава́ріш Родрі́ґіш ; , Лісабон — , там же) — португальський письменник, професор літератури, літературознавець; лауреат багатьох літературних премій.

Дружина — португальська письменниця Марія Жудіт де Карвалью.

З життєпису Урбану Таваріш Родрігіш народився в Лісабоні 6 грудня 1923 року в родині великих землевласників Мори (Алентежу).

Початкову школу відвідував у Морі. Після переїзду до Лісабона він вступив до ліцею Камойнша (Liceu Camões), де був однокурсником Луїса Ліндлі Сінтри та Антоніу, брата Вашку Гонсалвіша.

Він закінчив філологічний факультет Лісабонського університету, де вивчав романську філологію. З юності товаришував з Маріу Суарешом, хоча їхні політичні погляди не завжди збігалися.

Родрігіш був активістом, що перебував в опозиції до авторитарного режиму Іштаду Нову, і це ускладнювало йому роботу вчителя. Він завжди був пов'язаний з Португальською компартією. Деякий час провів у в'язниці в Кашіаші й тривалий час перебував на вигнанні у Франції.

Саме у Франції, в Парижі Урбану Родрігіш познайомився з деякими інтелектуалами 1950-х, зокрема з Альбером Камю, з яким заприятелював. У цей час він викладав португальськуСправки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 394 у французьких університетах Монпельє, Ексу та Сорбонні в Парижі.

Повернувся до Португалії після відновлення свободи висловлювань і демократії 25 квітня 1974 року.

1984 року здобув ступінь доктора літератури за дисертацію на тему творчості Мануела Тейшейри Гоміша.

У 1993 році звільнився з філфаку Лісабонського університету як дійсний професор.

Родрігіш дописував у різні часописи та газети, як португальські, так і французькі, в тому числі Bulletin des Études Portugaises, Colóquio-Letras, Jornal de Letras, Vértice і Nouvel Ovservateur. Він був редактором рецензії «Європа» й театральним критиком журналів O Século і Diário de Lisboa. Разом з Фігейреду Субралом був співзасновником видавничого дому Minotauro, що публікував однойменний журнал.

Родрігеш був членом Лісабонської академії наук та Академії бразильської літератури. Він здобув численні літературні премії, зокрема Премію Рікарду Малєйруша, премію Португальської спілки літературних критиків, премію «Культурна преса» і Велику премію Камілу Кастелу Бранку.

Урбану Таваріш Родрігіш помер у шпиталі капуцинів у Лісабоні 9 серпня 2013 року.

Вибрана бібліографія

Романи 1961; 2003 — Os Insubmissos 1962; 1982 — Exílio Perturbado 1966; 1988 — Imitação da Felicidade 1967; 1974 — Despedidas de Verão 1968 — Tempo de Cinzas 1974; 1999 — Dissolução 1979; 1986 — Desta Água Beberei 1986; 1987 — A Vaga de Calor 1989 — Filipa nesse Dia 1991 — Violeta e a Noite 1993 — Deriva 1995 — A Hora da Incerteza 1997 — O Ouro e o Sonho 1998 — O Adeus à Brisa 2000 — O Supremo Interdito 2002 — Nunca Diremos quem sois 2006 — Ao contrário das Ondas Подорожі 1949 — Santiago de Compostela 1956 — Jornadas no Oriente 1958 — Jornadas na Europa 1963 — De Florença a Nova Iorque 1973 — Viagem à União Soviética e Outras Páginas 1973 — Redescoberta da França 1976 — Registos de Outono Quente 1999 — Agosto no Cairo: 1956 Есеї 1950 — Manuel Teixeira Gomes 1954 — Présentation de castro Alves 1957 — O Tema da Morte na Moderna Poesia Portuguesa 1960; 1981 — O Mito de Don Juan 1960 — Teixeira Gomes e a Reacção Antinaturalista 1961 — Noites de Teatro 1962; 2001 — O Algarve na Obra de Teixeira Gomes 1964 — O Romance Francês Contemporâneo 1966; 1978 — O Tema da Morte: Ensaios 1966; 1978 — Realismo, Arte de Vanguarda e Nova Cultura 1968 — A Saudade na Poesia Portuguesa 1969 — Escritos Temporais 1971; 2001 — Ensaios de Escreviver 1977 — Ensaios de Após-Abril 1980 — O Gosto de Ler 1981 — Um Novo Olhar sobre o Neo-Realismo 1984 — Manuel Teixeira Gomes: O Discurso do Desejo 1993 — A Horas e Desoras 1994 — Tradição e ruptura 1995 — O Homem sem Imagem 2001 — O Texto sobre o Texto 2003 — A Flor da Utopia </div>

Нагороди і відзнаки 1958 — премія Рікардо Малейроса 1966 — Премія «Культурна преса» 1982 — Премія Акіліно Рібейро 1986 — Премія Португальської спілки літературних критиків 1991 — Премія Фернандо Намори 1993 — Премія «Гіацинт» Прадо Коельо 1994 — Великий Хрест ордена інфанта дона Енріке 2002 — Велика премія «Літературне життя» 2003 — Велика премія Каміло Кастело Бранко 2008 — Великий Хрест ордена Сантьяго Орден Почесного легіону Премія «Критика»

Ушанування 2012 року Національна спілка викладачів і заснувала щорічну Літературну премію Урбану Таваріша Родрігіша, призначену для викладачів; У Національній бібліотеці Португалії з 1 квітня по 28 червня 2014 року діяла виставка, присвячена Родрігішові й названа за його твором O homem sem Imagem («Людина без образу»); Іменем Родрігіша названо міську бібліотеку в Морі і залу міської бібліотеки у Сілвеші.

Український переклад Декілька повістей Урбану Таваріша Родрігіша («Чорний карнавал». «Ерзац щастя». «Досвітні птахи») побачили світ українською в перекладі А. Перепаді в 1984 році (Родрігес У. Досвітні птахи. Повісті. Переклад з португальської А. Перепаді. Київ: «Молодь», 1984, 192 с.).

Примітки

Джерела та посилання Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 394 Урбано Таварес Родрігес на Сайт Національної бібліотеки Португалії