Нескучний сад (, ) — найбільший пейзажний парк в історичному центрі Москви на правому березі Москви-ріки, що зберігся від дворянської садиби Нескучне. У першій третині XIX століття парк був утворений після покупки палацовим відомством Миколи I маєтків князів Трубецьких, Голіциних і Орлових. Сад площею 59,3 га є частиною Парку культури та відпочинку імені Горького, є пам'яткою садово-паркового мистецтва, охороняється державою.
Історія
Маєток Трубецьких Датою заснування Нескучної садиби прийнято вважати 1728 - саме тоді князь Микита Трубецькой купив ділянку землі біля Калузької застави . За однією з версій, назва «Нескучної» закріпилася за садибою при князі Трубецькому і відповідала характеру розваг, що проводяться в ній. Господар влаштовував пишні прийоми та бали, завдяки чому Нескучне стало відомим місцем серед дворян та промисловців
У 1750-х роках у Нескучному було збудовано садибний будинок. Згідно з збереженим альбомом із зображеннями архітектора Дмитра Ухтомського , перед садибою був розбитий регулярний сад з облаштованими партерами, боскетами , доріжками, ставком та лабіринтом. До будинку через сад вела алея, яка була центральною віссю садибного ансамблю. На початку XIX століття цей маєток належав відставному прапорщику князю Леву Шаховському. За свідченням історика Л. П. Александрова, в 1820-х роках князь Шаховський вже не жив у садибі, і в 1826 вона була куплена палацовим відомством Миколи I, дерев'яний садибний будинок був знесений. Імператор хотів влаштувати літню резиденцію і назвав придбання Нескучним садом. Як на купівлю в скарбницю Ненудного саду купча здійснена на ім'я кн. Шаховського, якому належить і будова, що залишається в ньому... зобов'язати кн. Шаховську будову розібрати. Постанова Шаховському від січня 1828.
Північна садиба У середині XVIII століття промисловець і меценат Прокофій Демидов викупив ділянку землі поряд з маєтком Трубецьких. Ділянка була поділена на шість прямокутних терас, які вели до Москви-ріки. На верхній терасі в 1756 був побудований палац. Зараз на цьому місці знаходиться стара будівля президії Академії наук — Олександринський палац . Далі були влаштовані кам'яні оранжереї та боскети, а внизу був розбитий великий став і пташник з виписаними з Голландії та Англії рідкісними птахами та тваринами . Під час благоустрою ботанічного саду та зведення палацу одночасно працювало понад 700 осіб. Високий берег Москва-річки вирівнювався протягом двох років.
Демидівський сад мав форму амфітеатру . У саду було представлено понад 2000 видів рослин, включаючи рідкісні тропічні екземпляри. Перше насіння та відростки було отримано з демідівського ботанічного саду в Солікамську . Спочатку висадили плодові дерева, потім чагарники та трав'янисті рослини. У кам'яних оранжереях виростали пальми та дерева із спекотних країн, а ґрунтові сараї та парники використовувалися для вирощування ананасів та винограду . Парк було відкрито для відвідувачів. Багато сучасників називали його одним із найкращих у Європі.
У 1786 році Демидов помер, а його маєток викупила дружина генерал-прокурора князя Олександра Вяземського. 1793-го воно перейшло у володіння до графа Федора Орлова . На початку XIX століття північною садибою володіли граф Олексій Орлов-Чесменський та його дочка Анна. Згадка про сади садиби збереглася в листі міс Марти Вільмот від 16 червня 1807: «… щовечора ми відвідуємо одну з чарівних околиць Москви і прогулюємося в садах і гаях Нескучного, Останкіна , Царицина і в багатьох інших чарівних місць».
При Орлових у саду було влаштовано багато декоративних об'єктів: розбито доріжки, насипано пагорби, зведено храми та альтанки , влаштовано купальні. У саду працював популярний серед москвичів літній «повітряний» (відкритий) театр на 1500 глядацьких місць, репертуар був різноманітним, вистави влаштовувалися двічі на тиждень. Поряд із виступами найбільших європейських майстрів інструментальної та вокальної музики тут ставилися дивертисменти , гастролювали іноземні ілюзіоністи та іншіВ 1832 імператор Микола I придбав маєток Орлових і приєднав їх до сусідніх володінь Трубецьких-Шаховських. Демидівський палац отримав назву Олександринського (Олександрійського).
Садиба Голіциних Між двома садибами, що склали в XIX столітті основу Нескучного саду, пролягала ділянка, що належала княгині Наталії Голіциної, а потім її синові - Московському військовому генерал-губернатору князю Дмитру Голіцину. Ділянка проходила вздовж Калузької вулиці. Щоб поєднати викуплені на початку 1830-х володіння, після смерті княгині в 1842 році маєток Голіциних був також придбаний державою.
Таким чином, Нескучний сад був утворений у першій половині правління Миколи I із дворянських садиб князів Трубецьких (південна частина парку), Голіциних (центральна) та Орлових (північна). З 1842 до революції 1917 Нескучний сад належав імператорської прізвища. На початку XX століття сад був націоналізований, остаточно переданий у громадське користування і відкритий для відвідування всіма бажаючими. переданий у громадське користування і відкритий для відвідування всіма бажаючими.
ВСГВ
У 1923 році на території Нескучного саду пройшла перша Всеросійська сільськогосподарська та кустарно-промислова виставка (ВСГВ). У її проектуванні брали участь розробник генерального плану виставки Іван Жолтовський , головний архітектор Олексій Щусєв та головний конструктор Олександр Кузнєцов.
На території виставки були представлені експозиційні будови, які мали високу художню значущість. Серед них павільйон «Махорка» архітектора Костянтина Мельникова та «Машинобудування» Івана Жолтовського — єдиний об'єкт, що зберігся, на 2018 рік знаходиться на реставрації). У сучасній структурі парку відображені елементи планування виставки, зокрема центральна, партерна частина . Огорожа саду зведена в 1935 році за проектом архітектора Віталія Долганова
Центральний Парк Культури і Відпочинку імені Горького
У 1928 році Нескучний сад став частиною першого радянського парку культури та відпочинку. На місці, де за часів промисловця Прокопія Демидова розташовувався ботанічний сад, була відкрита Площа смички, присвячена взаємодії міста та села. Тут встановили Симфонічну естраду, де виступали політики, проводилися мітинги і концерти. У 1932 році, коли парк культури і відпочинку отримав ім'я письменника Максима Горького, на місці площі відкрився Зелений театр на 20 тисяч глядачів. З 1936 року у театрі проводилися кінопокази. Протягом радянського періоду Нескучний сад був активною зоною відпочинку і входив у програму багатьох заходів, що проводяться в ЦПКіВ.
Сучасність Нині Нескучний сад становить історичну частину парку Горького. У саду прокладено алеї для прогулянок, обладнано майданчики для гри в теніс, футбольне поле, працює шаховий клуб, тренажерний центр та коворкінг «Робоча станція». У Мисливському будиночку з 1990 року проводяться зйомки гри. Де? Коли? » Кошти на реконструкцію Мисливського будиночка частково зібрали завдяки тоталізатору, оголошеному Міжнародною асоціацією клубів «Що? Де? Коли? у тому ж 1990 році.
У 1990-ті Нескучий сад був традиційним місцем збору - "Егладором" - толкіністів (шанувальників книг Джона Толкіна ) і рольовиків фентезі . З початку XXI століття фанати стали зустрічатися рідше.
У грудні 2017 року розпорядженням Департаменту культурної спадщини Москви ансамбль «Садиба „Несучне“, кінець XVIII ст. — початок XIX ст.: Садово-паркові споруди, кінець XVIII ст.: літній будиночок біля річки Москви, Ванний будиночок біля ставка, Мисливський будиночок біля яру, три садові містки, грот були взяті під охорону як об'єкт культурної спадщини.
Паркові павільйони Мисливська хатка (рос. Охотничий домик) — ротонда середини XVIII століття. В цій будівлі з 1990 р. проводяться зйомки телегри "Що? Де? Коли?" Літній (Чайний) будиночок графа Орлова Ванний будиночок з куполом кінця XVIII століття, пам'ятник архітектури (федеральний). Ванний будиночок пустує з 1960-х років, знаходиться на балансі парку Горького. У вересні 2003 року горів. Підтоплений через порушення дренажної системи. Перекритий тимчасовою покрівлею, колонада зашита металевими листами. У квітні 2015 року Департамент культурної спадщини погодив проектну документацію щодо збереження пам'ятки. «Грот» в палацовій садибі Нескучне. Валунний грот епохи класицизму, на місці якого в даний час організовано звалище. Мальовничі містки через яри Ансамбль Олександрійського палацу з флігелями та гауптвахтою Фонтан Івана Віталі перед палацом Манеж, в якому розміщується Мінералогічний музей імені Олександра Ферсмана Ротонда на честь 800-річчя Москви
Транспорт У пішій доступності від саду знаходяться станції метро " Жовтнева ", " Шаболовська " та " Ленінський проспект ". У садок через Москву-річку перекинуто Андріївський пішохідний міст , ним можна за 10 хвилин дійти до станції метро « Фрунзенська ». У саду знаходиться також пристань для теплоходів, що курсують Москвою-річкою. Головний вхід та дороги на головні алеї Ненудного саду, що ведуть до Пушкінської набережної Москви-ріки та Олександрійського палацу, знаходяться в районі будинків 16-20 по Ленінському проспекту .
Точка біфуркації У 1959 році у Нескучному саду сталася подія кінцевим результатом якого став розпад СРСР. За спогадами академіка АН СРСР Миколи Прокоповича Федоренка , вони разом зі своїм шофером вранці одного дня спалили колективну доповідь ЦЕМІ РАН " Прогноз розвитку радянської економіки 1970 - ті — 1980 - ті роки", у якому на основі цифр обгрунтовувалося що економіку СРСР очікує системна криза. Сам Федоренко був одним із авторів доповіді. Доповідь була знищена за наказом голови Держплану РРФСР Миколи Костянтиновича Байбакова як така що суперечила проекту " Програми КПРС" , котра ставила за мету побудови комунізму в 1980 році. В протилежному випадку Байбаков погрожував закриттям інституту. Знищення доповіді мало для всіх радянських республік катастрофічні наслідки, які досі не подолані.
Таким чином, знищення доповіді-прогнозу стало тією точкою біфуркації , після якої процес руйнування СРСР став незворотнім.
Примітки
Література