Людмила Генріхівна Бржозовська (; 4 червня 1946, Мінськ, БРСР, СРСР — 6 грудня 2023) — білоруська балерина, педагог-репетитор Великого театру опери і балету Республіки Білорусь, Народна артистка Білоруської РСР.
Біографія
Народилася 4 червня 1946 р. в Мінську, в родині білоруського художника-живописця Генріха Бржозовського (створила більше двох тисяч полотен). Її сім'я жила на вулиці Стрижевська (де у дворі була батьківська майстерня), неподалік театру опери та балету. До хореографічного училища її мама відвела (лейтенант, лікар-стоматолог в поліклініці МВС). Дід Людмили Бржозовської, виходець із збіднілої польської шляхти, був червонодеревцем і оформляв в Мінську Червоний костелА. Казакова. Живопись в антракте // Вечерний Минск: газета. — Минск, 2012-04-05. — Вып. 12465. — № 14. — С. 16.
У 1966 році закінчила Білоруське державне хореографічне училище (педагоги Ніна Млодзінська та Ірина Савельєва). З 1966 року працювала артисткою балету Державного академічного Великого театру опери і балету Білоруської РСР.
Першою її серйозною роботою на сцені театру стала партія Сольвейг в балеті «Пер Гюнт» (1967 рік). У виставах «Ромео і Джульєтта» (1970) та «Трістан і Ізольда» (1971) у Людмили Бржзовської зародився творчий дует з Юрієм Трояном.
У 1970 році стажувалася в Ленінградському театрі опери та балету імені Кірова у Наталії Дудинської.
Людмила Бржозовська першою на сцені Великого театру опери і балету Білоруської РСР виконала партії Кармен, Єви, Нелі, Фриги, Маші. Була коханою у виставах «Кармен-сюїта», «Створення світу», «Тіль Уленшпігель», «Спартак», «Лускунчик», «Карміна Бурана», поставлених на білоруській сцені Валентином Єлизарьєвим.
З 1969 по 1988 роки Людмила Бржозовська виконувала провідні партії в балетах «Після балу», «Лебедине озеро», «Спартак», «Раймонда», «Бахчисарайський фонтан», «Дон Кіхот», «Спляча красуня», «Сильфіда», «Жизель», «Шопеніана», Гран па з балету «Пахіта», па-де-де «Фестиваль квітів у Дженцано» та ін. У балеті вона змагалася з самої Майєю Плісецькою, порівнювали їх виконання Кармен, і часто — на користь Бржозовської.
Її таланту аплодували більш ніж в 30 країнах. Балерина виступала в Італії, Угорщині, Фінляндії, Індії, Монголії, Йорданії, Кувейті, Румунії, Сінгапурі, Польщі, Туреччини та інших країнах.
У 1975 році отримала звання Народної артистки Білоруської РСР, в 29 років.
У 1987 році закінчила навчання на факультеті хореографії Мінського інституту культури.
З 1997 року є педагогом-репетитором Національного академічного Великого театру балету Республіки Білорусь.
Працювала Людмила Генріхівна Бржозовська педагогом-репетитором Національного академічного Великого театру опери і балету. Серед її вихованок учениць молоді, але вже відомі балерини Ольга Гайко, Людмила Кудрявцева, Марина Вежновец, Марина Парамонова, Людмила Хитрова.
Захоплюється образотворчим мистецтвом — пише пейзажі, букети квітів. Також малює на тему балету, олівцем. Крім своїх робіт, робіт батька і сестри, в її будинку — картини визнаних художників, наприклад два портрета Людмили Генріхівни, які виконав Борис Заборов. У Національному художньому музеї є парадний портрет балерини Бржозовської пензля Олександра Шестакова.
Фільмографія «Міф» — мелодрама Аяни Шахмалієвої, 1986 рік. В цій картині, створеній за мотивами повісті Кирила Ласкарі «Двадцять третій пірует», Людмила Бржозовська зіграла талановиту балерину. У фільмі також грав легендарний Маріс Лієпа.
Відгуки про Людмилу Бржозовську
Ольга Савицька (музикознавець, кандидат мистецтвознавства):
Про Людмилу Бржозовську захоплено писали журналісти і критики. Художників надихала витончена і одухотворена краса цієї жінки. А глядачі, які побували на виставах, створювали легенди про її танці. У великому репертуарі балерини важко виділити одну або декілька найбільш вдалих робіт. Кожна її партія ставала високим творчим досягненням, своєрідним художнім відкриттям.
Посилання Біографія Людмили Бржозовської на сайті Національного академічного театру балету Республіки Білоррусь ОТКЗ
Примітки