«Grand Funk», відомий також як «Червоний альбом» () — другий студійний альбом американського рок-гурту Grand Funk Railroad. Альбом був випущений в грудні 1969 року Capitol Records, через чотири місяці після дебютного альбому «On Time». Він був продюсований Террі Найтом та записаний під керівництвом звукорежисера Кеннета Гаманна. Альбом за версією RIAA вперше для гурту був премійований як «золотий». Він включав переспів пісні гурту The Animals, яка до сьогодні є наріжним каменем живих концертів Grand Funk Railroad.
У 2002 році альбом «Grand Funk» був ремастерований і перевиданий на компакт-дисках із бонус-треками. Це видання також увійшло до лімітованого подарункового бокс-сету «Trunk of Funk» (). Набір був розрахований на 12 компакт-дисків: крім перших чотирьох перевиданих альбомів гурту, у коробці було залишено місце для решти дисків періоду співпраці з лейблом Capitol Records, які планувалися до виходу пізніше. До бокс-сету також додавалися пара 3-D окулярів «Shinin' On», фірмовий гітарний медіатор (плектр) та наклейка, що відтворювала оригінальний вхідний квиток на концерт гурту.
Маркетинг і реліз Фотографія гурту, розміщена на внутрішньому розвороті конверта, згодом була використана для масштабної рекламної кампанії наступного альбому «Closer To Home» (1970). Цей знімок з'явився на знаменитому гігантському білборді на Таймс-сквер у Нью-Йорку, вартість оренди якого становила рекордні на той час 100 000 доларів.
Завдяки Capitol Records альбом «Grand Funk» був випущений не лише на вінілових грамплатівках, а й на магнітних стрічках, компакт-касетах, а також у форматі . Попри попит на експерименти із 4-канальним звуком у 1970-х роках, цей реліз вийшов виключно як звичайний двоканальний стереозапис, а у квадрофонічному форматі (Quadraphonic 8-Track) «Grand Funk» офіційно ніколи не існував. У квітні 1970 року продажі «Червоного альбому» на 8-доріжкових картриджах стабільно трималися на 15-му місці, дещо поступаючись традиційним компакт-касетам, які впевнено посіли 13-ту позицію в чартах попиту.
Особливу колекційну цінність має котушкова магнітофонна бобіна () з оригінальним альбомом, яку для Capitol/EMI виготовила компанія Ampex. Це видання містить унікальні, спеціально відредаговані версії треків «Got This Thing on the Move», «Please Don't Worry», «Mr. Limousine Driver» та «Inside Looking Out», недоступні на жодному іншому носії. Через їх скорочення загальна тривалість альбому зменшилася приблизно на п'ять хвилин.
Сингли Окремі композиції випускалися на синглах, проте лише два релізи повністю складалися з треків цього альбому. Перший із них — сингл «Mr. Limousine Driver» / «High Falootin' Woman» (листопад 1969 року) — здобув міжнародне визнання. Другий — «Inside Looking Out» / «Paranoid» (січень 1971 року) — офіційно не видавався в США і був випущений лейблом Capitol Records для ринку Великої Британії та деяких країн Європи. Через довготривалість композицій (загалом близько 17 хвилин) платівку записали на нетиповій для 7-дюймових синглів швидкості 33⅓ об/хв замість стандартних 45 об/хв.
Ще два сингли було скомпоновано з хітом «Heartbreaker» — «епічною та інтенсивною блюзовою баладою» з дебютного альбому «On Time». У США та Європі пісня «Heartbreaker» вийшла в лютому 1970 року з «Please Don't Worry». Водночас альтернативна комбінація треків — «Heartbreaker» з «Mr. Limousine Driver» — офіційно продавалася лише на ринку Японії та в деяких країнах континентальної Європи (зокрема, у Франції).
Критика Ретроспективний огляд альбому Grand Funk на сайті , написаний музичним критиком , перегукується із закидами тогочасних рецензентів:
Далі він наводить оцінку Роберта Крістгау, який у своїй колонці «Гід споживача» порівнював альбом «Grand Funk» із живими виступами гурту не на користь студійної платівки. Також автор наводить слова одного з найгостріших критиків — , який на сторінках газети «Лос-Анджелес таймс» у номері від 17 грудня 1969 року писав:
Мендельсон, як і Крістгау, мав нагоду оцінити живе звучання Grand Funk Railroad у клубі , куди гурт приїхав на хвилі успіху свого дебютного альбому «On Time» і якраз готувався випустити «Червоний альбом», який вийшов 29 грудня — через два тижні після цього виступу.
Підсумовуючи, Том Мун зауважує, що попри аншлаги, шалений комерційний успіх та високі продажі альбомів, у пресі з’являлися нищівні матеріали — зокрема стаття в журналі Rolling Stone 1971 року під промовистою назвою «Is This Band Terrible?» ().
Список пісень Рок-композиції альбому витримані у класичному для раннього періоду творчості Grand Funk Railroad бугі-роковому стилі з елементами психоделії та «кислотного року». Це робить «Червоний альбом» надзвичайно популярним серед покоління, народженого в 50-х роках минулого століття.
Всі пісні написав Марк Фарнер, за винятком зазначених.
Склад Марк Фарнер — гітара, вокал; клавішні в «High Falootin' Woman», губна гармоніка в «In Need» та «Inside Looking Out» Дон Брюер — ударні, вокал, бек-вокал Мел Шахер — бас-гітара
Виробництво Террі Найт — продюсер альбому, A Good Knight Production Кеннет Гаманн () — провідний інженер звукозапису, Cleveland Recording — оригінальна концепція обкладинки альбому
Поява на телебаченні Шоу Playboy Як зазначає музичний біограф Біллі Джеймс у книзі «An American Band: The Story of Grand Funk Railroad», потужним поштовхом для загальнонаціонального визнання гурту став ефір у популярному нічному шоу «», яке вели Г'ю Гефнер та його тогочасна подружка . Ідея запросити гурт належала , директору Capitol Records із роботи з артистами. Він перетворив цей випуск на справжній бенефіс лейблу: крім тріо з Флінта, у студії виступили ще дві зірки компанії — та Кеннонболл Еддерлі.
Попри те, що атмосфера елітного вечіркового шоу була нетиповою для хард-рокового тріо, Grand Funk Railroad виступили досить розкуто та енергійно. Музиканти виконали під фонограму («ліпсинк») дві композиції зі свого альбому — «Please Don't Worry» та «Mr.Limousine Driver».
Фільм «Mondo Daytona» Трек «Paranoid» з'являється в скандальній стрічці «Mondo Daytona: How To Swing on your Spring Vacation», знятій у США навесні 1968 року ще до виходу першої платівки гурту Grand Funk Railroad. У ній використовуються фрагменти документального фільму «Get Down Grand Funk», доступного глядачам тільки на VHS-касетах.
Документальна стрічка «Midsummer Rock» Оригінальне виконання пісні «Inside Looking Out» з альбому Grand Funk прозвучало в телевізійній документалістиці (1970), що висвітлювала перебіг фестивалю поп-музики в Цинцинаті.
Інші виконання «In Need» Кавер-версія пісні «In Need» у виконанні шведського гурту «Spurgo» увійшла до триб'ют-альбому «A Tribute To: Grand Funk Railroad (…An American Band)». Композиція стала п'ятим треком із п’ятнадцяти на компакт-диску, випущеному у 2000 році лейблом RH Music.
«Got This Thing on the Move» Композиція «Got This Thing on the Move» вперше виконана ще рок-гуртом «The Pack», в якому брали участь Марк Фарнер, Дон Брюер, а за вокаліста був Террі Найт, чинний продюсер альбому «Grand Funk». У серпні 1968 року «The Pack» записали повноформатний альбом, що так і не був випущений, з піснею «Got This Thing On The Move», яка згодом з'явилася у збірнику .
Гурт переспівав «Got This Thing on the Move» у 2002 році спеціально для сервісу музичних розсилок «Клубу синглів Sub Pop», саме після участі у фестивалі андеґраунд-року «Michigan Fest».
В інших медіа Героїня психологічної драми Зорниці Джорінської «Елфі: Анатомія зради» () порівнює свій розум із програвачем. Коли вона каже про свої роздуми: «If they were vinyl recordings, they should have been worn out by now» (), вона прямо порівнює свій внутрішній стан із постійним прослуховуванням конкретних записів гурту Grand Funk Railroad: «Winter and my Soul», «Inside Looking Out», «In Need». Вона метафорично «крутить» їх у своїй голові, оскільки емоційний посил цих пісень ідеально віддзеркалює її депресивний та безвихідний стан. Безкінечне переживання болючих спогадів, схоже на заїжджену платівку і повністю паралізує її особистість.
Цікаве Пісню «Got This Thing on the Move» згадує Боб Бланд () в журнальній статті «Grand Funk Railroad», яка вийшла друком на сторінках в серпні 2002 року:
Чарти Альбом Рік Чарт Країна Позиція 1970 Go-Set 13Grand Funk Railroad, Grand Funk Australian Chart Position Retrieved March 23, 2015 RPM LP Chart 9 Billboard TOP LP’s 11 Top Records of 1970 18 Cash Box Album Charts 13 Record World 100 Top LP's 11
Пісні РікПісняЧарт КраїнаПозиція1969«Mr.Limousine Driver»Billboard Hot 10097Grand Funk Railroad, «Mr. Limousine Driver» Chart Position Retrieved March 23, 20151970RPM Canada’s Only National 100 Single Survey 9299Record World 100 Top Pops101 1971Hits Of The World40
Література Billy James, An American Band: The Story of Grand Funk Railroad — SAF Publishing, 1999 — ISBN 9780946719266 Bob Bland, Geek Love: Grand Funk Railroad — CMJ Network, 2002 Christian David Hoard, Nathan Brackett, The New Rolling Stone Album Guide — Simon & Schuster, 2004 — ISBN 9780743201698 Thierry Aznar, Hard Rock & Heavy Metal 40 années de purgatoire, Tome 3 — Camion Blanc, 2015 — ISBN 9782357796904 Zornitza Djorinska, Elfie: A Dissection of Betrayal — Chiado Editorial, 2020 — ISBN 9789895279333
Посилання Grand Funk Railroad: Songs, Albums, Discography & Reviews | AllMusic Grand Funk Railroad: reviews, music, news | sputnikmusic Writer profile of John Mendelssohn Grand Funk Railroad: Is This Band Terrible? First Reviled, Now Revered: The Historic Albums Of 1969 | Grand Funk (Capitol)
Примітки