Белослава Асеніна () — болгарська княжна, королева Сербії в 1234—1243 роках як дружина короля Стефана Владислава I.
Життєпис Белослава була дочкою царя Болгарії Івана Асена II та його першої дружини Ганни (релігійне ім'я Анісія), згаданої в Синодику Болгарської Церкви. У пари була ще одна дочка — Марія — яка стала дружиною Мануїла Епірського. Можливо, що Белослава і її сестра Марія були незаконнонародженими дітьми Івана Асена, тому що його перший шлюб з Ганною не був визнаний Болгарською православною церквою. Ніяких сумнівів з приводу благородного походження його дочок не було, тому обидві були видані в шлюб із чоловіками королівських родин.
Після битви біля Клокотниці Болгарія стала головувати на Балканах, а Белослава стала дружиною сербського принца Стефана Владислава. Шлюб був організований його дядьком Растко Неманичем, щоб забезпечити добрі відносини між королівством Сербія і Болгарською імперією.
У 1234 році державний переворот у Сербії з допомогою болгар скинув короля Стефана Радослава, зятя і протеже деспота Феодора Епірського; на трон зійшов Стефан Владислав, який був його зведеним братом. Так Белослава стала новою королевою Сербії. У подружжя було троє дітей:
Стефан (. до 1281 в Есфігмену). Деза (згадується в джерелах, датованих між 1281 та 1285 роками). дочка (ім'я не збереглося), видана в шлюб з Джурою Качичем, князем Оміш.
Болгарський вплив у Сербії припинився після смерті царя Івана Асена II під час навали татар. В 1243 році Стефан Владислав був повалений своїм молодшим братом Стефаном Урошем I, і Белослава втекла до Рагузу. Новий сербський король наполіг на тому, щоб її тримали під суворим наглядом, і у відповідь отримав письмову клятву про те, що Белославі не дозволять повернутися в Сербію.
Незабаром конфлікт між Стефаном Владиславом I та Стефаном Урошем I був вирішений. Після переговорів Владислав відмовився від корони, а Урош дозволив йому правити Зетою як губернатор, зберігаючи при цьому титул короля. Незабаром Белослава возз'єдналася з чоловіком, також зберігши титул королеви.
Генеалогія
Примітки
Література
Pavlov, Plamen. Търновските царици (неопр.). — Veliko Tarnovo: ДАР-РХ, 2006.