Анто́ніу Дуа́рте Го́міш Леа́л (; *, Лісабон — , там же) — португальський поет, визначний представник визвольного руху в Португалії.
З життя і творчості Антоніу Дуарте Гоміш Леал народився 6 червня 1848 року в столиці Португалії місті Лісабоні.
Гоміш Леал був ярим прибічником позитивізму, визначний представник визвольного руху в Португалії. За вірш «A traição, carta a el rei D. Luiz» (опублікований у 1881 році) поетові присудили ув'язнення.
Його натхненні твори, за духом почасти близькі творчості Герра Жункейру, відзначаються, на думку низки літературних критиків, великою силою й революційними настроями.
Бібліографія
A Fome de Camões: Poema em 4 cantos (1870) O Tributo do Sangue (1873) A Canalha (1873) Claridades do Sul (1875) A Fome de Camões (1880) A Traição (1881) O Renegado: A Antonio Rodrigues Sampaio, carta ao velho pamphletario sobre a perseguição da imprensa (1881) A Morte do Atleta (1883) História de Jesus para as Criançinhas Lerem (1883) O Anti-Christo (1884) Troça à Inglaterra (1890) Fim de um Mundo (1899) A Morte do Rei Humberto (1900) O Jesuíta e o Mestre Escola (1901) A Mulher de Luto (1902) Serenadas de Hylario no Ceo Senhora da Melancolia (1910) </div>
Примітки
Джерела та посилання Стаття у Літературній енциклопедії Gomes Leal на www.citi.pt