Реріх Олена Іванівна

Олена Іванівна Реріх (уроджена Шапошникова) ( , Санкт-Петербург — 5 жовтня 1955, Калімпонґ, Індія) — російський релігійний філософ* Рёрих Елена Ивановна // Российский энциклопедический словарь. — М.: Большая Российская энциклопедия. Рерих Елена Ивановна // Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М.: Большая Российская энциклопедия Рерих Елена Ивановна // «Большой энциклопедический словарь»(в окремих джерелах філософ* * Зорина Е. В. Рерих (урожд. Шапошникова) Елена Ивановна // Новая философская энциклопедия / Ин-т философии РАН; Нац. обществ.-науч. фонд; Предс. научно-ред. совета В. С. Стёпин, заместители предс.: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — 2-е изд., испр. и допол. — М.: Мысль, 2010. — ISBN 978-5-244-01115-9. Лащенко Н. Д. Философско-педагогические взгляды Е. И. Рерих: автореф. дис. канд. пед. наук / Белгородский государственный университет.— Белгород, 2001. Соколов В. Г. (старший научный сотрудник Объединённого научного центра проблем космического мышления Международного центра Рерихов) Парадигма культури у філософській спадщині О. І. Реріх та М. К. Реріха: автореф. дис. канд. філос. наук. 26.00.01 / В. Г. Соколов; Харк. держ. акад. культури. — Х., 2008. — 20 с. «Рерихи, семья: Николай Константинович (1874—1947), Елена Ивановна (1879—1955)» // Новейший философский словарь / Сост. А. А. Грицанов. — Мн.: В. М. Скакун, 1999.— 896 с. «Рерих Елена Ивановна» // Большая биографическая энциклопедия Фролов В. В. (доктор философских наук, профессор кафедры философии МГУЛ, руководитель Объединённого научного центра проблем космического мышления Международного центра Рерихов) «Рерих Елена Ивановна» // Русская философия: Словарь / Под общ. ред. М. А. Маслина. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб; Республика, 1999.— 656 с. «Рерих Елена Ивановна» // Великая Россия: Личности.— М.: АСМО-пресс, 2003.— с. 454. «Рерих Е. И.» // Глобалистика: Энциклопедия. — М.: ЦНПП «Диалог»; ОАО изд-во «Радуга», 2003. — С. 889—890. «Рерих Елена Ивановна» // Алексеев П. В. Философы России XIX—XX столетий: Биографии, идеи, труды.— М.: Академический проект, 1999. або езотеричний філософ* Аблеев С. Р. (заместитель председателя «Тульского городского Рериховского общества») Фундаментальные философские основания концепции космической эволюции человека: сущность, зарождение и историческое развитие // Диссертация на соискание учёной степени доктора философских наук в форме научного доклада.— Тула: ЮК РС МПА, 2000.— с.9, 20. // Аркадий Вяткин «Эзотерическая энциклопедия» История мировой философии.— М.: АСТ, 2005. (Высшая школа). ISBN 5-17-016151-4. С. 17.), письменниця, громадський діяч.

Стверджувала, що методом ясночуття отримувала послання від Махатми МоріаСтаття головного редактора публікаторського відділу МЦР (Москва) Т. О. Книжник «Откровение от „Сферы“» (опубликована в сборнике «Защитим имя и наследие Рерихов».— М.: МЦР.— Т.3.— С.470—493, а також у Збірнику матеріалів міжнародного суспільно-наукового симпозіуму 2002 року"Рериховское движение: актуальные проблемы сохранения и защиты наследия Рерихов в историческом контексте".— М.: 2002.— 276 с.)

Рерих Е. И. Записи Учения Живой Этики: в 25 т. Том 1. — М.: МАГ, Прологъ. 2007. — 240 с. ISBN 978-5-9900704-6-2 (т.1), ISBN 978-5-9900704-5-5 Хачатрян А. С. Автореферат кандидатской диссертации «Проблема женщины и семьи в философии Живой Этики» (специальность 09.00.1 I. — социальная философия) Лащенко Н. Д. Автореферат кандидатской диссертации «Философско-педагогические взгляды Е. И. Рерих» (специальность 13.00.01 — общая педагогика, история педагогики и образования) Трефилов В. А. Надконфессиональная синкретическая религиозная философия // Основы религиоведения. / Под ред. . — М.: Высшая школа, 1994, с. 242. Шапошникова Л. В. Энергетическое мировоззрение Живой Этики / Шапошникова Л. В. Великое путешествие: в 3 кн.— Кн. 3. Вселенная Мастера.— М.: МЦР; Мастер-Банк, 2005. — С. 758—794. Шапошникова Л. В. 3. Великий закон космоса / Шапошникова Л. В. Мудрость веков.— М.: МЦР, 1996.― 480 с. Рерих Е. И. Письма. Т.3. М., 2001, с. 653 Письмо от 18.11.1935 Рихарду Рудзитису. На основі щоденникових записів Олени Реріх була видана серія книг про релігійно — філософське вчення «Живої етики» («Агні Йога»)* Зорина Е. В. Рерих (урожд. Шапошникова) Елена Ивановна // Новая философская энциклопедия / Ин-т философии РАН; Нац. обществ.-науч. фонд; Предс. научно-ред. совета В. С. Стёпин, заместители предс.: А. А. Гусейнов, Г. Ю. Семигин, уч. секр. А. П. Огурцов. — 2-е изд., испр. и допол. — М.: Мысль, 2010. — ISBN 978-5-244-01115-9. Фролов В. В. (доктор філософських наук, професор кафедри філософії МГУЛ, керівник Об'єднаного наукового центру проблем космічного мислення Міжнародного центру Реріхів)Живая Этика // Русская философия: Словарь / Под общ. ред. М. А. Маслина. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб; Республика, 1999. — 656 с. Кравченко В. В. Живая Этика // Русская философия. Малый энциклопедический словарь. — М.: Наука, 1995. — 624 с «Рерих Елена Ивановна» // Краткий философский словарь / А. П. Алексеев, Г. Г. Васильев и др.; Под ред. А. П. Алексеева — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. «Рерих Елена Ивановна» // Большая биографическая энциклопедия Из резолюции Международной общественно-научной конференции «Космическое мировоззрение — новое мышление XXI века».

Авторка книги «Основи буддизму», переклала російською мовою два томи «Таємної Доктрини» Олени Блаватської, а також вибрані Листи Махатм («Чаша Сходу»). Ідеї, викладені Оленою Реріх в Агні Йоги, зробили сильний вплив на формування і розвиток нью-ейджу в РосіїЛункин Р. Н. Новые религиозные движения в России: христианство и постхристианство в зеркале новых богов и пророков // Сборник «Двадцать лет религиозной свободы в России».— М.: РОССПЭН; Московский Центр Карнеги, 2009.

Дружина Миколи Реріха. Організатор і учасниця культурно-просвітницької діяльності, розгорнутої під керівництвом Миколи Реріха у Росії, США та інших країнах; учасниця експедиції, організованої Миколою Реріхом по важкодоступним і малодосліджених районах Центральної Азії (1924—1928); почесний президент-засновник Інституту Гімалайських досліджень «Урусваті» в Індії, почесний президент-засновник музею Миколи Реріха в Нью-Йорку. Мати двох синів — Юрія та Святослава.

Життя і творчість

Походження. Дитинство.

Олена Іванівна Реріх народилася 1879 року в родині відомого петербурзького академіка архітектури Івана Івановича Шапошникова. Її мати Катерина Василівна Шапошникова, належала до старовинного роду Голенищевих-Кутузових, була двоюрідною правнучкою полководця Михайла Іларіоновича Голенищева-КутузоваДубаев М. Л. Рерих (серия «Жизнь замечательных людей»). — М.: Молодая гвардия, 2003. — С. 56. — 427 с.Ключников С. Провозвестница эпохи огня. Повесть-исследование о Елене Ивановне Рерих. Новосибирск: Сибирское отделение издательства «Детская литература», 1991.— С. 10. ISBN 5-08-007515-5.

Олена Іванівна росла в сім'ї, оточення якої складали відомі музиканти, письменники, художники. Дуже рано почала читати книги художнього, історичного та духовно-філософського характеру; була обдарованою особистістю, досягла високого рівня гри на фортепіано, захоплено займалася малюванням, вивчала філософію, міфологію та релігію.

У 1895 році Олена з золотою медаллюГорчаков Г. С. Водительница под звездою Матери Мира. Томск, 1994. См. также Stasulane A. Theosophy and culture: Nicholas Roerich.— Roma: Pontificia Università gregoriana, 2005.— с.16.— ISBN 978-88-7839-035-5. закінчила Маріїнську жіночу гімназію в Санкт-Петербурзі. Після закінчення гімназії вступила в Санкт-Петербурзьку приватну музичну школу, директором якої був професор гри на фортепіано Йосип Олександрович Борівка — помітна фігура музичного життя Петербурга того часуБоровка, Иосиф Александрович / Риман Г. Музыкальный словарь [Пер. с нем. Б. П. Юргенсона, доп. рус. отд-нием]. — М.: ДиректМедиа Паблишинг, 2008..

Після закінчення школи Олена Іванівна збиралася продовжити навчання в Петербурзькій консерваторії. Але родичі, побоюючись, що вона захопиться революційними настроями в студентському середовищі, заборонили їй вступати в консерваторію.

Шлюб з Миколою Реріхом. Діти.

Олена часто проводила літо з матір'ю в Бологому Новгородської губернії у своєї тітки Євдокії Василівни Путятіної, у маєтку її чоловіка — князя Павла Арсенійовича Путятіна, відомого археолога і колекціонера. В 1899 році в Бологому відбулася її зустріч з художником і археологом Миколою Костянтиновичем Реріхом. Молоді люди покохали один одного і, незважаючи на те, що родичі Олени були проти їх весілля, в 1901 році повінчалися в церкві Імператорської Академії мистецтв на Василівському острові (Санкт-Петербург)Нилогов А. С., Богданова И. И. Откуда есть пошли Рерихи // Genesis: исторические исследования. — 2015. — № 5. — С.383-400.. На місці їх зустрічі в Бологому в 2001 році був споруджений пам'ятний меморіал («Пам'ятник любові») зі словами Миколи Реріха з нарису «Університет»: «…В Бологому, в маєтку князя П. А. Путятіна, я зустрів Ладу, супутницю і натхненницю. Радість!»Иванов М. А. Рерихи и Тверской край.— Тверь: ООО Издательство ГЕРС, 2007.— С. 33 Це був міцний союз двох люблячих людей, об'єднаних глибокими взаємними почуттями і спільними поглядамиБиография Елены Ивановны Рерих на сайте Благотворительного Фонда им. Е. И. Рерих. «Дружно ми проходили всілякі перепони, — писав Микола Реріх про свій шлюб на схилі років. — І перешкоди зверталися в можливості. Присвячував я мої книги: „Олені, дружині моїй, другине, супутниці, натхненниці“»Рерих Н. К. Листы дневника. Том второй.— М.: Международный центр Рерихов, 2000.— С. 448. ISBN 5-86988-088-2. Багато картини Миколи Реріха є результатом їх спільної творчості. Художник, називаючи її в своїх творах «Провідної»Шапошникова Л. В. Мудрость веков .— М.: Международный Центр Рерихов, 1996.— С. 421. ISBN 5-86988-050-5, стверджував, що на багатьох полотнах по праву можуть стояти дві підпису: його і Олени Іванівни. «Творили разом, і недарма сказано, що твори мали б носити два імені — жіноче і чоловіче».

У родині Реріхів було двоє дітей. У серпні 1902 року народився старший син Юрій, який став в майбутньому ученим-сходознавцем з світовим ім'ям, а в жовтні 1904-го з'явився на світ молодший з Реріхів — Святослав, майбутній художник, мислитель, громадський діяч. Олена Іванівна приділяла велику увагу вихованню дітей — читала їм книги, займалася іноземними мовами та музикою. Разом вони відвідували кращі концерти, виставки і театр. Вона допомагала кожному з синів виявити власні інтереси і схильності і створювала найбільш сприятливі умови для їх розвиткуКлючников С. Ю. Провозвестница эпохи огня. Повесть-исследование о Елене Ивановне Рерих.— Новосибирск: Сибирское отделение издательства «Детская литература», 1991.— С. 23. ISBN 5-08-007515-5. З ранніх років діти зростали в атмосфері спілкування батьків з людьми мистецтва. В будинку Реріхів часто бували Врубель, Куїнджі, Стасов, Дягілєв, Стравінський, Блок, Бехтерев. Художник Сєров приходив малювати портрет Олени Реріх.

Діяльність у Росії. Еміграція.

О. І. Реріх підтримувала всі починання чоловіка, вникала в усі сфери його культурної діяльності. У 1903 — 1904 роках в пошуках витоків національної історії і культури Реріхи здійснили подорож по сорока давньоруським містам, під час якого Олена Іванівна фотографувала церкви, пам'ятки архітектури, їх розпис і орнамент. Опановувала майстерністю реставратора.

Проявилося її художнє чуття і в ролі колекціонера творів мистецтва і предметів старовини. Реріхами була зібрана чудова сімейна колекція з більш ніж трьохсот творів, яку вони передали пізніше в Ермітаж. Олена Іванівна була добре поінформована і в археології. Вона часто виїжджала з чоловіком на розкопки в Новгородської і Тверської губернії і нарівні з ним брала участь у цій роботі.Сергей Ключников. Провозвестница эпохи огня. Повесть-исследование о Елене Ивановне Рерих. Новосибирск: Сибирское отделение издательства «Детская литература», 1991 — С. 25. ISBN 5-08-007515-5