Утиски жінок в Арабському Еміраті Афганістан (англ. Taliban treatment of women) — комплекс заходів, ужитих ісламістською організацією Талібан у Ісламському Еміраті в Афганістані, спрямований на обмеження жіночих прав.
Сегрегацію афганок називають , оскільки жінкам не дозволялося вільно пересуватися, працювати, отримувати освіту після 8 років (до цього дозволялось лише вивчати Коран; за пошук освіти у підпільних школах жінок страчували.Synovitz, Ron. "Afghanistan: Author Awaits Happy Ending To 'Sewing Circles Of Herat'" , Radio Free Europe, March 31, 2004.Lamb, Christina. "Woman poet 'slain for her verse'" , The Sunday Times, November 13, 2005.)Lamb, Christina. «Woman poet 'slain for her verse'» , The Sunday Times, November 13, 2005., лікуватися у чоловіків (через що здоров'я жіночого населення спіткав колапс), з'являтися на будь-яких заходах, подорожувати. Таліби заохочували примусові шлюби з дівчатками до 16 роківA Woman Among Warlords Wide Angle, accessed 12/11/07. Жінок змушували постійно носити паранджу на публіці, оскільки, за твердженням прес-секретаря талібів, «обличчя жінки є джерелом розбещеності» для чоловіківM. J. Gohari (2000). The Taliban: Ascent to Power. Oxford: Oxford University Press, ISBN 0-19-579560-1 pp. 108—110.. За порушення жінок публічно шмагали, катували або страчували, Physicians for Human Rights, August 1998.«100 Girls' Schools in Afghan Capital Are Ordered Shut», The New York Times, June 17, 1998..
Незважаючи на базованість на шаріаті, ісламському дрес-коді і пурдіMarsden, Peter. (1998). The Taliban: War, religion and the new order in Afghanistan. London: Zed Books Ltd, ISBN 1-85649-522-1 pp88-101., обмеження талібів були дуже спотворені і спрямовані на пряме обмеження прав жінок, оскільки в шаріаті немає закону, за яким жінка зобов'язана ховати обличчя і руки, заборони на самостійне пересування і можливість працювати (шаріат схвалює освіту жінок).
Талібан став міжнародно сумнозвісним за сексизм і насильство проти жінок. За словами талібів, їх мотивом було "створення безпечного середовища для жінок, де вони зможуть зберегти свою гідність і цнотливістьNancy Hatch Dupree. 'Afghan Women under the Taliban' in William Maley (2001) ISBN 0-7864-1090-6. Fundamentalism Reborn? Afghanistan and the Taliban. London: Hurst and Company, ISBN 0-8147-5586-0 pp145-166.". За даними Amnesty International, 80% афганських шлюбів були примусовими.
Основні обмеження прав жінок
Починаючи з 8 років, дівчинці не дозволялося контактувати з особами чоловічої статі, якщо це не чоловік або родич (махрам)Michael Griffin (2001). Reaping the Whirlwind: The Taliban movement in Afghanistan. London: Pluto Press, pp6-11/159-165..
Жінці не дозволялося з'являтися на вулиці без супроводу чоловіка/родича і без бурки (що повністю закриває обличчя і тіло). Не дозволялося носити взуття на підборах, оскільки чоловіка, який почує кроки жінки, це може дратувати. Жінки не повинні голосно розмовляти в громадському місці. Незнайомець не повинен чути розмовиSome of the restrictions imposed by Taliban in Afghanistan. Всі вікна перших поверхів будинків повинні були бути зафарбовані/закладені, щоб жінок всередині не було видно з вулиці. Жінок не дозволялося фотографувати/знімати на відео, зображення були заборонені в газетах, книгах, журналах і навіть вдома. Усі словосполучення, де було присутнє слово «жінка», змінювалися, наприклад «жіночий двір» (women's garden, жіночі простори в садах та парках для навчання, тренувань та спілкування) на «весняний двір». Жінкам заборонялося з'являтися на балконах будь-яких будівель, навіть вдома. Жінкам заборонялося бути присутніми на радіо, телебаченні і будь-яких заходах будь-якого типу.
Дрес-код
Жінкам заборонялося носити яскравий одяг, оскільки він вважався сексуально привабливим.
Указ талібів 1996 року свідчить, що жінки, які носять обтягуючий модний одяг і прикраси, ніколи не потраплять на небесаButcher & Bolt: Two Hundred Years of Foreign Failure in Afghanistan, David Loyn, pg 235 (ISBN 978-0-09-192140-8)Afghan women tell tales of brutality.
Салони краси опинилися поза законом і були закритіCarol J. Williams. The Beauty Shop Beckons in Post-Taliban Kabul, Los Angeles Times, December 15, 2001.Heidi Kingston. Kabul beauty school dropout, June 17, 2007.Kabul Beauty School — Afghanistan, YouTube, October 21, 2008., косметика і лак для нігтів виявилися поза закономPBS, Taliban Women , March 6, 1998.
Жінки були зобов'язані покривати все тіло, зокрема й обличчя. Заохочувалося носіння бурки.
Заборона пересування На жінок було накладено суворі обмеження щодо свободи пересування, роблячи його практично неможливим за відсутності чоловіка/родича, без яких жінка виявлялася практично під домашнім арештом. В інтерв'ю з афганкою Латифою, яку таліби жорстоко побили за самостійне пересування вулицею, вона сказала: «Мій батько був убитий в битві… у мене немає чоловіка, немає брата, немає сина. Як мені жити, якщо я не можу ходити сама?»Latifa My forbidden face: Growing up under the Taliban. UK: Virago Press pp29-107..
За твердженням члена гуманітарної організації (Terre des hommes), після приходу до влади талібів у найбільшому притулку Кабула, Таскіа Маскан, весь жіночий персонал було звільнено, а близько 400 дівчат, що жили в притулку, було замкнено в ньому протягом року без можливості покинути стіни будівлі.
Основні обмеження пересування жінок були такими:
Жінкам не дозволялося пересуватися на вулиці та у громадських місцях без супроводу чоловіка/родича. Жінкам не дозволялося водити автомобіль/мотоцикл/велосипед, навіть за супроводу чоловіка/родича. Жінкам не дозволялося брати таксі без супроводу чоловіка/родича. Жінкам і чоловікам не дозволялося разом їздити у громадському транспорті.
Такі обмеження менше вплинули на життя жінок у маленьких селищах, які, як правило, жили і працювали в межах свого будинку, території. Однак вони не могли подорожувати в сусідні селища.
Заборона на працю Таліби стверджували, що, працюючи, жінка може вступити у статевий контакт із співробітником в робочий час, що відповідно суперечить законам шаріату. 30 вересня 1996 року таліби оголосили, що жінки повинні бути відсторонені від будь-якого виду роботи за наймомUNHCR — Chronology of Events January 1995 — February 1997. На той момент 25 % державних службовців були жінками, масове звільнення жінок згубно позначилося на економіці (особливо на послугах у сфері домогосподарства, в яких працювали переважно жінки), початковій освіті (абсолютна більшість вчителів були жінками). Тисячі освічених сімей втекли з Кабула в Пакистан після того, як таліби захопили місто 1996 рокуRashid Taliban (2000), p.106.
Верховний Лідер Талібів Мухаммед Омар запевнив цивільних службовиць і викладачок, що вони будуть як і раніше отримувати допомогу в сумі $5 на місяць, що виявилося лише обіцянкою. Представник талібів заявив: «Понад 30 000 жінок будуть отримувати допомогу, щоб, не ризикуючи собою, жити комфортно вдома; тобто, хто заявляє про утиски прав жінок, безпідставно намагаються нацькувати жінок Кабула на талібів».
Таліби вітали дотримання традиційних сімейних патріархальних цінностей, а також виділення коштів закята для допомоги жінкам, щоб «відучувати їх від роботи».
Єдина сфера роботи, де жінки могли залишитися — медицина (щоб лікувати пацієнток), однак на них накладався ряд серйозних обмежень. Багато жінок через статеву сегрегацію і повсюдну практику переслідування добровільно покинули робочі місця, інші продовжували працювати під страхом розправи. Тому таких лікарок дуже цінували, як єдиних, хто здатні надавати послуги жінкам, зокрема акушерські. У кабульській лікарні Муллалай після взяття міста талібами жіночий персонал скоротився з 200 осіб до 50. Після падіння режиму талібів жінки відчували гостру нестачу медичних послуг через фактичну відсутність кваліфікованих лікарокUNFPA: News. Іншим винятком, коли жінки не підлягали звільненню, була їх зайнятість в гуманітарній організації; таліби пояснювали це тим, що вони мають гарну можливість надавати допомогу іншим безпорадним жінкам, одночасно проводячи пропаганду про корисність талібів.
Новий губернатор Кабула Герата Мулла Раззак постановив, що забороняє жінкам з'являтися в його кабінеті, зважаючи на їх «відволікаючий» характерButcher & Bolt: Two Hundred Years of Foreign Failure in Afghanistan, David Loyn, pg 243 (ISBN 978-0-09-192140-8).
Обмеження освіти Таліби заохочували освіту дівчаток виключно до 8 років. Представник талібів Маулві Лаламадін пояснив це тим, що ці заходи застосовуються для запобігання зайвого контакту з чоловіками і додаткової безпеки. Навчальна програма була замінена більш «ісламізованою», до якої входило спонукання школярів до скоєння джихаду в розумінні талібів.
Обмеження на отримання освіти дівчатками після 8 років негативно позначилося на системі освіти. Зокрема, в Кабулі від навчання було відлучено 106 256 дівчаток. 7793 вчительок було звільнено, внаслідок чого одразу 63 школи закрилися через гостру нестачу кадрів. Деякі вчительки продовжували викладати у «підпільних школах» у своїх будинках, навчаючи місцевих дітей або інших жінок. Однак у таких закладах навчалися на страх і ризик, оскільки виявлені жінки в кращому випадку могли потрапити до в'язниці, в гіршому випадку — могли бути повішеніSynovitz, Ron. «Afghanistan: Author Awaits Happy Ending To 'Sewing Circles Of Herat'», Radio Free Europe, March 31, 2004, accessed 29 July 2010. Also see Lamb, Christina. «Woman poet 'slain for her verse'» , The Sunday Times, November 13, 2005..
Обмеження доступу до охорони здоров'я До приходу до влади талібів у Афганістані чоловікам було дозволено лікувати жінок у лікарнях в особливих ситуаціях, однак після указу, що чоловікові заборонено торкатися тіла незнайомої жінки, і значного скорочення жіночого персоналу жінки стали відчувати гостру нестачу медичних послуг; стала повсюдною ситуація, в якій жінкам доводилося подорожувати на великі відстані, щоб отримати лікарські послуги.
В Кабулі існували неформальні жіночі клініки в будинках для обслуговування родини і сусідів, проте вони не могли надати потрібних медикаментів. Через це відсоток передчасних жіночих смертей різко збільшився. Якщо сім'я жінки володіла достатніми засобами, вона отримувала медичні послуги в Пакистані.
У жовтні 1996 року жінкам було заборонено відвідувати традиційні лазні хаммам, оскільки, на думку талібів, це суперечило ісламськими законами. Оскільки для багатьох жителів Афганістану лазня була єдиною можливістю повноцінного дотримання особистої гігієни, серед жінок дуже зріс відсоток інфекційних захворювань на тлі фактичної неможливості отримання медичної допомоги. Насрін Гросс, афгано-американська письменниця, 2001 року описала ситуацію так: «минуло вже 4 роки з того часу, як жінки не можуть молитися Богу, оскільки іслам забороняє жінці молитися під час місячних, поки вона не помиється». У червні 1998 року таліби заборонили жінкам відвідувати найбільші лікарні, залишивши їм лише спеціальні палати для жінок, наявні тільки в одному шпиталі в Кабулі, столиці АфганістануRashid Taliban (2000), p. 71.
Культурні обмеження Таліби створили культурні обмеження для жінок. Будь-які зображення жінок у ЗМІ були заборонені, жінок не допускали до радіо і телебачення. Також усі словосполучення, які включали слово «жінка», замінювалися альтернативними. Жінкам заборонялося сміятися і розмовляти голосно, щоб жіночий голос не міг почути незнайомець. Жінкам було заборонено займатися спортом і входити в спортивні клуби.
Обмеження, накладені на жінок, а також гуманітарні наслідки, пов'язані з медициною і охороною здоров'я, вкрай негативно позначилися на психіці багатьох жінок. Опитування серед 160 жінок показало, що 97 % з них відчувають ті чи інші ознаки депресії. 71 % стверджували про фізичне зниження добробуту.