Єфимія-Агафія Семенівна Грушецька ( 1663 — , Москва) — московська цариця польського походженняСоловьёв С. М. Глава II. Царствование Феодора Алексеевича / Брак Феодора на Агафии Семёновне Грушецкой // История России с древнейших времён . — М., 2007. — Т. XIII.. З року дружина царя Федора Олексійовича. Народила єдину дитину, яка померла в дитинстві, — царевича Іллю Федоровича.
Представниця дворянського роду Грушецьких, дочка воєводи Семена Федоровича Грушецького. Померла на третій день після пологів року від гарячки. Похована у Вознесенському монастиріВеликий князь Николай Михайлович. Московский некрополь. — СПб.: Типография М. М. Стасюлевича, 1907. — Т. I. — С. 7.. Перепоховали в підземній палаті південної прибудови Архангельського собору в 1929 році.
Життєпис
Агафія була дочкою смоленського шляхтича польського походження Семена Федоровича Грушецького, колишнього московського шляхтичаАгафья Семёновна // Славянская энциклопедия. XVII век. — Т. 1. — С. 19—20. і чернавського воєводиГрушецкий, Семен Федорович // Русский биографический словарь : В 25 т / Изд. под наблюдением председателя Императорского Русского исторического общества А. А. Половцова; под ред. Е. С. Шумигорского и М. Г. Курдюмова. — СПб.: тип. Гл. упр. уделов, 1897. — Т. 7. — С. 560..
Знайомство царя Федора Олексійовича з Агафією 18-річний цар Федір Олексійович вперше побачив її в натовпі під час хресного ходуЙена Д. Затишье перед бурей: царицы Агафья и Марфа // Русские царицы (1547—1918) = Die Zarinnen Russlands (1547—1918) / Пер. с нем. Т. В. Григорьева. — М.: АСТ: Астрель, 2008. — С. 79. — 384 с. — ISBN 978-5-17-049958-80.Пчелов Е. В. Фёдор III Алексеевич // Романовы. История династии. — ОЛМА-ПРЕСС, 2003.: «між багатьох смотрящим народом», коли йшов у ході за святими іконами. Це було 4 квітня 1680 року, у Вербну неділюСедов П. В. Выбор царской невесты // Закат Московского царства, царский двор конца XVII века / под ред. Е. В. Анисимова. — 2. — СПб.: Петербургский институт истории, изд-во «Дмитрий Буланин», 2008. — С. 350—354. — 604 с. — ISBN 978-5-86007-564-1.. Дівчина дуже сподобалася царюКостомаров Н. И. Глава 12. Царь Федор Алексеевич // Русская история в жизнеописаниях её главнейших деятелей: в 4-х томах. — М.: Терра, 1997. — Т. III. — С. 176—177.Татищев В. Н. История Российская. — М.: Наука, 1968. — Т. VII. — С. 174., і він доручив царського постільничому Івану Максимовичу Язикову навести довідки про неї. Язиков відвідав будинок Заборовських, познайомився з дівчиною і передав свої враження цареві. Виявилося, що це Агафія Семенівна Грушецька, і вона живе з матір'ю в Китай-городі в будинку двоюрідного дядькаСедов П. В. 4.1. Выбор царской невесты // Закат Московского царства, царский двор конца XVII века / под ред. Е. В. Анисимова. — 2. — СПб.: Петербургский институт истории, изд-во «Дмитрий Буланин», 2008. — С. 353. — 604 с. — 500 экз. — ISBN 978-5-86007-564-1., думного дворянина Семена Івановича Заборовського, який до 1677 року керував Монастирським наказом. Федір велів передати Заборовському, «щоб він ту свою племінницю оберігав і без указу заміж не видавав»Богданов А. П. Царь Фёдор Алексеевич . — М.: Изд-во Ун-та Росс. акад. образования, 1998. — ISBN 5-204-00129-8..
Бажаючи таємно поглянути на вподобану дівчину, 10 червня 1680 року цар поїхав на коні гуляти на Воробйові гори, а по дорозі «випадково» проїхав повз будинки Заборовських в Китай-городі. Слідуючи суворих шлюбних звичаїв старої Москви, рідня показала Федору Олексійовичу дівчину в горищному вікні.
Огляд наречених
Не бажаючи порушувати старовинних звичаїв, цар наказав скликати в липні 1680 року всіх красивих дівчат з вищого кола для оглядини наречених і вибрав з них ГрушецькуКорсакова В. И. Феодор Алексеевич // Русский биографический словарь: В 25 т / под ред. А. А. Половцова. — СПб.: Санкт-Петербургское Императорское Русское историческое общество, 1913. — Т. 25. Яблоновский — Фомин. — С. 249—264. — 493 с.. У видаткових палацових записах збереглися імена тих дівчат, які були привезені для оглядин; включаючи майбутню царицю, наречених було 19Седов П. В. 4.8. Царица Марфа Матвеевна // Закат Московского царства, царский двор конца XVII века / под ред. Е. В. Анисимова. — 2. — СПб.: Петербургский институт истории, изд-во «Дмитрий Буланин», 2008. — С. 386. — 604 с. — 500 экз. — ISBN 978-5-86007-564-1.. Серед них після оглядин повернуті по домівках — дочки Федора Куракіна Марфа і Ганна; донька Івана Хитрово Василина; дочка окольничого князя Данила Великого Галина; дочка стольника князя Микити Ростовського; дві дочки князів Семена та Олексія Звенигородських; дочки князів Семена Львова, Володимира Волконського. Всім дівчатам було дано государеву платню: чотири зарбави (рід парчі) — ціна 101 крб.; 40 арш. отласів; 70 арш. обярей (щільна шовкова тканина); 180 арш. камок.
Один із найближчих родичів Федора Олексійовича, Іван Ілліч Милославський, дізнавшись про вибір царя, почав поширювати про царську наречену ганебні чутки з метою перешкодити появі на перших ролях в царському палаці Агафії, що перешкоджало його планам по звеличенню роду Милославських, які вже були у родинних стосунках з Романовими, і що йшло врозріз із прагненнями цього придворного угруповання, послаблюючи їх вплив при дворі.. Милославський сказав цареві, що «мати ея і вона в деяких непристойностях відомі!» Юний цар був засмучений, але його наближені вмовили перевірити слова дядька. Іван Максимович Язиков і Олексій Тимофійович Лихачов (вихователь царевича Олексія Олексійовича) вирушили до Семена Заборовського і, ніяковіючи, запитали його про стан нареченої. Вони стали міркувати, як про таку делікатну справу запитати у дівчини, однак Агафія Семенівна, почувши їхню розмову, сама вийшла до гостей і сказала їм, «щоб вони про ея честі ні якого сумніву не мали і вона їх під втратою живота свого затверджує!» Як зазначив історик Аполлон Григорович Кузьмін в одній зі своїх книг, ця спроба Івана Милославського обмовити царську наречену, Агафію Семенівну Грушецьку, розбилася про наполегливість молодого царя Федора Олексійовича, і завидну для того часу сміливість самої нареченої, яка виявилася здатною постояти за себе. Сам Милославський ж домігся лише того, що на нього обрушився гнів царя, і тільки заступництво Агафії Семенівни врятувало його від царської опали. Цариця Агафія клопотала у його величності прощення МилославськомуСедов П. В. Царица Агафья Симеоновна // Закат Московского царства, царский двор конца XVII века / под ред. Е. В. Анисимова. — 2. — СПб.: Петербургский институт истории, изд-во «Дмитрий Буланин», 2008. — С. 359. — 604 с. — 500 экз. — ISBN 978-5-86007-564-1.. Цар знову дозволив Милославському бути при дворі, але вплив його не повернувся. Історики, серед яких Василь Микитович ТатищевТатищев В. Н. История Российская. — М.: Наука, 1968. — Т. VII. — С. 175., Микола Іванович Костомаров, Євген Володимирович Пчелов, Сергій Михайлович Соловйов, сходяться на думці, що поширювані Іваном Милославським чутки були помилковими, а саме їх розповсюдження мало на меті недопущення до двору нікого іншого, здатного послабити вплив Милославських. Агафія Семенівна була повністю виправдана від наклепу, і цар одружився з неюМордовцев Д. Л. VII. Царица Наталья Кирилловна (Нарышкина). Агафья Семеновна Грушецкая. Марфа Матвеевна Апраксина. Царевна Софья Алексеевна. Царевна Екатерина Алексеевна. // Русские исторические женщины (Женщины до-петровской Руси). — СПб.: Издательство Н. Ф. Мертца, 1902. — Т. 35. — С. 183. — 214 с..
Згідно Татищева, цар, «полюбив Грушецьку, ні на кому, окрім неї, одружуватися не хотів. Мама його і дядько, хотіли одружити його на інший, Грушецьку багатьма неіснуючими приводами засуджували, але він, повіривши у неї саме, поєднувався»Татищев В. Н. История Российская. — М.: Наука, 1962. — Т. I. — С. 391.. Молодий цар у владно-політичному відношенні слідував усталеним на той час традиціям, і те, що його першою дружиною стала жінка польського походження, здавалося подією надзвичайною.
Шлюб царя Федора Олексійовича з Агафією Грушецькою було організовано його найближчими фаворитами — Іваном Максимовичем Язиковим і Олексієм Тимофійовичем Лихачовим. «Нові Люди і незнатні, вони тільки своїй спритності і вкрадчивости були зобов'язані своїм наближенням до Федора, який дуже прив'язався до них. У боротьбі за переважання з Милославськими, за якими стояли сестри і тітки царя, нові фаворити потребували сильної підтримки, а її могла надати їм, як і раніше Наталія Наришкіна Артамону Матвєєву, тільки молода цариця. Милославські безпосередньо приписували шлюб Федора їх інтризі». Після одруження вплив Лихачова та Язикова різко зріч, а Милославські відійшли в тінь. Постільничий Іван Максимович Язиков 8 травня 1681 року був пожалуваний в бояри.
Весілля року відбулось вінчання Федора Олексійовича з Агафією Семенівною Грушецькою. Вінчання відбувалося в Успенському соборі при патріархові Іоакимі (патріарх Іоаким був також наставником молодого царя Федора Олексійовича і активно брав участь в державних справах).
Весілля відсвяткували без всякого чину і пишності, дуже скромно, навіть скромніше, ніж це було при одруженні царя Олексія Михайловича на Наталії Наришкіній. Під час вінчання з церковних служителів були тільки два ключаря та єдиний соборний диякон. Інших церковних служителів не було. Перед государем в Соборну церкву з хрестом йшов духівник, а кропив Спаський протопопСедов П. В. 4.2. Царская свадьба // Закат Московского царства, царский двор конца XVII века / под ред. Е. В. Анисимова. — 2. — СПб.: Петербургский институт истории, изд-во «Дмитрий Буланин», 2008. — С. 352. — 604 с. — 500 экз. — ISBN 978-5-86007-564-1..
Нідерландський резидент барон Йоганн Келлер описав царське весілля у своєму донесенні від 20 липня:
«…минулої неділі його царська величність святкував обряд свого весілля; його дружиною не стала жодна з княгинь, про які я писав у постскриптумі мого останнього листа і які були супроводжені до Палацу для того, щоб його царська величність міг вибрати собі наречену серед них, а нею стала особа з не надто багатої сім'ї, яка належить, швидше за все, до польської нації, ніж до російської; його величність цим хотів відкрито довести <…>, що він неодмінно хоче висловити свою волю, а не слідувати в цьому відношенні волі вельмож Двору: <…> адже якщо він порідниться зі знаменитою родиною, яка за допомогою цього стане надто важливою й надто могутньою і буде прагнути таким чином утискати менш знатних, то це може привести до небезпечних сварок»Седов П. В. 4.2. Царская свадьба // Закат Московского царства, царский двор конца XVII века / под ред. Е. В. Анисимова. — 2. — СПб.: Петербургский институт истории, изд-во «Дмитрий Буланин», 2008. — С. 355. — 604 с. — 500 экз. — ISBN 978-5-86007-564-1..
Симеон Полоцький та його учень, новий придворний поетик монах Сильвестр Медведєв склали оди на це «велике і радісне для всієї землі Московської торжество». Країна була сповіщена лаконічною окружною грамотою.
Після самого весілля у молодої цариці, за звичаєм, був стіл для бояриньСедов П. В. 4.2. Царская свадьба // Закат Московского царства, царский двор конца XVII века / под ред. Е. В. Анисимова. — 2. — СПб.: Петербургский институт истории, изд-во «Дмитрий Буланин», 2008. — С. 355. — 604 с. — 500 экз. — ISBN 978-5-86007-564-1..