Джош Тейлор (; 2 січня 1991, Престонпанс, Східний Лотіан, Шотландія, Велика Британія) — британський боксер-професіонал, абсолютний чемпіон світу в першій напівсередній ваговій категорії (версії WBA (Super) (2019 — 2022), IBF (2019 — 2022), WBC (2021 — 2022), WBO (2021 — 2023) та The Ring (2019 — 2023)). У 2019 році став переможцем турніру World Boxing Super Series.
Любительська кар'єра
На чемпіонаті Європи 2011 року в першому поєдинку переміг Каху Пхакадзе, але на наступній стадії програв італійцю Доменіко Валентіно.
Чемпіонат світу 2011 1/32 фіналу. Програв Даніяру Єлеусінову (Казахстан) — 11-15
На європейському кваліфікаційному турнірі, що відбувався у Трабзоні, Тейлор переміг Артьомса Рамлавса та Володимира Сараханяна, але у півфіналі поступився Вазгену Сафарянцу. Незважаючи на поразку Тейлор отримав олімпійську ліцензію та став першим шотландцем із часів Річарда Мактаггарта (1960 рік), який представляв Велику Британію на Олімпійських іграх.
Олімпійські ігри 2012 1/16 фіналу. Переміг Робсона Консейсао (Бразилія) — 13-9 1/8 фіналу. Програв Доменіко Валентіно (Італія) — 10-15
Виступав за команду «British Lionhearts» у напівпрофесійному турнірі WSB. Там Тейлор 8 грудня 2012 року програв Єрдану Мусафірову, а 2 лютого 2013 року програв Доменіко Валентіно.
На чемпіонаті Європи 2013 року в першому поєдинку програв росіянину Армену Закаряну.
Чемпіонат світу 2013 1/32 фіналу. Переміг Акіель Утрама (Тринідад і Тобаго) — 3-0 1/16 фіналу. Програв Марею Акшалову (Казахстан) — 0-3
Любительські досягнення 2008 Срібний призер юнацького чемпіонату Великої Британії у найлегшій вазі (до 51 кг). 2008 Бронзовий призер юнацьких Ігор Співдружності у легшій вазі (до 54 кг). 2009 Чемпіон Шотландії серед юнаків у напівлегкій вазі (до 57 кг). 2009 Срібний призер юнацького чемпіонату Великої Британії у напівлегкій вазі (до 57 кг). 2010 Срібний призер Ігор Співдружності у легкій вазі (до 60 кг). 2010 Срібний призер чемпіонату Великої Британії у легкій вазі (до 60 кг). 2011 Чемпіон Шотландії у легкій вазі (до 60 кг). 2011 Срібний призер чемпіонату Великої Британії у першій напівсередній вазі (до 64 кг). 2014 Чемпіон Шотландії у першій напівсередній вазі (до 64 кг). 2014 Чемпіон Ігор Співдружності у першій напівсередній вазі (до 64 кг).
Професійна кар'єра Тейлор перейшов у професіонали у 2015 році, коли підписав контракт із промоутерською компанією Баррі Макгігана «Cyclone Promotions». Його тренером став Шейн Макгіган, а дебютний бій відбувся 18 липня 2015 року, в якому нокаутував у другому раунді Арчі Веу.
21 жовтня 2016 року переміг Дейва Раяна та здобув титул чемпіона Боксерської ради Співдружності. Протягом бою Раян двічі опинявся у нокдауні до того як був нокаутований у 7 раунді. У наступному, восьмому для себе поєдинку, Тейлор зустрівся із Альфонсо Олівейрою та вперше переміг не нокаутом.
8 липня 2017 року переміг Охару Девіса та виграв титул WBC Silver. У наступному поєдинку він переміг колишнього чемпіона світу в легкій вазі Мігеля Васкеса.
23 червня 2018 року Тейлор захищав статус офіційного пертендента на титул WBC у поєдинку із колишнім чемпіоном за цією версією Віктором Постолом. Поєдинок вийшов дуже рівним із перемінним успіхом обидвох боксерів. Постол атакував переважно на дистанції, зближаючись викидав серії, після чого знову відходив на дистанцію. Тейлору було незручно, але за рахунок більш акцентованих попадань він не віддавав ініціативу. У десятому раунді він влучно попав у скроню українця, надіславши того у нокдаун. Чемпіонські раунди також забрав британець. Судді віддали йому перемогу із рахунком 118-110, 117-110 та 119-108, що не до кінця об'єктивно відображає дійсність, яка була в поєдинку.
Участь у World Boxing Super Series
30 червня 2018 року стало відомо, що Тейлор стане учасником другого сезону турніру World Boxing Super Series. Окрім нього у цьому турнірі на вибування взяли участь ще сім боксерів: Раян Мартін, Террі Фленаган, Реджис Прогрейс, Едуард Трояновський, Ентоні Їгіт, Іван Баранчик та чемпіон світу за версією WBA Кирило Реліх.
На церемонії жеребкування турніру, що відбулася у Москві, Тейлор вибрав собі у суперники на перший бій Раяна Мартіна. Бій відбувся 3 листопада у Глазго на арені SSE Hydro. Британець мав перевагу протягом усього поєдинку, яка втілилася у нокаут у 7 раунді.
Наступним суперником Тейлора став білорус Іван Баранчик, який на попередній стадії турніру переміг Ентоні Їгіта та виграв вакантний титул чемпіона за версією IBF. Цей бій пройшов 18 травня 2019 року. Тейлор працював переважно на дистанції використовуючи джеб та активну роботу ніч. В свою чергу Баранчик атакував, викидаючи багато ударів, з який велика кількість була повз ціль. У 5 раунді між боксерами відбувся розмін, в результаті якого обидва отримали розсічення. У 6 раунді Тейлор впіймав ударом суперника, відправивши його у нокдаун. Баранчик зумів підвестися, але до кінця раунду ще раз побував у нокдауні. Британець боксував першим номером, контролюючи хід поєдинку. Судді одноголосним рішенням віддали перемогу британцю: 117-109, 115-111 та 115-111. Таким чином Тейлор став новим чемпіоном світу та вийшов у фінал турніру.
У фіналі його суперником мав стати непереможний американець Реджис Прогрейс, але у нього виник конфлікт із організаторами турніру, що ставило під сумніви проведення цього бою. Після перемовин, була досягнута домовленість, що фінал відбудеться 26 жовтня 2019 року на арені О2 Арена в Лондоні. Спортсмени зустрінуться в об'єднавчому поєдинку за титули WBA (Super), IBF та The Ring.
На початку поєдинку невелику перевагу мав Прогрейс, який працював на дистанції, використовуючи швидкість рук. Тейлору поступово вдалося вирівняти хід бою, а потім і перехопити ініціативу. Він нав'язав бій на ближній дистанції, постійно пресингуючи суперника. Після екватора Прогрейс на недовго заволодів перевагою, але Тейлор знову активно включився та повернув собі ініціативу. В чемпіонських раундах Прогрейс діяв дещо краще. Судді з рахунком 114-114, 115-113 та 117-112 віддали перемогу британцю. Тейлор став об'єднаним чемпіоном, а також виграв Кубок Мухаммеда Алі. Трансляція бою у Великій Британії велася на Sky Box Office за системою Pay-per-view, її придбали 176 тисяч глядачів.
Завоювання титулу абсолютного чемпіона
На початку 2020 року стало відомо, що Тейлор вирішив змінити промоутера та розірвав контракт із Cyclone Promotions. Боксер розпочав співпрацю із компанією Top Rank.
22 травня 2021 року в об'єднавчому бою з чемпіоном WBC та WBO Хосе Раміресом, надіславши суперника в шостому і сьомому раундах в нокдаун, здобув перемогу і став п'ятим після Бернарда Гопкінса, Джермейна Тейлора Теренса Кроуфорда і Олександра Усика абсолютним чемпіоном світу, що володіли чотирма титулами.
Тейлор проти Лопеса Впродовж 2022 року послідовно звільнив титули чемпіона WBA, WBC і IBF.
10 червня 2023 року зазнав першої в кар'єрі поразки від Теофімо Лопеса, втративши останній з чемпіонських титулів.
Таблиця боїв {| class="wikitable collapsible " style="font-size: 85%" |- | align="center" colspan="8" |19 Перемог (13 нокаутом, 6 за рішенням суддів), 3 Поразки (0 нокаутом, 3 за рішенням суддів) |- | align="center" style=" background: #e3e3e3" width="60px"|Результат| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="50px"|Рекорд| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="200px"|Суперник| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="35px"|Спосіб| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="40px"|Раунд, час| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="125px"|Дата| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="200px"|Місце проведення| align="center" style=" background: #e3e3e3" width="360px"|Примітки''' |-align=center |Поразка |19–3 |align=left| Екоу Ессуман
|align=left| |align=left| |-align=center |Поразка |19–2 |align=left| Джек Кеттеролл
|align=left| |align=left| |-align=center |Поразка |19-1 |align=left| Теофімо Лопес
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |19–0 |align=left| Джек Кеттеролл
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |18–0 |align=left| Хосе Рамірес
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |17–0 |align=left| Апінун Хонгсонг
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |16–0 |align=left| Реджис Прогрейс
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |15–0 |align=left| Іван Баранчик
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |14–0 |align=left| Раян Мартін
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |13–0 |align=left| Віктор Постол
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |12–0 |align=left| Вінстон Кампос
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |11–0 |align=left| Мігель Васкес
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |10–0 |align=left| Охара Девіс
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |9–0 |align=left| Воррен Жубер
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |8–0 |align=left| Альфонсо Олівера
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |7–0 |align=left| Дейв Раян
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |6–0 |align=left| Евінці Діксон
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |5–0 |align=left| Мігель Альберто Мена
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |4–0 |align=left| Лайс Хабі
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |3–0 |align=left| Даніель Мінеску
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |2–0 |align=left| Адам Мейт
|align=left| |align=left| |-align=center |Перемога |1–0 |align=left| Арчі Веа
|align=left| |align=left|
Бої Pay-per-view + Бої за системою Pay-per-view у Великій Британії Дата Суперник Платформа Придбань трансляції Примітки 26 жовтня 2019 Реджис Прогрейс Sky Box Office 176,000 Загальна кількість продаж 176,000 Примітки
Посилання
!colspan="3" style="background:#C1D8FF;"|Регіональні титули
!colspan="3" style="background:#C1D8FF;"|Міжнародні титули