Великі Телковичі — село в Україні, у Володимирецькій селищній громаді Вараського району Рівненської області. Населення становить 1167 осіб.
05 лютого 1965 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Великотелковицьку сільраду Дубровицького району до складу Володимирецького району.
Історія Існує декілька легенд, які пояснюють походження назви села. За однією з них, першими поселенцями були кріпаки, яких поміщик із села Млинок переселив за річку Стир. Назву «Телковичі» пов'язують із прізвищем одного з перших поселенців, Телка, а слово «Великі» пояснюють тим, що поселення було обнесене високим тином.
За іншою легендою, селян, які провинилися перед поміщиком, відправляли за річку Стир випасати телят на багатих пасовищах. Восени вони повертали худобу вже дорослими телицями, звідки, за переказами, і походить назва села.
Поблизу села розташоване Островатське озеро, посередині якого знаходиться невеликий острів. За місцевою легендою, колись на острові будувалася церква. Через суперечку між майстрами та жителями села щодо оплати робіт церкву було спалено, а дорога, яка вела до острова, згодом зникла під водою.
Неподалік села, серед лісу, знаходиться Запрудське озеро, яке місцеві жителі також називають Чорним озером.
У минулому село входило до складу Волинської губернії. Основними заняттями населення були землеробство і тваринництво, а також рибальство, полювання та збиральництво. У селі були поширені ткацтво, бондарство та гончарство.
За умовами Ризького мирного договору 1921 року Великі Телковичі увійшли до складу Польщі. У селі поселилися польські осадники, яким належала частина земель і лісових угідь. Через безробіття та малоземелля багато жителів були змушені шукати заробітку або емігрувати.
Одним із місцевих промислів було розведення та вилов раків в Островатському озері. Раків, перекладених мохом, доставляли до Варшави.
Центром культурного та освітнього життя села була школа, яка відкрилася у 1920-х роках. Спочатку вона була дворічною, а навчання велося польською мовою. Після Другої світової війни школа відновила роботу у 1947 році. У 1950 році вона стала семирічною, у 1953 році, восьмирічною, а в 1974 році була відкрита середня школа.
У селі діють бібліотека, лікарська амбулаторія, Свято-Воздвиженська церква та церква християн віри євангельської.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 722-р від «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області», увійшло до складу Володимирецької селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Володимирецького району, село увійшло до складу Вараського району.
Населення За переписом населення 2001 року в селі .
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,23 % російська 0,77 %
Історія бібліотеки села Великі Телковичі Перші згадки про бібліотеку у селі Великі Телковичі відносяться до 1949 року. Маленька книгозбірня була розміщена у хаті Гаврилюка Григорія на кухні у шафі. Тут було 50 книжок. Потім після пожежі бібліотеку перевезли у хату Осмоловича Олексія Михайловича.
Деякий час завідувала бібліотекою Пархомчук Ніна, дружина тодішнього голови колгоспу.
У 1954-55 роки бібліотекою керував молодий юнак Гаврилюк Петро Іванович. Фонд бібліотеки уже тоді становив 2000 книг. Книги надходили із бібколектора щоквартально і потрібно було пішки йти у Зарічне і приносити самотужки, бо транспорту практично не було. У 1955 році обов'язки бібліотекаря були покладені на завідувача клубу Манзика Михайла Парфеновича. У 1956 році у бібліотеці працювала молода дівчина, прізвище якої невідомо.
У 1957 році бібліотеку очолила Кошель Марія Яківна, яка закінчила Дубнівське культурно — освітнє училище. Бібліотека була перевезена у клуб, який на той час збудували у селі. Робота в бібліотеці досягнула належного рівня. Проводилися цікаві масові заходи, збільшилася кількість читачів, зріс фонд бібліотеки. Пізніше бібліотеку перемістили в окреме приміщення. У 1985 році фонд бібліотеки становив уже 11 тис. примірників.
У 1997 році, після виходу Кошель М. Я. на заслужений відпочинок, завідувачкою бібліотеки стала Ляшук Ольга Вікторівна, яка працює і по даний час.
У 2002 році пройшла реорганізація бібліотеки. На даний час фонд бібліотеки становить понад 18 тис. примірників, придбано комп'ютер. Послугами бібліотеки користуються 507 користувачів.
Примітки
Посилання