Ната́лія Володи́мирівна З́убар ( 25 січня 1965, м. Київ) — українська вчена-фізик, IT-фахівчиня, громадська діячка, правозахисниця, журналістка, редакторка та аналітикиня і фахівчиня з інформаційної безпеки, медіаграмотності та протидії інформаційній війні проти України. Редакторка та системна адміністраторка сайту «Майдан», Голова Правління громадської організації «Інформаційний центр „Майдан Моніторинг“», членкиня Харківської правозахисної групи, координаторка «Української миротворчої школи»; була співкоординаторкою і співорганізаторкою Харківського Євромайдану і членом журі фестивалю «Docudays UA» (2014). Редагує українську Вікіпедію та інші сестринські вікіпроєкти під нікнеймом Наталка Зубар з липня 2007 року.
Біографія
Ранні роки Наталія Зубар народилася 25 січня 1965 року у м. Києві. Її батьки були викладачами харківських вишівVitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity. Edited by Pawel Kowal, Georges Mink, Iwona Reichardt, Adam Reichardt. Stuttgart, Ibidem Press, 2019. P. 199—200. .
Зростала в родині комсомольських та комуністичних активістів, а також дисидентів. Втім, в її сім'ї в радянські часи слухали «Радіо Свобода» та «Голос Америки»Vitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 196. . Багато уваги приділяв вихованню Наталії Зубар її дід, який був вояком УПА та відсидів у ГУЛАГу. Він навчив її мнемоніці та розповідав в ігровій формі дитині (дід помер, коли Наталії було 7 років) про УПА, перебування в ГУЛАГу та про історію України і ХарковаVitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 197. . Мати була викладачкою наукового атеїзму, тому в дитинстві Наталія читала Біблію, Коран, багато релігійної літератури, літератури про релігію, а також, як дитина лекторів товариства «Знання», мала доступ до зарубіжних фільмів, щоби «знати ворога в обличчя». Була членом кількох дисидентських групVitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 198. .
З 1982 року Наталія Зубар входила до «Українського товариства охорони пам'яток і культури» і за завданням цього товариства їздила в архіви, зокрема і до Москви, з метою дослідження історії життя групи харків'янVitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 201—202. .
Протягом 1982—1985 років брала участь у роботі любительської «Народної кіностудії Харківського політехнічного інституту». У 1983 році стала лавреаткою конкурсу любительського кіно в Варні за найкращий сценарій (фільм «Міраж»). З 1982 року також працює у журналістиці, а з 1985 року — у сфері архітектури програмного забезпечення.
У 1989 році закінчила Харківський політехнічний інститут, здобувши фах фізика. Тут же працює з квітня 1989 по квітень 1991 року науковою співробітницею.
Зі створенням «Народного Руху України за перебудову» Наталія Зубар стає його активісткою. Вона була однією з керівниць технічної та інформаційної служби НРУ в Харкові.Vitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 204. Зокрема, брала участь в акції на підтримку «Живого ланцюга» у Харкові, організованої харківським осередком Народного руху України, яка відбулась 21 січня 1990 року біля пам'ятника Шевченку, коли активісти побудували ланцюг вздовж вулиці Сумської. За її словами, міліція не чинила перешкод проведенню акції. Після проголошення незалежності України Зубар перейшла до бізнес-діяльності, вважаючи, що основна мета досягнутаVitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 195. .
З 1991 до січня 1998 року обіймала посаду віцедиректора інформаційної компанії «Край». У цей час була редакторкою місцевого випуску газети «Аргументи і факти», а також головною редакторкою газети «Копилка» («Скарбничка»).
З липня 1997 року вона є технічною директором Webby International Webhosting, де займається провайдингом і створенням програмного забезпечення для інтернет-сайтівVitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 206. .
Сайти «Майдан» та «Помаранчева революція» Після вбивства Георгія Гонгадзе Наталія Зубар повертається до активної громадської діяльності. Вона починає шукати інформацію про вбивство, тісно спілкуватися з учасниками форуму «Gongadze.com.ua», створеного «Українською правдою». Там виник її нікнейм «Pani». Також, за її словами, вона бачить, що формуються «темники», спеціально сконструйовані меседжі, а навколо імені Гонгадзе починається інформаційна війнаVitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 205. .
19 грудня 2000 року, після початку акції «Україна без Кучми», створено сайт «Майдан», який спочатку хостився на академічній мережі у Києві, поблизу Майдану Незалежності. Побачивши це, Зубар написала листа людям, які вели сайт, що небезпечно мати хостинг в Україні, і запропонувала допомогу з перенесення сайту на американські сервери, а також допомогла із його програмним забезпеченням. З того часу вона є редакторкою та системною адміністраторкою ресурсу. Сайт «Майдан» став головним рупором та джерелом інформації про перебіг акції «Україна без Кучми»Vitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 205—206. , яка, на думку Наталії Зубар, стала першою інтернет-революцією в УкраїніVitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 208. . Після розгрому акції «Україна без Кучми» сайтом «Майдан» на постійній основі займалися 8 осіб, зокрема, Зубар та її чоловік Віктор Гарбар. Вже відтоді вона модерувала дискусії, спрямовуючи їх у конструктивне русло.
Під час Помаранчевої революції займалась технічною підтримкою, обробкою інформації та комунікацією з волонтерами сайту «Майдан», який став одним з головних майданчиків активістської координації. Так, 23 листопада 2004 року було опубліковано 1500 новин, а трафік був з пів мільйона хостів. У перші три дні революції Зубар, за її спогадами, не тільки не виходила з дому, а й взагалі не спала.Vitalii Ovcharenko. Interview with Nataliia Zubar. Three Revolutions: Mobilization and Change in Contemporary Ukraine II: Theoretical Aspects and Analyses on Religion, Memory, and Identity… P. 207.
Моніторингова діяльність (2005—2013)
У січні 2005 році Наталія Зубар стала виконавчою директором Громадського інформаційно-методичного центру «Всесвіт» і була на посаді до листопада 2012, а також координаторкою громадського руху «Альянс Майдан», координаторкою проєкту «Операція для Луценка» щодо збору фактів правопорушень з боку правоохоронців для тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. З того часу вона займається проблемами захисту прав людини. Також є членом «Харківської правозахисної групи», зокрема певний час була піар-менеджеркою, готувала звіти щодо свободи вираження поглядів в Україні.
Наприкінці 2006 — початку 2007 року була координаторкою громадянської лобістської кампанії «Захарова — в омбусмени» з обрання правозахисника, директора «Харківської правозахисної групи» Євгена Захарова на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини .
У лютому 2010 року Наталія Зубар з іншими учасниками спільноти «Майдан» (Віктором Гарбаром, Михайлом Свистовичем, Олександром Северином та Катериною Чепурою) подала до Окружного адміністративного суду м. Києва позов на Верховну Раду України, Голову ВРУ, Президента України щодо оскарження скасування Верховною Радою місцевих виборів, які до того були призначені на 30 травня 2010 року, оскільки такі дії позбавляли українців права обирати і бути обраними і мали ознаки узурпації влади Верховною Радою України.
У рамках кампанії руху «Альянс Майдан» «Стріляйте в піаніста!» з боротьби з неособистим голосуванням депутатів Верховної Ради України у травні 2011 року було презентовано перший фільм кіностудії сайту «Майдан» — «Ukraine. Banana Republic Forever!?» («Україна. Бананова республіка назавжди!?»), англомовну стрічку, в якій показані приклади неособистого голосування народними депутатами України. Наталія Зубар продюсувала, керувала проєктом та написала сценарій фільму, що увійшов до хіт-параду YouTube.
Виступала з критикою низки законодавчих новацій, зокрема, законопроєкту «Про захист суспільної моралі» та законопроєкту № 11013 («Закон про наклеп»), що повертав у Кримінальний кодекс України статтю про покарання за наклеп. У 2011 була серед підписантів звернення до міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка, в якому було розкритиковані символи українського народу «Спритко» і «Гарнюня», звернення та відкритого листа до віцепрем'єр-міністра Бориса Колєснікова щодо ситуації з відключенням від трансляції харківських телеканалів «Фора» і «А/ТВК» та припиненням трансляції на «7 каналі» програм телеканалу «АТН», а у 2013 році підтримала петицію, адресовану редакції «Deutsche Welle», на захист перемоги української блогерки Олени Білозерської в міжнародному конкурсі блогів «The BOBs».
З 2011 по 2013 рік Наталія Зубар з Олександром Северином займалася моніторингом порушень свободи мирних зібрань через їх судову заборону за ініціативою органів місцевого самоврядування. Моніторинг зафіксував, що чимало органів місцевого самоврядування всупереч Конституції України ухвалили місцеві порядки з розгляду повідомлень про проведення мирних зібрань, а також при поданні до суду щодо заборони масових зібрань деякі органи місцевого самоврядування, нерідко, керувалися Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1988 № 9306-XI «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР». У результаті моніторингу було зафіксовано, що, приміром, за 2012 рік судові заборони масових зібрань були ініційовані місцевими радами в 86 містах та селищах міського типу України, а самих звернень, за даними судових органів, було понад 400, і в понад 80 % випадків суди забороняли масові зібрання. Містом із найбільшою кількістю судових заборон масових зібрань став Харків (103). Також виявилося, що міліція подає неточні дані (завищені до 10 разів) щодо кількості масових зібрань в Україні. У 2012 році вона подала кандидатури Харківської міської ради та Харківського обласного апеляційного суду на антипремію правозахисників «Будяк року», засновану Українською Гельсінською спілкою з прав людини, за систематичну заборону мирних зібрань у Харкові . Пізніше, у грудні того ж року, Харківські міськрада та суд стали лауреатами цієї антипремії «за грубе порушення права на свободу мирних зібрань та систематичні заборони на проведення будь–яких акцій у місті».