Не плутати з імперським міністром і офіцером поліції! Ганс Керль (; 8 вересня 1900, Бранденбург-на-Гафелі — 26 квітня 1984, Графенау) — державний діяч Німеччини, підприємець, лідер військової економіки, бригадефюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Біографія Ганс Керль був сином власника суконної фабрики в Котбусі Рудольфа Керля. Освіту здобув в Бранденбурзькій і Котбуській гімназіях, Державному технікумі текстильної промисловості в Ройтлінгені (1921). У 1922-24 роках стажувався в США, пройшов курс менеджменту в Бостоні. Потім працював на фабриці батька, з 1926 року — компаньйон і співвласник. У цей період приєднався до націонал-ліберальної Німецької народної партії Густава Штреземана.

У 1931 році Керль встановив контакти з нацистами, 1 травня 1933 року вступив у НСДАП (квиток № 1 878 921), 28 вересня 1936 року — в СС (квиток № 276 899). З 30 січня 1944 року — при штабі Головного управління СС.

Після приходу нацистів до влади в 1933 році Керлі став радником з економічних питань НСДАП в гау «Курмарк», з 9 травня 1933 по травень 1935 року був президентом Промислової та Торгової палати Нижнього Лаузіца (Котбус). Одночасно в 1934 році був співробітником уповноваженого керівника з економічних питань Вільгельма Кеплера.

Після 1934 року Керлі був членом наглядових рад 19 акціонерних товариств, насамперед у важкій і легкій промисловості, в тому числі:

Alpine Montan AG (Лінц) Brüxer Kohlenbergbaugesellschaft (Брюкс) Kurmärkische Zellwolle und Zellulose AG (Берлін) Nordbömische Kohlenwerks Gesellschaft (Брюкс) Rheinische Kunstseide AG (Клефельд) Rheinische Zellwolle AG (Зібург) Spinnstoffwerk Glauchau AG (Глаухау) Sudetenländische Bergbau AG (Брюкс) Sudetenländische Treibswerke AG (Брюкс) та інших підприємств концерну Reichswerke AG für Erzbergbau und Eisenhütten «Hermann Göring»

Окрім цього, він був Головою зовнішньоторговельного об'єднання Східного Бранденбургу.

У 1936 році Керль став головним референтом Управління сировини і матеріалів в очолюваному Германом Герінгом Управлінні з чотирирічного плану. З 1 лютого 1938 по 1 листопада 1942 року — генеральний референт з особливих питань в Імперському міністерстві економіки і керівник 2-го підвідділу (текстильна і паперова промисловість). У березні-червні 1938 року — заступник з економічних питань імперського уповноваженого в Австрії та уповноважений Міністерства економіки у Відні. У березні-серпні 1939 року — уповноважений Міністерства економіки в протектораті Богемії і Моравії.

З весни 1941 року Керль був головою правління Ostfaser GmbH, головного монополістичного об'єднання текстильної промисловості на окупованих територіях СРСР. Перед «Ostfaser GmbH» зі штаб-квартирою в Берліні і його дочірнім товариством «Ostlandfaser GmbH» зі штаб-квартирою в Ризі стояло завдання використовувати на потреби Німеччини всі конфісковані підприємства текстильної промисловості і целюлозно-паперової промисловості на захоплених територіях. Виробництво переважно йшло на потреби вермахту. «Ostfaser AG» та його дочірні товариства охоплювали час від часу приблизно 300 підприємств і 30 тисяч працівників.

З 27 листопада 1942 по 1 листопада 1943 року Керль був начальником 2-го головного відділу (гірська промисловість та індустрія) Міністерства економіки. З 16 вересня 1943 року — керівник Управління планування в Імперському міністерстві озброєнь Альберта Шпеера, одночасно очолював 4-й головний відділ (спеціальне планування). З 1 листопада 1943 року одночасно керував Управлінням сировинних ресурсів Міністерства озброєнь.

Після війни Керль був заарештований американськими військами. Утримувався у таборі для інтернованих у Гайльбронні. Був притягнутий до суду Американського військового трибуналу у справі «Вільгельмштрассе». 11 квітня 1949 року був засуджений до 15 років тюремного ув'язнення. Пізніше був амністований і 3 лютого 1951 року звільнений з в'язниці для військових злочинців в Ландсбергу. Згодом працював консультантом з економічних питань в Леверкузені. У 1973 році були видані його мемуари.

Звання Манн СС (28 вересня 1936) Унтерштурмфюрер СС (28 вересня 1936) Оберштурмфюрер СС (12 вересня 1937) Гауптштурмфюрер СС (2 травня 1938) Штандартенфюрер СС (20 липня 1938) Оберфюрер СС (9 листопада 1939) Бригадефюрер СС (14 лютого 1944)

Нагороди Почесна шпага рейхсфюрера СС Кільце «Мертва голова» Лідер воєнної економіки Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами і без мечів Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (15 листопада 1944)

Примітки

Література Залесский К. А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: «Вече», 2000. — С. 204—205. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5. Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь. — М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. — С. 341—342. — 942 с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Издательство АСТ»); ISBN 5-271-05091-2 (ООО «Издательство Астрель»). Залесский К. НСДАП. Власть в Третьем рейхе. — М.: Эксмо, 2005. — С. 258—259. — 672 с. — ISBN 5-699-09780-5. Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2004. — С. 277—278. — 658 с. — ISBN 5-699-06944-5. Эрнст Клее (Ernst Klee) «Словарь персоналий Третьего Рейха» («Das Personenlexikon zum Dritten Reich»). Издательство Фишера, Франкфурт-на-Майне, 2007. ISBN 978-3-596-16048-8. (2 издание). Герман Вайсс (Hermann Weiß) «Биографический словарь Третьего рейха» («Biographisches Lexikon zum Dritten Reich»). Издательство Фишера, Франкфурту-на-Майне, 1998. ISBN 3-10-091052-4 Рольф-Дитер Мюллер (Rolf-Dieter Müller) «Менеджер военной экономики. Ганс Керль. Предприниматель в политике Третьего Рейха» («Der Manager der Kriegswirtschaft. Hans Kehrl. Ein Unternehmer in der Politik des Dritten Reiches»), Эссен, 1999. Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934