Ні́ка, також Ні́ке ( — перемога) — богиня перемоги, уособлення звитяги в давньогрецькій міфології.
Відповідником в римській міфології є Вікторія.
Етимологія Слово νίκη (nikē) має невизначену етимологію. Припускають, що слово має догрецьке походження. Його також пов'язують з праіндоєвропейським *neik- (neikos «атакувати»), що робить його схожим з грецьким νεῖκος (neikos «різниця») та литовським ap-ni̇̀kti («атакувати»)
Міфологія За Гесіодом, дочка титана Палланта й океаніди Стікс, сестра Завзяття, Наполегливості й Сили. Вона присутня під час битв і змагань борців, приймає жертви після перемоги, летить над землею зі звісткою про щасливе закінчення війни, звуками сурми сповіщаючи про тріумф героїв. У мистецтві Ніка наділена численними індивідуальними рисами, тим часом як римська Вікторія — лише алегорія. У грецькій релігії Ніка — атрибут Зевса й Афіни. Первісно була епітетом Афіни. Давньогрецький скульптор Фідій поставив Ніка на долоні двом величезним статуям — Олімпійському Зевсові і бронзовій Палладі-Афіні, і тим самим зробив символом окремого божества. Скульптор Антерм із Хіосу перший спорудив статую Ніка з крилами та лавровим вінком. Зображення богині знаходять на вазах, лампадах, гемах та в стінному розписі. Олександр Македонський споруджував Ніка жертовники на всіх етапах свого звитяжного походу. Римський імператор Авґуст поставив Ніка в сенаті, назвавши латинським іменем Вікторія. Богиня стояла на кулі, що зображувала Землю, у витягнутій правій руці вона тримала вінок, у лівій — пальмову гілку. Імператор Констант надав у руки Ніка хрест. Скульптура «Ніка Самотракійська» належить до найкращих творів античного мистецтва IV ст. до н. е.
Галерея
Примітки
Див. також 307 Ніка — астероїд, названий на честь персонажу. Літературна нагорода «Ніка»
Література
Словник античної міфології. — : Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
Посилання