Анастасі́ївська це́рква (Анастасі́ївська «Гетьма́нська» це́рква) або Трьох-Анастасі́ївська стара́ це́рква — це мурований домовий храм гетьманської родини Івана Скоропадського, що існував у Глухові на Сумщині в XVIII—XIX століттях.
Історія
Церква за її будівничих
Анастасіївську муровану церкву споруджено в південно-східному куті загальноміської фортеці столичного ГлуховаРибчинський, О. В. Етапи архітектурно-містобудівної еволюції середмістя Глухова у XVII—XVIII століттях // Сіверщина в історії України. Наукове видання. Вип. 12. Глухів–Київ: Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК, 2019. — С. 154. на місці згорілої дерев'яної Воскресенської церкви в 1717 році коштом гетьманки Анастасії Скоропадської (до шлюбу Маркович)Ткаченко В. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів, 2006. — С. 31.Книга Пам′яті Сумської області: в 3 -х тт. — Т. 2 : Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт. — упорядн. О. М. Корнієнко. — Суми : Ярославна, 2007. — іл. — С. 73..
Раніше існувала дерев'яна Анастісіївська церква. Зокрема, архітектор Іван Мергасов займаючись у 1749 році будівництвом нового гетьманського дому замість згорілого, згадував місце де була ця дерев'яна церква. Спочатку він планував забрати цю землю для двору гетьмана, але згодом визнав її незручноюЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 9169, арк. 66..
Нова мурована церква була для гетьманської родини Скоропадських, її будували разом з гетьманським двором, який з 1710 року розташовувався в центральному районі столиці Лівобережної України. Хоча на думку дослідника Василя Пуцка, Воскресенська церква продовжувала існувати до пожежі 1748 рокуПуцко В. Г. Церковна топографія Глухова XVII—XVIII ст. // Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць / С. А. Слєсарєв (гол. ред. кол.), В. І. Бєлашов, С. П. Жукова та ін. / Національний заповідник «Глухів», Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. — Київ-Глухів, 2009. Вип. 2.: Матеріали Восьмої науково-практичної конференції «Сіверщина в історії України» (15-16 жовтня 20089 р.) — С. 93-94.. Напевно, церква була освячена на честь трьох Анастасій, бо сама Настя Скоропадська не знала, на честь якої з трьох шанованих православною церквою святих Анастасій надали їй ім'я. Вирішила освятити збудований храм на честь всіх трьох Анастасій. У церкві здійснювали богослужіння та були її настоятелями «войсковые капеланы», тобто головні військові священики Гетьманщини, зокрема, Мусій Бугаєвський (? — 1747).
Для цього гетьман Іван Скоропадський для забезпечення церкви та богадільні при ній на початку 1718 року постановив: «щоб у множення хвали Божої повсякчасна невтомно відправа святій Літургії і щоб за життя нашого і в майбутньому після наших часів, так священикові зі служителями, яко і самим у тій лікарні мешкаючи немічним, в їжі, в одязі і в інших нагальних потребах не було зубожіння»… гетьман визначає на церкву і лікарню «присілок під Глуховим іменований Нова Гребля і клітку одну млина на трьох колесах під самим містом на веслуваннях міських, на річці Есмань, знаходить»Національна бібліотека України ім. В. Вернадського — Інститут рукопису (НБУ — ІР) − Ф. ХІІІ. − № 2740 («Церковь Св. Анастасии в Глухове» (описание и история церкви).
Цю ідею того ж року затвердив указ російського імператора Петра І, який зазначив, щоб майбутній гетьман для церкви та богадільні «даними від нього підданого нашого гетьмана присілком Нова Гребля і кліткою млиновий на річці Есмань володіти нині й надалі в майбутні часи вічно».
Будівля церкви постраждала від пожежі 18 (29) червня 1722 рокуДиариуш, или журнал, то есть повседневная записка случающихся при дворе ясневельможного его милости пана Иоанна Скоропадского событий… наченшийся 1722 году и оконченный в том же году по преставлении и погребении упомянутого гетмана Иоанна Скоропадского, в месяце июле, войсковой канцелярии старшим канцеляристом Николаем Ханенком / Изд. О. Бодянского // Чтения в обществе истории и древностей российских. — 1858. — № 1. — XXI + 74 с. Церква загорілася перед входом в ризницю із лівого боку у вівтарі. Від пожежі постраждав вівтар, велике Євангеліє, скриня та срібний хрест. Також від використання води під час тушіння потріскався на дзвіниці великий мідний дзвін. Гетьманський будинок, двір, школа та шпиталь не постраждали. Для ремонту погреба та декількох господарських споруд необхідно було придбати сто колод дубових та сто колод сосновихЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 708, арк. 2. Через це гетьман Іван Скоропадський того ж року отримав дозвіл на «відбудову кам'яної церкви в Глухові». Під нею побудували склеп, де зберігали гроші й коштовності, що належали родині Скоропадських та їхнім близьким родичам.
При церкві діяли лікарня, богодільня та приходська школаТкаченко В. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів, 2006. — С. 50-51Бєлашов В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ «ВПП „Фабріка друку“, 2019. С. 101.
Існування церкви за Глухівського періоду історії Гетьманщини
Після смерті Анастасії Скоропадської в 1729 році піклування про лікарню і богадільню перейшло до її доньки графині Уляни Толстої, яка до пожертвувань батьків додала на утримання церкви майно, що дісталося їй після смерті матері: крамниці та дворові міські місця. Анастасіївська церква користувалася упродовж XVIII століття особливою пошаною у жителів Глухова. Митрополити та архієреї часто відвідували Глухів, служили в церкві святої Анастасії.Тарасенко І. З історії церкви св. Анастасії у Глухові // Краєзнавство. — 2013. — № 4. — С. 138..
Грамотою імператриці Єлизавети від 13 липня 1743 року затверджені за „церквою св. Анастасії“ та її лікарнею не тільки дари Скоропадського, а й пожертвування інших осіб. Останній гетьман писав: „при покійних антецессорах наших — до смерті капелана військового Мойсея Богаєвського (2 червня 1742 року) колишні капелани, за їх інформацією, мали у володінні, по чину свого капеланства, що перебуває у Стародубському полку хутір Хомутовці“.
Від пожежі 1748 року, яка зруйнувала Глухів, церква практично не постраждала. Гетьман Кирило Розумовський 29 серпня 1751 року наказав, щоб „Глухівської церкви св. Анастасії священик і капелан дому гетманського і військового капелан Корнилій Юзефович“ також безперешкодно володіли Хомутовцями та їх угіддямиГрамота и универсал нап. в Чернигов. ведом. 1852 г. № 32, 34. Маркевича зап. 2, 115.
У 1749 році Михайло Скоропадський доповідав про зникнення замків з вікон кам'яного погребу під Анастасіївською церквою, де зберігалися гроші Канцелярії малоросійських зборівЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 9586, арк. 3..
Священник цієї церкви був на той час і духівником гетьманського дому, то ще гетьман Скоропадський дав йому звання „військового капелана“, тобто головного військового священника, якесь звання утримували за собою й інші настоятелі цієї церкви аж до знищення гетьманства в Україні. Причет церкви Святої Анастасії, крім пожертвувань родини Скоропадських, набував для церкви господарським способом різне майно: двори, площі, лавки тощо. Втім, присілок Нова Гребля, подарований церкві Іваном Скоропадським був відданий до казенного відомства за царювання імператриці Катерини II. Також у цей час млин і міські місця, що належали церкві, були добровільно передані місту з умовою оплати містом на вічні часи на користь церкви невеликої суми (близько 100 руб. сріблом щорічно).
Втім, пожежі 1748 та 1784 років майже вщент зруйнували Глухів. Остання з них була дуже жахливою. Вогонь знищив усі дерев'яні конструкції та обладнання церкви.Ткаченко В. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів, 2006. — С. 51.. Довгий час церква, що сім десятиліть перед тим була гетьманською, відбудовувалась до 1816 року. Так вона стала двоповерховою з прибудовою та дзвіницею над південно-західним кутом. Цього ж року на другому поверсі храму, віддаючи данину попередній церкві Воскресіння Христового, облаштували однойменний приділШишкіна Ю. А. Трьох-Анастасіївська церква — перлина глухівської архітектури // Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць / С. А. Слєсарєв (гол. ред. кол.), В. І. Бєлашов, С. П. Жукова та ін. / Національний заповідник „Глухів“, Центр пам'ятковзнавства НАН України і УТОПІК. — Київ-Глухів, 2009. Вип. 2.: Матеріали Восьмої науково-практичної конференції „Сіверщина в історії України“ (15-16 жовтня 20089 р.) — С. 136—137. На ньому було написано: „по сему фасаду устроить церковь и колокольню каменныя на прежнем основании благословляется. Михаил архиепископ черниговский июня 9“.
Церква в XIX столітті
У першій третині XIX століття парафію Анастасіївської церкви, як найбіднішу в місті, приєднали до Троїцького собору, а церкву фактично закрили. 17 квітня 1830 року від імені доньки фундаторів церкви Уляни Толстой церкві передано 6 комор та 7-й прикоморок, двір шинковий, „пустый плец Иванцевский определены“. З утримання цього майна виплачувалась щорічна платня: священнику Моісею 30 руб., вікарію 10 руб., на школу 20 руб., на свічки, ладан та віск 15 руб., пономарю 6 руб., стряпчему 10 руб.».
У 1846 році глухівського купця Артемія Терещенка, який у 1842—1845 роках обирався бургомістром Глухівського магістрату, обрали церковним старостою. Перше, що він зробив у 1846 році — це вніс на утримання храму 4 тисячі рублів і служба в ньому відновилася. Його ж коштом у 1861 році на другому ярусі храму влаштовано також додатковий вівтар Воскресіння Христового.
У 1856 році купець І гільдії Артемій Терещенко придбав за 100 рублів сріблом дворове місце у міщанина Андрія Жуліди та подарував його Анастасіївській церквіДержавний архів Сумської області (ДАСО), ф. 630, оп. 1, спр. 34. Арк. 30-32.
У 1871 році архітектором Олександром Гроссом був спроєктований приділ з вівтарем до церкви.ДАЧО, ф. 127, оп. 6б, спр. 5, арк. 5 У 1872—1873 роках на облаштування приділу на честь святого Артемія та реставрацію іконостасу ним було витрачено ще 6146 руб. Новий викладач мистецтв Глухівської чоловічої прогімназії Порубановський створив нові образи та запрестольну ікону «Спаситель на молитві перед стражданнями»Крижанівський В. М. Василь Андрійович Мальченко та його спогади про Глухів та глухівчан за 1870—1930 рр. // Історичні студії суспільного прогресу. — 2017. — Вип. 5. — С. 262. На утримання церкви виділялось щорічно 109 руб. 86 коп., з них 99 руб. — Глухівською думою. Це була плата за землю з лавками подаровану ще Іваном Скоропадським, якою володіло місто.
В цей час родина відомих українських цукрозаводчиків — брати Микола, Федір та Семен Терещенки, вирішила побудувати велику . В 1884 році чернігівське губернське правління затвердило проект нової Трьох-Анастасіївської церкви. 21 травня 1894 року брати Терещенки звернулися до Святійшого Синоду з проханням дозволити знести стару гетьманську церкву «как оставшуюся вследствие своей ветхости без всякого употребления»Вечерський В. В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський; Держ. служба охорони культ. спадщини. — К. : ТОВ «Вид. дім А. С. С.», 2005. — C. 350.
Щоб визначити подальшу долю історичної будівлі з Києва 30 червня 1894 року відрядили професорів Київської духовної академії, відомих істориків Петра Лашкарьова і Миколи Петрова. Вони дійшли висновку, що «призначена до зруйнування стара Трьох-Анастасіївська церква з позицій зодчества не являє собою нічого особливого, і крім збережених звісток про первісне спорудження цієї церкви дружиною гетьмана Скоропадського Анастасією, про будівлю цієї церкви залишились лише спогади про спустошливі пожежі в Глухові». До того ж, «прибудови були виконані неякісними матеріалами, адже цегла на колонах мала сліди вивітрювання, що в подальшому могло спричинити обвал фронтонів»Коваленко Юрій. Про зруйнування старої Анастасіївської церкви // Соборний майдан. 2011. № 5 (47). С. 2..