Володи́мир Опана́сович Карава́єв (; , Вятка — , Київ) — український хірург і офтальмолог, доктор медицини, заслужений ординарний професор; дійсний таємний радник.

Життєпис Народився року в місті Вятці (нині Кіров, Росія) в багатодітній сім'ї заможнього купця. Після закінчення гімназії у 1827 році поступив на медичний факультет Казанського університету, який закінчив 1831 року із срібною медаллю та дипломом лікаря 1-го розряду.

Для вдосконалення в медицині перебрався до Санкт-Петербурга, де протягом 1832—1833 років працював у військово-сухопутному госпіталі, а у 1833—1834 роках — позаштатним асистентом у Караваев Владимир Афанасьевич (хирург) / rulex.ru , де консультантами з хірургії були професори Ілля Буяльський та Християн Саломон. Їхня майстерність у виконанні хірургічних операцій викликала у молодого лікаря бажання присвятити себе хірургії. У липні 1834 року поїхав до Німеччини, де займався у Берлінському та Геттінгенському університетах. У Берліні, в клініці Грефе, вперше зустрів хірурга Миколу Пирогова. 1836 року, коли останнього було обрано на кафедру хірургії Дерптського університету, той запропонував Володимиру Караваєву місце в своїй клініці. Працюючи хірургом на новому місці брав участь в експериментальних дослідженнях і склав іспити на ступінь доктора медицини. Навесні 1838 року захистив дисертацію «Травматичне запалення вен». В подальшому, прагнучи самостійної роботи, після неодноразових прохань, 11 березня 1839 року був призначений ординатором Кронштадського госпіталю, де за рік виконав 113 операцій, розробив експериментальну методику пункції перикарда і перший в Росії виконав її, успішно лікував випітний перикардит.

4 грудня 1840 року, за рекомендацією медичного комітету і за поданням професора Івана Спаського, був призначений на посаду завідувача кафедри хірургії медичного факультету Київського університету Святого Володимира, ще до його утворення. 1841 року, після ознайомлення з організацією навчального процесу в Імператорській медико-хірургічній академії та Московському університеті, став одним із організаторів медичного факультету університету Святого Володимира і з 2 квітня 1843 року до 1847 року був його деканом. Створив факультетську хірургічну клініку на 20 ліжок (відкрита 1 листопада 1844 року на першому поверсі університету) і до травня 1882 року очолював її. За період його керівництва клініка прийняла 76 тисяч амбулаторних і 5 434 стаціонарних хворих. 1844 року заснував першу в Російській імперії та в Україні клініку очних хвороб, у якій до 1863 року прийнято 16 тисяч хворих на очі. Викладав оперативну і теоретичну хірургію, офтальмологію, енциклопедію та методологію медицини. Займався пластичною хірургією, оперативним лікуванням очних хвороб. 18 лютого 1847 року першим в Україні (другим в Російській імперії після Миколи Пирогова) зробив операцію під ефірним наркозом. 1870 року став одним із ініціаторів створення при університеті кафедри очних хвороб. Серед учнів: В. А. Мілліот, Василь Курдюмов, В. С. Козловський, Овксентій Богаєвський, Микола Волкович, Феофіл Яновський.

Протягом 1850—1876 років мешкав у Києві в будинку на вулиці Шулявській, № 15Меморіальна дошка Володимиру Караваєву / Київфото.. Помер від грипуОлександр Вітолін. Лікар замість Лаври: як працював Володимир Караваєв / Вікенд. 20 липня 2021. у Києві року. З великими почестями похований на Байковому кладовищі (центральна алея, ділянка № 1 ). Заупокійну літургію та поховання здійснив протоєрей кафедрального собору Святого Володимира Петро Лебединцев. На могилі встановлений пам'ятник — скульптура сумної жінки та хрест із мармуру на прямокутному гранітному п'єдесталі. Могила Караваева В. А. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. Киев. 2008. С. 18. ISBN 978-966-8325-87-8 .

Сім'я Влітку 1845 року одружився із донькою почесного громадянина москви Анною Олександрівною Лухмановою.

Мав дітей: Ольгу (народилася 16 лютого 1856 року в Києві)метрична книга церкви святого Володимира при Університеті святого Володимира за 1856 р. ЦДІАК Укр. Ф.127, оп.1012, спр. 3043а, арк.7зв-8, Сергія (народився 13 вересня 1859 року в Києві)метрична книга церкви святого Володимира при Університеті святого Володимира за 1859 р. ЦДІАК Укр. Ф.127, оп.1012, спр. 3235, арк.492зв-493, Дмитра (народився 10 вересня 1863 року в Києві)метрична книга церкви святого Володимира при Університеті святого Володимира за 1859 р. ЦДІАК Укр. Ф.127, оп.1012, спр. 3494, арк. 615зв.

Наукові праці Видав у Києві низку своїх праць: «О косоглазии и искусственном зрачке» / «Друг Здравия», 1842 ; «Записки из лекций. Курс оперативной хирургии». 1858; 2-ге видання — 1861 ; «Катаракты в практическо-хирургическом отношении» / «Военно-Медицинский Журнал», 1859, книга 8 ; «Оперативная хирургия» / Лекции профессора В. Караваева. — 3-е изд. — 1873. ; «Атлас к сочинению оперативной хирургии профессора В. А. Караваева». 1886. .

Відзнаки Нагороджений орденами Святого Станіслава II та І ступенів, Святої Анни II та І ступенів, Святого Володимира III та II ступенів, Святого Олександра Невського; Почесний громадянин Києва, почесний член Київського і Казанського університетів і багатьох медичних товариств.

Вшанування пам'яті На державному рівні

16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «8 липня - 210 років із дня народження Володимира Караваєва (1811-1892), хірурга, офтальмолога, педагога».

Інше У 1891 році, до 50-річчя університетської діяльності професора, вулицю Шулявську, на якій він мешкав, перейменували на його честь у Караваєвську (нині — вулиця Гетьмана Павла Скоропадського). Тоді ж назву Караваєвська отримала і нинішня Площа Українських Героїв. У хірургічній клініці Київського медичного університету імені Олександра Богомольця на бульварі Шевченка, № 17 встановлено його бронзове погруддя, а на її фасаді встановлено меморіальну дошку з переліком видатних вчених, які в ній працювали, серед яких першим у переліку ім'я професора Караваєва. З ім'ям Володимира Караваєва пов'язана назва історичної місцевості у Києві — Караваєві Дачі. У середині XIX століття тут знаходився київський садовий «Деревинний розплідник», який в 1869 році був куплений професором. У 1873 році він приєднав до нього придбаний у Військовій гімназії (Кадетському корпусі), так звану «гімназичну земельну ділянку». На фасаді головного корпусу Київського медичного університету імені Олександра Богомольця (проспект Берестейський, № 34), йому встановлена меморіальна дошка. На фасаді корпусу ректорату Київського медичного університету імені Олександра Богомольця (бульвар Тараса Шевченка, № 13/7) також встановлено бронзову меморіальну дошку.

Примітки

Література Михайлов С. С. В. А. Караваев: Жизнь и деятельность. 1811—1892. — Л., 1954. — 272 с. ;