Літви́ця — село в Україні, у Дубровицькій міській громаді Сарненського району Рівненської області. До 2020 підпорядковалося Трипутнянській сільській раді. з центром у селі Трипутня. Населення становить 351 особа (2011). На сільському цвинтарі є поховання курінного УПА Микити Скуба («Лайдаки») та його вояків.

Назва Польською мовою згадується як Litwisk, російською — як Литвисы.

Географія Площа села — 0,41 км². Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «катастрофічна».

Клімат Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 608 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 87 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 59 мм. Пересічна температура січня — -5,6 °C, липня — 18,4 °C. Річна амплітуда температур становить 24,0 °C.

Пам'ятки природи Літвицький заказник — лісовий заказник місцевого значення площею 74 га, розташований в Літвицькому лісництві.

Історія

Село вперше згадується 1769 року. До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1906 році село входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки.

У 1921—1939 роки входило до складу Польщі. У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки. 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства. У 1936 році входило до однойменної громади, до якої також належали село Яцулі, гаївки Цегельня, Кадлубок і Заружі та лісничівка Вонячівка.

З 1939 року — у складі Дубровицького району Рівненської області УРСР. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби в лавах УПА та ОУН. На весні 1943 року польська банда напала на село і спалила його, вбивши 25 мирних мешканців. У березні польські більшовицькі партизани пограбували село і спалили 5 хат, мешканці села втекли в ліс. У квітні 1943 року польські більшовицькі партизани пограбувала та повністю спалила село, вбивши 1 чоловіка похилого віку та поранивши одну мешканку села. Загалом встановлено 32 жителів села, які брали участь у визвольних змаганнях, з них 17 загинуло, 14було репресовано.

У 1947 році села Літвиця та Вільне разом з хуторами Вовчівка, Лисуха та Міст підпорядковувалися Літвицькій сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення. На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 1,62 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 3,72 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 1,15 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 141 мбер, з якої: зовнішнього — 21 мбер, загальна від радіонуклідів — 120 мбер (з них Cs — 109 мбер).

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Дубровицької міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубровицького району, село увійшло до складу новоутвореного Сарненського району.

Населення

Станом на 1859 рік, у Літвиця налічувалося 14 дворів та 141 житель (65 чоловіків і 76 жінок), усі православні. Станом на 1906 рік у селі було 53 двори та мешкала 371 особа.

За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 61 будинок та 321 мешканець, з них: 144 чоловіки та 177 жінок; 307 православних, 8 юдеїв та 6 римо-католиків; 307 українців, 8 євреїв та 6 поляків.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 457 осіб, з яких 224 чоловіки та 233 жінки. На кінець 1993 року в селі мешкало 402 жителів, з них 102 — дітей.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 394 особи. Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 351 особа. Густота населення — 960,98 особи/км².

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 99,24 % білоруська 0,25 % російська 0,25 % інші 0,26 %

Вікова і статева структура Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік): + Статевий склад серед основних вікових груп Вік Чоловіків Жінок Разом 0-17 36 39 75 18-39 65 40 105 40-59 50 36 86 60+ 32 54 86 Разом 183 168 351

Соціально-економічні показники + Працездатність (станом на 2011 рік) Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 351 ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % 87 25 98 28 185 53 80 23 88 25 168 48

+ Зайнятість (станом на 2011 рік) Зайняті Безробітні Все населення Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 351 ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % 1 1 2 2 3 3 17 20 15 20 32 40

+ Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік) Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері 284 81 130 - - 37 14 1 1 9 33 - 3 1

Політика

Органи влади До 2020 року місцеві органи влади були представлені Трипутнянською сільською радою.

Вибори Село входить до виборчого округу № 155. У селі розташована виборча дільниця № 560291. Станом на 2011 рік кількість виборців становила 275 осіб.

Культура У селі працює Літвицький сільський клуб на 80 місць.

Поховання вояків УПА

11 березня 1944 в бою з військами НКВС під с. Білим загинули воїни УПА: кулеметник на псевдо «Бора» і курінний «Лайдака» (куля попала в чоло). Того ж дня від ран помер санітар на псевдо «Крейсер» з Дубровиці. Всі були поховані у Литвіці 15 березня 1944 р. 16 листопада 1944 р. сотенний «Давун» родом із Волині був похований поруч із «Лайдакою».ДАРО Ф-30 оп-2 стр.88-89.

У серпні 2011 р. на прохання сільського голови село відвідало Товариство пошуку жертв війни та політичних репресій «Пам'ять». Пошуковці провели дослідні роботи, у результаті яких виявили п'ять кістяків: один жіночий (цивільна особа) та четверо військових серед яких курінний УПА Микита Скуба-«Лайдака». Коштом благодійної ініціативи «Героїка» було виготовлено чотири козацькі хрести, які доправили з Черкащини на Рівненщину та встановили на могилах загиблих воїнів. Для монтажу чотирьох пам'ятників (вага кожного понад 200 кг) знадобилась праця 10 людей і два дні роботи. Освячення хрестів здійснив священик УПЦ КП от. Микола.

Релігія У другій половині XIX століття село належало до православної парафії церкви Успіння Пресвятої Богородиці села Залішани Домбровицької волості.

Примітки

Коментарі

Джерела

Книги

Офіційні дані та нормативно-правові акти

Мапи

Посилання