Космачі́в — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Входить до складу Костопільської міської громади та Підлужненського старостинського округу. До 2020 року входила до складу Підлужненської сільської ради. Станом на 1 січня 2023 року населення села становило 213 осіб.
Географія Село розміщене на правому березі річки Горинь, у яку в межах села впадає річка Косма.
Символіка Символи затверджені 28 листопада 2024 року рішенням Костопільської міської ради. Автори – А. Гречило та Ю. Терлецький. Герб У синьому полі срібна балка, над якою дві золоті лілеї, а під нею - така ж одна; на широкому золотому бордюрі 10 зелених соснових шишок.
Три лілеї походять із герба власника поселення у XVII ст. - Йосифа Чаплича-Шпановського. Срібна смуга означає річку Косму, від якої село отримало назву. Шишки символізують багаті соснові ліси, серед яких виник Космачів. Золото (жовтий колір на прапорі) вказує на сільське господарство, а синій - місцеві водойми. Щит увінчано золотою сільською короною з колосків, що вказує на статус села.
Прапор Квадратне жовте полотнище, по периметру якого 9 зелених соснових шишок, а у центрі - квадратне поле (розміром у чверть поля прапора), яке складається із трьох горизонтальних смуг - синьої, білої та синьої (співвідношення їхніх ширин рівне 7:2:7), на верхній синій - дві жовті лілеї, на нижній синій - одна жовта лілея.
Історія Заснування Перша писемна згадка припадає на 1571 рік. Походження назви села Про походження назви існує декілька версій. Дехто твердить, що назва села виникла від слова «Косма» – невеличкої річки, яка протікає центром Космачіва. Інша версія: першим поселенцем нібито був чоловік на прізвище Космач. Серед місцевого населення побутує також думка: тут, де розташоване село, колись ріс гарний гай із «косматим віттям». Дорадянський період XVI - XIX ст. Село згадується у 1583 р., коли належало до Тучинського ключа.
У 1632 р. після поділу родинного спадку Йосиф Чаплич-Шпановський — майбутній православний єпископ Луцький та Острозький, син Миколи — отримав у власність місто КосмачівChodyński K. Czaplic Szpanowski Józef, h. Kierdeja (†1655) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 171. .
У 1775 р. побудували храм.
Початок XX ст. У 1906 році село належало до Підлужанської волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового міста становила 52 версти, від волості 18. Дворів 74, мешканців 541. Перша світова війна Під час Першої світової війни 1914—1918 рр. Космачів деякий час перебував у прифронтовій смузі. Чоловіків призовного віку царський уряд мобілізував на фронт. Через нестачу робочих рук занепадало сільське господарство. Серед населення поширилися різні епідемічні хвороби. Поширення тифу призвело до зростання смертності серед населення. Польський період У 1921 р., за Ризьким договором, с. Космачів та Західна Україна відійшли до Речі Посполитої – Польщі. Польська влада проводила політику полонізації, що обмежувала використання української мови. Така політика полонізації у польській владі спричинила напруженість серед місцевого українського населення. Також селяни сплачували високі податки, що ускладнювало ведення господарства. Радянський період Встановлення радянської влади У 1939 році Німеччина вторглася до Польщі, а незабаром на територію Західної України увійшли радянські війська. У результаті СРСР створив на нових землях власні органи управління. У результаті в Космачіві була створена сільська рада. Друга світова війна Під час війни нацистські окупаційні війська забирали у людей худобу, птицю і різні продукти харчування. Молодих людей вивозили на роботу до Німеччини. Село за роки війни було двічі спалено. Перший раз у травні 1942 року після сутички в лісі між німцями і народними оборонцями. Другий раз у травні 1944 р., при відступу окупанти підпалювали порожні сільські оселі. Післявоєнний період У 1949 р. з села було вивезено до Сибіру кілька сімей, через контактування з учасниками визвольних змагань. В тому ж році, в червні, був заснований колгосп ім. Чапаєва. Перше майно господарства належало тим людям, яких було вивезено до Сибіру. Першим головою колгоспу був Степан Андрійович Трохимчук.
У 50-х рр. колгосп мав значне поголів’я худоби. Вирощували різні зернові культури та овочі, зокрема кавуни. Умови праці в колгоспі були складними, а рівень оплати — низьким.
У 1953 р. в Костополі створюється МТС, яка почала обслуговувати колгоспи, в тому числі і Космачівський. Це полегшило працю селян. Із МТС розраховувалися натуроплатою, переважно зерном.
У 1956 р. Космачівський колгосп був приєднаний до Підлужненського колгоспу.
У 1959 р. територія Космачівської сільської ради була приєднана до Підлужненської.
Освіта Початок освіти У 1775 р. пан Юзеф Грохольский заснував православну церкву. При ній виникла церковноприходська школа. Приміщення не збереглося. Навчалися в ній, крім космачівських, діти з суміжних сіл – Мар'янівки і Пеньковка. Освіта в період міжвоєнної Польщі У 1920-х роках польська влада запланувала на території села побудувати світську школу. Але через від'їзду польської родини, у 1928 р. навчання проводилось у панському маєтку. Першою вчителькою, яку запам'ятали старожили, була Скирда Ольга Іванівна, яка працювала в селі з 1928 по 1937 рік. Усі предмети викладалися польською мовою. На українську мову відводився один урок на тиждень. Закон божий у школі читав священик Андрій Боруцький. Навчання під час другої світової війни Під час Другої світової війни освітній процес у Космачеві був суттєво порушений. У період окупації в селі працювала вчителька зі Львова — Марія Антонівна Кув’як. Вона проживала в складних умовах з двома маленькими дітьми. Батьки учнів надавали їй посильну допомогу.
У травні 1942 року Марія Кув’як разом із родиною загинула. Під час каральних дій німецьких окупаційних військ село було спалене, внаслідок чого знищено й приміщення сільської школи. У наступні роки навчання в Космачеві не проводилося. Відновлення освітнього процесу розпочалося після визволення Полісся від нацистської окупації. Відновлення освіти в повоєнний період На початку вересня 1944 р. в Космачівську школу на посаду вчителя початкових класів і завідувача школи було призначено Мельничук М.Ф.
У 1945 році на території Космачівської сільської ради функціонували дві початкові школи: одна — на хуторі Хабне (у хаті Сомка Українця, вчив діток Нагорний Степан Опанасович), інша — на хуторі Митниця (у хаті Сошинського Дмитра Васильовича, він же і навчав школярів). Приміщення шкіл не відповідали санітарним і освітнім вимогам. За оренду приміщення держава платила людям грішми.
У 1946 році замість попередніх закладів було відкрито нові школи: на Підрятишному (в хаті Мелейчука; 4 кл.), де працювала вчителька Килименко Оксана Іванівна, а також у селі Космачіві — у Зарічного Прохора (4 кл., вчителював виходець із Золотолина Марчук Петро Сильвестрович). Розвиток школи в радянський період У 1953 році в приміщенні сільського клубу було відкрито так звану прогресивну школу («прогресивку»). Навчальний заклад поступово розширювався: рік за роком учні отримували можливість здобувати освіту у 5-х, 6-х та 7-х класах. Першим директором школи був Ковальчук Микола Климович.
У 1954–1955 роках на місці зруйнованої під час війни школи було збудовано нову будівлю, до якої перевели учнів. У другій половині 1950-х років педагогічний колектив поповнився новими вчителями. Зокрема, з Житомирської області приїхала Гаюк Надія Миколаївна, із Сумської області — Іскра Антоніна Іванівна, з Волинської області — Карп’юк Анатолій Микитович.
У 1960-х роках у школі працювали вчителі: Плотнікова Любов Іванівна (біологія та хімія), Позняхівська Любов Калістратівна (український фіолог), Куклевська Любов Констянтинівна (російська мова та література).
З квітня 1964 року Космачівську семирічну школу очолив Мелейчук Іларіон Федорович, місцевий житель. Під час його керівництва було здійснено низку заходів, спрямованих на поліпшення навчального процесу та матеріально-технічної бази закладу. Зокрема, було проведено благоустрій приміщення школи та впорядковано прилеглу територію: закладено садок, створено квітник, облаштування стадіону. Також за його ініціативи було створено ставок, у якому розводили рибу. Реорганізації та скорочення мережі шкіл У 1977 році Іларіона Федоровича Мелейчука було призначено директором Великолюбаської середньої школи. Після його переведення Космачівську школу очолювали Базилевич Василь Володимирович, Веселовський Володимир Станіславович та Німкович Галина Павлівна.
У 1980-х роках навчальний заклад було реорганізовано у початкову школу. Через нестачу учнів в селі. Згодом було прийнято рішення про об’єднання шкіл населених пунктів Велика Любаша, Космачів, Підлужне та Трубиці. Учні з Космачева, починаючи з 5-го класу, навчалися у селі Підлужне, куди їх підвозили. Сучасний етап розвитку освіти У 1990 році за сприяння місцевих органів влади — голови колгоспу Москвича Василя Федоровича та голови сільської ради Шилюка Миколи Петровича — у селі було відкрито нову типову школу-комплекс. Першим директором закладу стала Плотнікова Любов Іванівна.
На початку 1990-х років унаслідок ускладнення соціально-економічної ситуації в державі підвезення учнів до школи здійснювалося нерегулярно, що негативно впливало на організацію навчального процесу. За ініціативи громади села було порушено питання про відновлення повноцінного навчання.
У 1993 році, після 13-річної перерви, навчальний заклад знову отримав статус неповносередньої школи з 9-річним навчанням.
У подальші роки демографічна ситуація в селі продовжувала погіршуватися. Унаслідок скорочення кількості учнів навчальний заклад знову було реорганізовано в початкову школу, яка функціонувала як Космачівська філія Великолюбаського ліцею. Припинення діяльності філії Костопільська міська рада рішенням №2088 від 10 червня 2025 року ухвалила призупинити діяльність Космачівської філії Великолюбаського ліцею Костопільської міської ради з 1 вересня 2025 року.
Релігія Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Історія створення У 1775 р. за кошти поміщика Йосифа Грохольського, було збудовано дерев'яну церкву на кам'яному фундаменті.
У 1868 р. відремонтована на пожертвування парафіян.
6 вересня 1870 року церква була освячена. Духовенство та церковна громада За даними «Волинських єпархіальних відомостей», церква була приписана до парафії села Велика Любаша.
У 1908 р., за даними клірових документів, при храмі с. Космачів є церковний дім, в якому міститься школа грамоти. Архітектурні особливості Храм Різдва Богородиці розташований на околиці села, поблизу невеликого озера. Церква та дзвіниця були зведені одночасно наприкінці XVIII століття й утворюють єдиний архітектурний ансамбль. Композиційною домінантою ансамблю є будівля церкви, яка складається з чотирьох зрубів: прямокутного вхідного тамбура, бабинця, квадратного нефу та шестикутного вівтаря, розташованих на осі схід—захід. Центральне приміщення перекрите восьмигранним рубленим верхом з одним заломом і світловим ліхтариком. Східний і західний зруби завершуються невеликими каркасними дахами, що підкреслює домінуючу роль нефу в загальній композиції споруди. Характерною особливістю храму є витягнутий у поздовжньому напрямку західний об’єм, утворений двома однаковими за висотою та шириною зрубами — бабинцем і вхідним тамбуром. Таке планувальне рішення є рідкісним для монументального дерев’яного будівництва українського Полісся та свідчить про творче переосмислення місцевими майстрами традиційних композиційних схем і прийомів. Риси поліської народної архітектури проявляються також у деталях споруди, зокрема у формі світлового восьмерика та в майстерному використанні дерев’яної різьби на колонах і фронтоні вхідного ганку. Священики родини Боруцьких Упродовж майже ста років (1869–1967) богослужіння в храмі Різдва Пресвятої Богородиці відправляли священики Боруцькі, які сформували місцеву священницьку династію.