Вбивство Джона Леннона, всесвітньо відомого британського рок-музиканта, засновника та лідера The Beatles, сталося 8 грудня 1980 року біля входу в будівлю «Дакота», в якій Леннон проживав разом зі своєю дружиною Йоко Оно. Він був застрелений Марком Чепменом — людиною, яка була обурена поглядами і способом життя Леннона і, судячи з усього, мала психічні відхилення, хоча останнє не було визнано судом. Вбивство сталося ввечері, коли Джон Леннон разом із Йоко Оно поверталися додому з звукозаписної студії Record Plant.
Смерть Джона Леннона була констатована після прибуття в лікарню Св. Луки—Рузвельта, причина — велика втрата крові. Незабаром місцеві радіостанції повідомили про те, що трапилося, після чого біля лікарні Рузвельта і біля будівлі «Дакоти» зібралися натовпи людей. 10 грудня 1980 року тіло Леннона було кремовано на кладовищі Фернкліфф, Грінберг, а прах був відданий Йоко Оно, яка заявила, що похорону не буде. Перше повідомлення про смерть Леннона широкому загалу було зроблено коментатором Говардом Коселлом на каналі ABC під час футбольної трансляції Monday Night Football.
Події перед вбивством
8 грудня 1980 року Близько 10:00 Леннон та Оно в своїй квартирі давали інтерв'ю — що стало останнім для Джона — Дейву Шоліну, Лорі Кей, Рону Гуммелю та Берту Кіну для музичного шоу на RKO Radio Network. Близько 14:00 в квартиру Леннонів прибула фотограф Анні Лейбовіц, щоб зробити фотосесію для журналу Rolling Stone. Лейбовіц пообіцяла Джону, що його фото з Оно потрапить на обкладинку, хоча спочатку вона намагалася сфотографувати його одного. За спогадами Анні: «Ніхто не хотів її [Оно] на обкладинці», — однак Джон наполіг, щоб на знімку вони були разом. Після зйомки о 15:30 Лейбовіц лишила квартиру. Близько 17:00 Джон та Йоко вийшли з дому, щоб сісти в лімузин, який мав відвезти їх до студії Record Plant для зведення пісні «Walking on Thin Ice» (пісня Оно в супроводі соло-гітари Леннона). Але в призначений час лімузин не приїхав, і, не дочекавшись його, Леннон та Оно вирушили в студію на машині радіостанції RKO. До того як Леннон та Оно сіли в машину, кілька людей попросили в Джона автограф (фанати часто чекали його біля «Дакоти», щоб поспілкуватися або взяти автограф) — серед них був і Марк Чепмен.
Марк Девід Чепмен
Двадцятип'ятирічний Марк Девід Чепмен працював сторожем житлового комплексу «Вайкікі» в Гонолулу, Гаваї. Планувати вбивство він почав за три місяці до його скоєння. Раніше, в кінці жовтня того ж року (до випуску альбому Double Fantasy), він приїжджав в Нью-Йорк, маючи намір вбити Леннона; заради цієї поїздки він продав літографію Нормана Роквелла «Потрійний автопортрет» і купив у свого друга пістолет, але вже 5 листопада полетів в своє рідне місто Атланту, оскільки йому потрібні були патрони, які не можна було легально купити в Нью- Йорку. Через декілька днів він повернувся в Нью-Йорк вже з пістолетом і патронами, але під враженням від фільму «Звичайні люди» передумав здійснювати замах на Леннона і в середині листопада повернувся на Гаваї. Чепмен розповів про свої плани дружині, і вона попросила його звернутися за лікуванням, після чого Марк навіть призначив зустріч з психіатром. Проте врешті-решт він переконав її, що позбувся зброї і передумав здійснювати вбивство, а їде він для того, щоб написати дитячу книжку. 6 грудня, за два дні до замаху, він повернувся в Нью-Йорк.
Восьмого грудня Чепмен попросив фотографа-любителя Пола Гореша, який також був бітломаном, допомогти йому: Чепмен заплатив Горешу 50 доларів, щоб він сфотографував його з Джоном, коли той даватиме автограф, оскільки, за його словами, інакше на Гаваях ніхто не повірить у справжність цього автографа. У момент, коли Леннон, Оно і команда RKO проходили поруч, майбутній вбивця мовчки простягнув Джону копію Double Fantasy та ручку. Той посміхнувся і написав на екземплярі: «John Lennon, December 1980». Джон запитав: «Це все, що ви хотіли?»Is that all you want? — на що Чепмен відповів: «Так. Дякую, Джон»Yeah. Thanks, John..
Наступні кілька годин Чепмен провів на вулиці біля входу в «Дакоту». Коли Хелен Сімен (сімейна няня Леннона та Оно) і п'ятирічний Шон Леннон поверталися додому з прогулянки, Чепмен наблизився до хлопчика, торкнувся його руки і сказав, що для нього було честю зустрітися з хлопцем. О 8 годині вечора фотограф Пол Гореш повідомив, що йому потрібно додому в Нью-Джерсі і він їде, оскільки очевидно, що Леннони повернуться ближче до півночі. Чепмен безуспішно вмовляв його залишитися. «Я буду чекати, — сказав Чепмен. — Ти ніколи не знаєш, чи побачиш його знову». Не зрозумівши натяку, Пол поїхав, а Марк залишився розмовляти зі швейцаром Хосе Пердомо.
Вбивство Приблизно о 22:30, після чотиригодинної роботи над «Walking On Thin Ice», Леннон та Оно покинули студію. Дорогою додому вони хотіли перекусити в Stage Deli, але передумали, вирішивши спочатку повернутися в «Дакоту», щоб побажати Шону добраніч. Леннону подобалося догоджати фанатам, які тривалий час чекали на нього, щоб взяти автограф або сфотографуватися. В інтерв'ю Енді Піблзу з BBC Radio 1 за два дні до смерті він сказав, що фанати не докучають йому: люди підходять до нього і просять автографи або говорять «Привіт», але при цьому не пристають і не набридають.
Замість того, щоб вийти з лімузина на подвір’ї «Дакоти», яке охороняється, Леннони покинули його на 72-й вулиці і далі пішли пішки. Було близько 22:50. Йоко пішла вперед, Джон йшов позаду, несучи касети з записами. Він кинув погляд на Чепмена і кивнув йому, проходячи повз. Через кілька секунд, коли Леннон увійшов в арку будинку, Марк Девід Чепмен почав стріляти йому в спину, випустивши п'ять експансивних куль зі свого револьвера Charter Arms .38 Special, чотири з яких потрапили в Джона.
У багатьох репортажах по радіо, на телебаченні і в газетах стверджувалося, що перед пострілами Чепмен гукнув Джона словами «Містер Леннон!» і прийняв позицію для стрільби — ці твердження були засновані на заяві, зробленій в ту ніч детективом поліції Нью-Йорка Джеймсом Салліваном. Сам Чепмен сказав, що не пам'ятає, чи окликав Леннона, але в інтерв'ю Барбарі Волтерс 1992 року він підтвердив, що прийняв позицію для стрільби.
Одна з куль пройшла над головою Леннона, дві потрапили в ліву частину спини, дві — в його ліве плече; принаймні одна з куль потрапила в аорту. Хитаючись, Леннон зміг увійти в вестибюль «Дакоти», пробурмотів: «У мене стріляли. У мене стріляли» (. — швидше за все, це були останні слова Джона Леннона) — і впав обличчям вниз, упустивши касети. З ран і з рота Леннона йшла масивна кровотеча. Консьєрж Джей Гастінгс спершу хотів накласти Леннону джгут, але після того, як розірвав його закривавлену сорочку, зрозумів, що це марно. Він прикрив Леннона своїм жакетом, зняв з нього закривавлені окуляри і викликав поліцію. Окуляри потім були передані Йоко Оно, і їх фотографія стала обкладинкою музичного альбому.
Чепмен відкинув пістолет, зняв пальто і сів на тротуар: він знав, що скоро приїде поліція, і хотів показати, що він беззбройний. Пердомо кричав на нього: «Ти знаєш, що ти наробив?»Do you know what you’ve done?, на що той спокійно відповів: «Я щойно застрелив Джона Леннона» (). Чепмен не намагався сховатися, навіть незважаючи на те, що через вулицю був вхід у метро. Першими на місце злочину прибули поліцейські Стів Спіро та Пітер Каллен, які на момент прийняття виклику знаходилися на перехресті 72-ї вулиці і Бродвею. Після прибуття вони насамперед мали заарештувати вбивцю. Швейцар вказав поліцейським на Чепмена, який сидів на тротуарі 72-ї вулиці під ліхтарем і читав книгу Джерома Селінджера «Ловець у житі», на титульному аркуші якої було написано: «Холдену Колфілду. Від Холдена Колфілда. Це мої свідчення»To Holden Caulfield. From Holden Caulfield. This is my statement.. Спіро і Каллен схопили його та заарештували. Поліцейські обшукали Чепмена, але знайшли лише ключі, вищезгадану книгу і гаманець, в якому було 2000 доларів. Стів надів на нього наручники, а ліфтер «Дакоти» приніс Каллену зброю, яку до цього забрав із тротуару.
Через кілька хвилин до «Дакоти» прибула друга патрульна машина з поліцейської дільниці № 20, розташованої на 82-й вулиці. Поліцейські Білл Гембл і Джеймс Моран, переконавшись, що їхні колеги контролюють підозрюваного, попрямували до вестибюлю будинку, де лежав Джон Леннон і навколо якого зібралися люди. Йоко Оно голосно кричала. Всупереч проханням Йоко Гембл перевернув його, щоб визначити серйозність поранень. Стан Леннона був критичним. Гембл сказав Морану, що вони не можуть дозволити собі чекати швидку допомогу і мають самі доставити пораненого до лікарні. Джеймс узяв Леннона за ноги, Білл — за пахви, вони донесли його до патрульної машини і поклали на заднє сидіння. Моран сів за кермо і включив сирену, Гембл залишився позаду з Джоном. На високій швидкості автомобіль попрямував до найближчого госпіталю — лікарні Св. Луки—Рузвельта на 59-й вулиці, — відстань до якого становила 14 кварталів — трохи більше 3800 метрів. Через рацію Моран повідомив працівникам лікарні про необхідність терміново підготувати носилки до їх приїзду.
Тим часом Гембл, намагаючись зберегти Леннона в свідомості, ставив йому прості питання. За словами одного поліцейського, у відповідь на питання «Ви Джон Леннон?» той зміг вимовити «Так». За словами іншого поліцейського, Леннон лише кивнув, не будучи в змозі говорити через кровотечу з рота, і незабаром втратив свідомість.
Слідом за ними їхав інший поліцейський автомобіль, за кермом якого сидів офіцер Ентоні Палмер; з ним же була Йоко Оно, яка продовжувала кричати і не могла повірити в те, що сталося. Через три хвилини машина з Джоном дісталася до лікарні, його відразу ж перенесли до відділення швидкої допомоги. На той момент Леннон вже не дихав і не мав пульсу, хоча з моменту пострілів пройшло лише близько 10 хвилин. Реанімаційними заходами керував голова невідкладної допомоги доктор Стефан Лінн. У той час, поки Йоко дзвонила в «Дакоту», щоб дізнатися, чи в порядку Шон, лікарі боролися за життя Джона Леннона. Доктор Лінн, ще два лікарі і безліч асистентів працювали протягом 20 хвилин. Вони розкрили грудну клітку, робили прямий масаж серця і переливання крові, щоб відновити кровообіг, але не змогли врятувати його.
Доктор Лінн оголосив Джона Леннона мертвим після прибуття у відділення швидкої допомоги лікарні Св. Луки—Рузвельта. У цей момент в лікарні по радіо зазвучала пісня «All My Loving». Йоко про смерть чоловіка повідомили о 23:15. Лінн сказав їй, що в Леннона не було шансів, оскільки були пошкоджені всі головні судини вище серця. За одними свідченнями, хоча пізніше Йоко заперечувала це, вона впала і почала битися головою об підлогу, а заспокоїлася лише після того, як медсестра віддала їй обручку Джона. Вона попросила присутніх в лікарні затримати розголос смерті Леннона на 20–25 хвилин, пояснюючи це тим, що її син Шон все ще не спить і дивиться телевізор, а вона не хотіла б, щоб він дізнався про смерть батька по телебаченню. Втім, її проханню не судилося здійснитись, оскільки в той момент у відділенні знаходився працівник служби новин телеканалу ABC, який повідомив своїх колег про те, що трапилося. У зворушеному стані Оно лишила лікарню разом із Девідом Геффеном і співробітниками поліції.