Паросфромен (Parosphromenus) — рід дрібних лабіринтових рибок з Південно-Східної Азії; належить до родини осфронемових, підродина макроподових. Зазвичай їхня стандартна (без хвостового плавця) довжина не перевищує 30 мм. Більшість людей, які коли-небудь стикалися з паросфроменами, бачила їх лише в акваріумі. Ці риби мають певне значення для акваріумної торгівлі, а також як біологічний індикатор стану водойм, в яких вони живуть.
Історія Відкриття паросфроменів почалося більше 160 років тому, але й досі не завершене.
1859 року нідерландський іхтіолог Пітер Блікер () під час польових досліджень на острові Банка виявив невелику досі невідому лабіринтову рибку, яку він описав як Osphromenus deissneri. Вона суттєво відрізнялася від уже відомих представників роду Osphronemus (у назві ще були переставлені місцями літери n і m). Зважаючи на таку невідповідність, 18 років по тому він визначив ще один рід Parosphromenus, типовим (за монотипією) для якого став Osphromenus deissneri. Роком створення роду вважається 1877-йIngo Schindler & Horst Linke. Two new species of the genus Parosphromenus (Teleostei: Osphonemidae) from Sumatra. Vertebrate Zoology v. 62, no. 3 (2012), pp. 399-406 ; опублікований тоді малюнок передував офіційному описові роду Parosphromenus, зробленому 1879 рокуP.K.L. Ng, Maurice Kottelat. Osphronemus deissneri Bleeker, 1859 (currently Parosphromenus deissneri; Osteichthyes, Perciformes): proposed replacement of holotype by a neotype . Bulletin of Zoological Nomenclature v. 55, no. 3 (September 1998), pp. 155-158 . Назва походить від латинського par («подібний, такий як») та назви роду Osphromenus, до якого належить Osphronemus goramyHans-Joachim Richter. Das Buch der Labyrinthfische. Melsungen [u.a.]: Verlag J. Neumann-Neudamm, 1983, S. 64, 81. ISBN 3-7888-0292-8 .
У наступні десятиліття подібних рибок випадково знаходили в багатьох районах на території сучасних Малайзії та Індонезії. Хоча багато з них виглядали дещо інакше, ніж Parosphromenus deissneri, лише в середині XX ст. іхтіологи почали розуміти, що вони належать до різних видів. Тому тривалий час усі ці риби називалися Parosphromenus deissneri. Тепер відомо, що досліджена Блікером рибка була самкою, вона не мала тих ефектних кольорів, якими володіють самці паросфроменів. Ще гірше, що згодом цей зразок втратив хвостовий плавець, і плутанина щодо справжньої ідентичності цієї риби тривала до кінця XX ст.
До початку 1950-х років рід Parosphromenus лишався монотиповим, «офіційно» був відомий лише один вид паросфроменів — Parosphromenus deissneri. 1952 року з'явився опис другого виду P. paludicola, він мав абсолютно іншу зовнішність і забарвлення й походив з півночі Малайського півострова. 1955 року був описаний підвид Parosphromenus deissneri sumatranus, який лише через 40 років був визнаний окремим видом. 1968 року Вальтер Фьорш () опублікував детальні результати своїх досліджень стосовно утримання та розведення в умовах акваріума парасфроменів, яких він отримав 1968 року. Публікація стала потужним поштовхом до розширення утримання цих риб у неволі. Фьорш уважав, що має справу з P. deissneri, але насправді, риба, з якою він мав справу, ймовірно належала до виду, відомого сьогодні як P. tweedieiPeter Finke, David Armitage. The history of discovery of the Licorice Gouramis has lasted for 150 years . Parosphromenus Project . Спостереження за паросфроменами в неволі дозволили краще побачити їхню зовнішність та поведінку. Це стало основою для ідентифікації все нових і нових видів.
1979 та 1981 року Йорг Фірке () опублікував описи ще двох нових видів P. parvulus і P. filamentosus, знайдених на острові Калімантан. 1984 року в Західній Малайзії була виявлена ще одна нова форма, але вона була описана як P. rubrimontis лише в 2005 році. Наступними новими видами стали P. nagyi (1985), P. allani й P. harveyi (1987). Тепер стало зрозумілим, що стара думка про існування лише одного виду в складі роду Parosphromenus є абсолютно невірною.
Особливо активно знаходили й описували нові види паросфроменів в 1990-х роках. Так 1991 року були описані P. ornaticauda, P. linkei та P. anjunganensis. Ще одна форма, виявлена разом із P. linke на південному заході Калімантану, була описана 2005 року як P. opallios. У 1991 і 1992 роках у Джохорі на півдні Малайського півострова були виявлені зразки ще одного парасфромена, які значно відрізнялися від вже відомих форм; 2005 року вони були описані як P. alfredi. 1996 року стала відома форма, яка 2005 року отримала назву P. pahuensis.
1998 року були опубліковані результати дослідження свіжих зразків паросфроменів, зібраних на острові Банка. Виявилось, що на острові водяться два види, які відрізняються за забарвленням та формою хвостового плавця. Один з двох видів, безумовно, є Parosphromenus deissneri, другий був визначений як новий вид P. bintan. Опис Parosphromenus deissneri 1998 року був оновлений; формально плутанина була припинена, але дискусія стосовно видової належності першого зразка паросфромена все ще триває. Незрозуміло, чи він справді належить P. deissneri, чи P. bintan.
2005 року отримали опис P. alfredi, P. rubrimontis та ще одна давно відома форма P. tweediei з Півострівної Малайзії, а також P. opallios, P. pahuensis та P. quindecim з Калімантану. Крім того, з'явився ключ для визначення всіх описаних на той час видів, а також повторно діагностовані P. allani та P. harveyi. Кількість відомих видів парасфронемів значно збільшилась, однак картина видового різноманіття роду не була завершена. 2012 року список доповнили P. gunawani та P. phoenicurus. В акваріумах ще відомі інші форми, видовий статус яких поки що не підтверджений. Все це означає, що навіть сьогодні історія відкриття роду Parosphromenus все ще не завершена. Майже неможливо сказати, скільки існує відомих, але неописаних на сьогодні видів. Через проблематичну доступність багатьох місцевостей, де існує лише кілька доріг, цілком ймовірно очікувати відкриття існування ще інших досі невідомих форм або видів. Ймовірно також, що через обмежене поширення деякі з цих форм вже зникли внаслідок знищення лісів, і це сталося ще до того, як про них стало відомо людству.
Систематика Рід Parosphromenus, разом із родами Macropodus, Pseudosphromenus, Trichopsis, Malpulutta і Betta, утворює монофілетичну підродину MacropodusinaeRalf Britz. The genus Betta -monophyly and intrarelationships, with remarks on the subfamilies Macropodinae and Luciocephalinae (Teleostei: Osphronemidae). Ichthyological Explorations of Freshwaters, Vol. 12, No. 4 (2001), pp. 305-318 . Філогенетичні зв'язки між ними не можуть бути вирішені на основі мітохондріальних даних. Тим не менш, на філогенетичному дереві представники роду Parosphromenus найближче стоять до роду Betta; вони, а також рід Trichopsis уважаються сестринськими кладамиLukas Rüber, Ralf Britz, Rafael Zardoya. Molecular Phylogenetics and Evolutionary Diversification of Labyrinth Fishes (Perciformes: Anabantoidei) . Systematic Biology v. 55, no. 3 (1 June 2006), pp. 374—397 .
Таксономія видів Parosphromenus є складною, оскільки більшість видів дуже схожі між собою й існує дуже мало морфологічних або меристичних показників, які можна використовувати для диференціації таксонів. Лише кілька видів у складі роду мають чіткі морфологічні відмінності. Старі й погано збережені законсервовані зразки зазвичай не дозволяють визначити їх видову належність. Основними критеріями для визначення видів Parosphromenus є шлюбне забарвлення та форма хвостового плавця в самців. У той же час існують значні відмінності в поведінці різних видів, наприклад, під час залицянь, виявлені в результаті спостережень за паросфроменами в акваріумі. Корисними можуть бути генетичні дослідження, але доступних даних поки що небагатоPeter Finke. No area of biology can ignore genetics today . Parosphromenus Project .
Станом на травень 2020 року рід включає такі види* Species in the genus Parosphromenus in CAS — Catalog of Fishes. California Academy of Sciences. Online Version, Updated 14 September 2020 : Parosphromenus alfredi ; Півострівна Малайзія (Джохор); максимальна стандартна довжина 2,6 см; Parosphromenus allani ; острів Калімантан, штат Саравак (Малайзія); максимальна загальна довжина 3,5 см; Parosphromenus anjunganensis ; Індонезія (Західний Калімантан); максимальна стандартна довжина 2,6 см; Parosphromenus barbarae ; острів Калімантан, штат Саравак (Малайзія); максимальна стандартна довжина 2,6 см; Parosphromenus bintan ; Індонезія (острови Бінтан та Банка); максимальна стандартна довжина 2,6 см; Parosphromenus deissneri ; Індонезія (острів Банка); максимальна стандартна довжина 3,0 см; Parosphromenus filamentosus ; Індонезія (південний схід острова Калімантан); максимальна загальна довжина 4,0 см; Parosphromenus gunawani ; Індонезія (острів Суматра, провінція Джамбі); максимальна стандартна довжина 2,8 см; Parosphromenus harveyi ; Півострівна Малайзія (Селангор); максимальна загальна довжина 4,0 см; Parosphromenus linkei ; Індонезія (провінція Центральний Калімантан); максимальна стандартна довжина 2,8 см; Parosphromenus nagyi ; Півострівна Малайзія (Паханг); максимальна загальна довжина 4,0 см; Parosphromenus opallios ; Індонезія (провінція Центральний Калімантан); максимальна стандартна довжина 2,5 см; Parosphromenus ornaticauda ; острів Калімантан (Індонезія); максимальна стандартна довжина 1,8 см; Parosphromenus pahuensis ; Індонезія (провінція Східний Калімантан); максимальна стандартна довжина 2,2 см; Parosphromenus paludicola ; схід Малайського півострова (Малайзія, Таїланд); максимальна загальна довжина 3,7 см; Parosphromenus parvulus ; острів Калімантан (Індонезія); максимальна загальна довжина 2,7 см; Parosphromenus phoenicurus ; басейн річки Кампар (Суматра, Індонезія); максимальна стандартна довжина 2,9 см; Parosphromenus quindecim ; Індонезія (провінція Західний Калімантан); максимальна стандартна довжина 5,0 см; Parosphromenus rubrimontis ; Півострівна Малайзія (Перак); максимальна стандартна довжина 2,5 см; Parosphromenus sumatranus ; Індонезія (острів Суматра); максимальна стандартна довжина 2,3 см; Parosphromenus tweediei ; Півострівна Малайзія (Джохор); максимальна стандартна довжина 2,5 см.
Крім науково описаних видів, існує ще велика кількість форм з невизначеним статусом. Їх позначають як P. spec. aff. (форма, подібна до), P. spec. cf. (форма, що нагадує) з посиланням на вже відомий вид та вказівкою «торгової» назви, або ще P. spec. Jambi, P. spec. Pematunglumut (із зазначенням місця вилову) чи просто з якоюсь химерною назвою, як наприклад, P. spec. «Blue Line»Peter Finke. Science can not follow: further already known forms . Parosphromenus Project .
Опис
Представники роду Parosphromenus мають видовжене тіло, висота якого в 3-4 рази менша за стандартну довжину. Характерною є надзвичайна схожість всіх представників роду на величезному географічному просторі. Лише два види паросфоменів (P. parvulus, P. ornaticauda) помітно відрізняються від решти своєю стрункою будовою тіла; P. sumatranus займає проміжну позицію. Геть усі представники роду — це дрібні риби, довжина більшості з них становить близько 3 см. Лише найбільші види (P. quindecim і P. deissneri, P. linkei, P. paludlcola та P. gunawani) досягають завдовжки 4 см або трохи більше. P. paludicola, P. filamentous, P. deissneri відрізняються ланцетоподібною формою хвостового плавця, тоді як у решти видів він округлий.
Самці більшості видів набагато барвистіші за самок. Шлюбне забарвлення самців робить парасфроменів одними з найбарвистіших прісноводних риб, проте їхня краса непостійна, всі дивовижні кольори можна побачити лише під час залицяння. Залежно від свого настрою чи поведінкового контексту самці демонструють більш-менш значні зміни кольорів та характеру малюнку забарвлення. У звичному стані багато видів дуже схожі між собою й відрізняються лише незначними рисами. Самок у більшості випадків узагалі дуже важко розрізнити.