Альдо-Джузеппе Ніколаї (; , Фоссано, Провінція Кунео, П'ємонт, Італія — , Орбетелло, Провінція Гроссето, Тоскана, Італія) — італійський драматург.
Життєпис Народився у Фоссано 15 березня 1920 року. Був четвертим сином торговця тканинами Мікеле Еджідіо Іньяціо Ніколаї та Терези Бланкі.
Вирісши в оточенні багатьох жінок (мати, три старші сестри, тітка Ангеліна), у майбутньому часто писав про жінок як головних героїнь своїх творів.
Отримавши диплом середньої школи у жовтні 1938 року, вступив на факультет літератури та філософії Туринського університету, в якому навчався до 1942 року. Водночас працював у редакції місцевої газети «La Sentinella d'Italia» і вже тоді почав писати комедії.
У серпні 1942 року його призвали до армії й відправили на курс підготовки резерву спочатку в муніципалітет Чева в провінції Кунео, а потім в Авелліно. Навіть в армії він писав п'єси і ставив театральні вистави.
8 вересня 1942 року його заарештували німці по дорозі до Маддалоні. Після того як він відмовився приєднатись до нацистської так званої «Республіки Сало», його депортували до Турина, а звідти до Бухенвальда. Пізніше перевели в Шталаг 327 (Перемишль), потім у Шталаг 315 (Гаммерштайн і згодом у Сянув на фабрику сірників. У таборах перехворів на важку форму плевриту.
1945 року його звільнили радянські війська. Повернувшись додому, закінчив філологічний факультет Туринського університету і три роки викладав латину і грецьку мову в ліцеї Рів'єра Лігуре.
Водночас писав і став переможцем свого першого конкурсу з драматургії, завоювавши премію «Бомпіані — Сіпаріо».
Згодом переїхав до Латинської Америки й мешкав у Колумбії, після чого, як директор Інституту італійської культури і культурний аташе посольства Італії, отримав призначення у Гватемалу, де ще й викладав італійську мову в Університеті Сан-Карлос. Звідти перебрався в Рим. І скрізь, де працював, не переставав писати театральні твори, у тому числі комедії.
У Гватемалі написав «Терезіну», поставлену 1954 року в Римі; п'єсу «Мул», що здобула міланську премію «Іді-Пікколо»; п'єсу «Вояк Піччіко», що отримала премію «Пескара» і була поставлена неаполітанським театром Пікколо з Джаном-Марією Волонте в головній ролі.
У своїх комедіях, широко відомих у різних країнах (зокрема в СРСР, «Залізний клас» і «Танго метелика» — метелик постійно представлений в його творчості), він експериментував з різними стилями, переходячи з легкістю від символізму до неореалізму, від сюрреалізму до театру абсурду.
Знайомство з актрисою Паолою Борбоні надихнуло його на створення «Емілія у мирі та у війні» та «Сіль і тютюн» — ці твори були написані спеціально для неї.
Він також знаний як перекладач зарубіжних п'єс, особливо французьких (Жан Ануй, Поль Клодель, Маргеріт Дюрас).
Працював на Італійському телерадіо (RAI), де створював сценарії й курирував постановки знаменитих романів XIX століття: «Брати Карамазови», «Ярмарок суєти», «Воскресіння» та ін.
Був головою Ради авторів Міжнародної конфедерації авторських спілок, і головою Ради авторів Міжнародного театрального інституту (ІТІ). Був також комісаром Союзу італійських авторів і головою Спілки драматургів.
3 жовтня 1977 року Альдо Ніколаї разом з іншими представниками театру і культури (Руджеро Якоббі, Алессандро Бріссоні, Джорджіо Проспері, Маріо Моретті, Фабріціо Рафанеллі, Уго Джаннанджелі, Сільвіо Маніні, Алессандро Нісівоччіа) заснував Спілку італійського вільного театру.
1997 року в Лінкольн-центрі (Нью-Йорк) був нагороджений премією SIAE (Спілки італійських авторів і видавців) як найпопулярніший за кордоном італійський драматург.
1999 року Колумбійський університет Нью-Йорка заснував спеціальний курс, присвячений його творчості.
2006 року на його честь названо кімнату в Teatro Due в Римі. Театр муніципалітету Каламоначі також носить його ім'я.
2008 року його діти подарували всі його твори, опубліковані та неопубліковані, театральній бібліотеці SIAE «Буркардо».
Твори «Синьйор Маріо пише комедію», реж. Г. Товстоногов (БДТ) «Цибулина» (поставлена у Відні) «Сезон абрикосів» (поставлена в Англії) «Залізний клас» (Classe di ferro) «Танго метелика» (Farfalla...farfalla) «Водний світ» «Маятник» «Не п'ята, а дев'ята» (Non era la quinta era la nona), в Україні йде під назвами «Танго для трьох» і «Любов до скону» «Гамлет у гострому соусі» «Трохи ніжності» (Per un po' di tenerezza) «У нашому маленькому містечку» «Чоловік та дружина» (реж. Р. Віктюк) «Чорний, як канарка» (реж. Р. Віктюк) «Любий, скільки отрути покласти тобі в каву?» (реж. Р. Віктюк) «Рисове зерно» (в оригіналі - "Світ води", Il mondo d'acqua) «Генеральна репетиція» (La prova generale), в Україні йде під назвою «Святе сімейство» «Кілер» (Killer), в Україні йде під назвою «Терорист»
Примітки
Література
Aldo Nicolaj aldonicolaj.com Nicolaj, Aldo Giuseppe treccani.it/enciclopedia Бабочка… Бабочка и другие пьесы. Итальянская пьеса XX—XXI века. За Альдо Николаи. — 2018. Альдо Николаи mxat.ru