Переславль-Залєське князівство, Переяславське князівство — північно-східне руське князівство, що існувало від 1175 до 1302 року з центром у місті Переславль-Залєський.
Історія 1-ше Переяславльське князівство 1175—1176 років Після перемоги Михайла і Всеволода Юрійовичів над своїми племінниками Мстиславом і Ярополком Ростиславичами 15 червня 1175 року брати поділили свої володіння на дві частини: князівство Владимирське Михайла, і князівство Переяславське Всеволода. Володіння Всеволода займали верхів'я Волги від сучасного Зубцова до Ярославля, головна частина була на правобережжі Волги, на півдні до Оки; до складу князівства входили міста: Твер, Кснятин, Ярославль, Ростов, Москва та інші. Після смерті Михайла в 1176 році Всеволод закнязював у Владимирі.
2-ге Переяславльське князівство 1207—1302 В 1207 році він посадив у Переяславі свого сина Ярослава. Переяславльське князівство знову виділилося в уділ після смерті Всеволода, але включало до свого складу Твер і Дмитров.
В 1238 році Ярослав перебував у Києві, проте Переяславль і Твер самостійно вчинили монголам запеклий опір. Переяславль був узятий монгольськими царевичами спільно за 5 днів. Стільки ж пручалася Твер, в якій був убитий один з синів Ярослава, ім'я якого не збереглося. Незабаром Переяславль було відновлено. Після смерті Ярослава Всеволодовича Тверське князівство відокремилося від Переславльського князівства по лінії нащадків його сина Ярослава.
В 1262 році у Великому Владимирському князівстві а також у Переяславлі, відбулося повстання населення проти монголо-татарського ярма. Щоб запобігти каральному походу, великий князь Володимирський Олександр Невський вирушив в Золоту Орду, по дорозі звідки помер в 1263 році. Переяславльське князівство було передано його синові Дмитру Олександровичу, який їм правив до 1294 року. В 1274 році Дмитро Олександрович став великим князем Владимирським, залишившись при цьому у Переяславі. Це був час найбільшого розквіту Переяславльського князівства. Ядром його були землі навколо Плєщеєва озера. Князівство межувало з Московським, Дмитровським і Тверським на заході і північному заході, з Ростовським, Юр'їв-Польським і Владимирським князівствами на сході, південному сході і північному сході.
В 1302 році помер останній Переяславль-Залеський князь Іван Дмитрович, котрий не залишив прямих спадкоємців, і князівство за його заповітом перейшло до його дядька, першого московського князя Данила Олександровича. Після затвердження великим князем Владимирським Михайла Ярославовича Тверського Переяславльське князівство повернулося до складу великого князівства ВладимирськогоБРЭ, том «Россия», стр.279.
У складі Московського князівства У складі Великого князівства Владимирського Переяславське князівство потрапило у власність Московського князівства в 1333 — 1363 роках. Вперше Переяславль згадується у заповіті Дмитра Донського (1389)Духовная грамота (вторая) великого князя Дмитрия Ивановича. З того часу місто Переяславль керувалося московськими намісниками; іноді видавалося в кормління прийшлим князям (наприклад, Дмитру Ольгердовичу в 1379 — 1380 роках, Свидригайлу Ольгердовичу в 1408 році).
Князі Всеволод Велике Гніздо (1175–1176) Ярослав Всеволодович (1212–1246) Олександр Невський (1246–1263) Дмитро Олександрович (1263–1293, 1294) Андрій Олександрович (1293) Федір Ростиславич Чорний (1293–1294) Іван Дмитрович (1294–1302)
Примітки
Література Экземплярский А. В. «Великие и удельные князья северной Руси в татарский период», т.1-2, СПБ 1889-91. Любавский М. К. Образование основной государственной территории великорусской народности, Ленинград, 1929.