Магжан Жумабаєв (1893—1938) — казахський письменник, публіцист, педагог, один із засновників нової казахської літератури.

Життєпис

Магжан Жумабаєв народився 1893 року і виріс у заможній багатодітній казахській сім'ї. Його батько Бекен був пращуром Жумабай-хаджі, Шонай, Утеген, Утеміс — відомих, знатних людей з підроду Құдайберд роду атигай племені Аргин. Бекен від своєї першої дружини — узбечки Гульсум — мав сімох хлопчиків і двох дівчаток: Мусилима, Кахармана, Магжана, Мухаметжана, Салтая, Галижана, Сабиржана, Гуляндан, Гульбарам. Завдяки турботі батька всі діти отримали необхідну початкову освіту. Він мав племінника Шаміля, якого хотів зробити спадкоємцем

1905—1910 рр. — навчання в медресе ПетропавловськаЖумабаев Магжан Бекенович, де викладали арабську, перську, турецьку мови.

1910—1911 рр. — навчання в медресе «Галія» в Уфі, серед наставників — класик татарської літератури Галімджан Ібрагімов.

У 1912 році в Казані виходить його перша поетична збірка «Шолпан» арабським шрифтом казахською мовою. Він здобув популярність серед казахської інтелігенції.

1913—1916 рр. — навчання в Омській вчительської семінарії (у класі з Сакеном Сейфулліним, закінчує семінарію з золотою медаллю.

Велику участь у його долі взяли академік Григорій Миколайович Потанін, поет і вчений Миржакіп Дулатов і директор семінарії Олександр Микитович Сидельников. Зокрема, Г. М. Потанін після перших зустрічей з Магжаном передбачив, що юнак у майбутньому стане другим Чоканом Валіхановим.

Магжан Жумабаєв згодом став найбільшим тюркологом, істориком, лінгвістом, педагогом, автором підручників з казахської мови та літератури, книги «Педагогіка».

В 1917 році на Другому всекиргизькому з'їзді в Оренбурзі обраний з Ахметом Байтурсиновим до складу комісії зі створення шкільних підручників.

На початку 1918 року поет був заарештований представниками партії «Уш жуз» і майже 7 місяців просидів у в'язниці Омська. Тут він написав повний смутку і страждання вірш: «Жан-жарым-ди бір суйеін тусімде» («Поцілую улюблену уві сні»), присвячену молодій дружині (Магжан перед закінченням семінарії одружився з внучатою племінницею Чокана Валіханова Зейнеп, яка померла при пологах).

У 1918 році Магжан Жумабаєв відкрив в Омську і Петропавловську курси казахських вчителів і став їх директором.

У 1922 році запрошений головою Раднаркому Туркестанського краю Тураром Рискуловим викладати в Казахсько-киргизькому інституті освіти в Ташкенті. Активно Магжан Жумабаєв співпрацював у газетах і журналах («Акжол», «Сана», «Шолпан» тощо), опублікував багато віршів та поем, а також ряд дослідницьких літературних робіт. Випустив другий збірник віршів і поем у Ташкенті і видав в Оренбурзі фундаментальну наукову працю «Педагогіка».

У 1923 році на запрошення наркома освіти РРФСР Анатолія Луначарського викладав східні мови в Комуністичному університеті трудящих Сходу.

Одночасно в 1923-1926 роках Магжан Жумабаєв навчався в Московському літературно-художньому інституті, очолюваному Валерієм Брюсовим. У Москві перекладає казахською мовою твори Лермонтова, Кольцова, Бальмонта, Мережковського, Вс. Іванова, Маміна-Сибіряка, Горького, Блока, а також вірші і поеми Гете, Гейне та інших поетів світу. «Магжан Жумабаєв має для казахського народу таке ж значення, яке Шекспір для англійців, а для росіян — Пушкін».

//Академік АН Казахської РСР Алкей Маргулан.

«Його називали казахським Пушкіним, порівнювали з Байроном і Шекспіром, говорили, що зовні він чимось навіть схожий на Сергія Єсеніна — то хвилями кучерявого волосся, лише не русявого, а чорного, як смола, то відкритою, як північноказахстанський степ, і розхристаній назустріч самого життя щирістю в очах, тільки не синіх і пустотливих, а темних, як степова ніч, і здається, трохи підкреслених серпанком смутку, що вранці танула над повстю юрт його рідного аулу, то по-єсенінськи пронизливими до сліз, повними найглибшого ліризму віршами, музика яких зрозуміла душі» (В. Шестеріков).

У 1927 році, закінчивши навчання, повернувся до Казахстану, працював учителем.

Після цього через деякий час Магжана Жумабаєва засуджено до смертної кари, і 19 березня 1938 року він загинув у 44-річному віці.

Політична діяльність Влітку і взимку 1917 року в Оренбурзі Магжан Жумабаєв брав участь у створенні партії «Алаш» і уряду «Алаш-Орда» на обох Загальноказахських з'їздах, як делегат від Акмолинської області.

Створення Спілки письменників Казахстану

У 1923 році поет Магжан Жумабаєв був направлений з Туркестанської Республіки до Москви на навчання у Вищому літературно-художньому інститут В. Брюсова, де познайомився з діяльністю письменницьких об'єднань і, зокрема, Спілки поетів. Ним було задумано створення літературного об'єднання казахських письменників, яке він назвав «Алка» («Колегія») і написав програму організації. Вона була направлена поштою для ознайомлення літераторам, що жили в різних містах. Програма «Алка» схвалювалась в листуванні, але не була прийнята, оскільки не було загальних зборів. «Алка» організаційно залишилася неоформленою.

Цей намір створити літературне об'єднання було визнано більшовицькою владою ознакою націоналізму, спробою алашординців реанімуватися і шкодити радянському ладу. Разом з тим, ідея М. Жумабаєва об'єднати поетів і письменників Казахстану пізніше виразилася в створенні Союзу письменників Казахстану влітку 1934 року за три місяці до відкриття першого з'їзду письменників СРСР. Але згодом його засновники Сакен Сейфуллін та Ільяс Джансугуров були репресовані й розстріляні в 1937—1938 роках.

Репресії та реабілітація Жумабаєва, як алашординца, пантюркиста та японського шпигуна, заарештували в Петропавловську, а потім засудили на 10 років позбавлення волі. До суду він перебував у Москві, в Бутирці, а термін відбував у Карелії і Архангельській області, зокрема, в сумно відомому СЛОНі. У 1934 році він написав листа М. Горькому та Є. Пєшковій. У 1936 році завдяки їхнім клопотанням Жумабаєв був достроково звільнений з Свірського табору політв'язнів. Але через півтора року, 30 грудня 1937 року був знову заарештований в Алма-Аті і розстріляний НКВС 19 березня 1938 року.

Більше 20 років його друга дружина Зулейха зберігала на горищі архів поета, вірячи у відродження Магжана. Нарешті 8 липня 1960 року рішенням військового трибуналу Туркестанського військового округу агжан Жумабаєв був посмертно реабілітований. Його вірші повернулися до читача.

Ушанування пам'яті

У 1993 році до його сторіччя в Петропавловську встановлено пам'ятник Магжану Жумабаєву, де він сидить з соколом на плечі.

У 2000 році в місті Булаєвому відкрито погруддя Жумабаєва, а в 2003 році в селі Саритомарі району Магжана Жумабаєв — пам'ятник поету.

Ім'я поета також носить середня школа № 39 міста Шимкента, у дворі якої встановлено його бюст. Школа № 39 міста Караганда, школа № 19 міста Талдикоргана названа на честь Магжана Жумабаєва. На подвір'ї школи-гімназії № 15 міста Туркестан встановлено погруддя поета до сорокаріччя школи .

Ім'ям поета названо вулиці в Астані, Алматі, Семеї, Кокшетау та Петропавловську.

До 100-річчя та 125-річчя поета Казпошта випустила пам'ятні поштові марки. У 2014 році Нацбанк Республіки Казахстан випустив пам'ятну монету на честь 120-річчя Магжана Жумабаєва.

Літературні твори

Вірші:

Хто я? Вогонь Рідна земля Сповідь Туркестан Люблю Слово кульгавого Тимура Місяці Намистом — місяць і зорю на кільце На літній дорозі Зимова дорога Господь великий Вітер Сонячний зайчик Метелик Берніязу Ураганна ніч Загадка Гульсум-ханум Соловей Сумна пісня Дещо за Фетом Онук і бабуся Братам з Сир-дар'ї Бажання Пророк Упокій мене, смерть упокій Осінній день Олександр Блок Гульсум Схід Поганяй конячку, Сарсенбай! Юній красуні Кохав я в той момент В годину розлуки Осінь Сон Навесні Пісня війна Мечеть і в'язниця Ціна колишнього Свобода Цигарка Берізка Пасма чорного волосся Посвята Швидко полечу М. Дулатов на вихід з в'язниці Прощальне Думка — це отрута Ошукана красуня Я Вам поверяю Ода дієслівній римі Дружба і сльози Сучасний поет О, пане! Дзвін-передзвін, передзвін Хвиля Літо настає На Волзі У Приволжжі Козел Недуга Зіркам Годинник Дол золотий Батир Баян На кручі Окжетпеса

Праці

Наукові праці

Жумабаев М. «Педагогика»(Научные статьи), Оренбург, 1922. Жумабаев М. «Педагогика», Алматы, 1993 г.

Поетичні видання

«Шолпан» (Стихи), Казань, издательство Каримовых, 1912. «Стихи Магжана Жумабаева», Ташкент, 1923. Магжан Жумабаев. «Шығармалары» (Произведения). Алма-Ата: Ин-т лит. и искусства АН КазССР, 1989. М. Жумабаев. Изб, Алма-Ата, «Жазушы», 1989. Жумабаев М. Стихи. Буклет. (К 100-летию поэта. Переводы на русский. Сост. К. Бакбергенов). Алматы: Жазушы, 1993. М. Жумабаев. Избранное (в 3 томах). Алматы, «Білім

Збірка творів

Жумабаєв Магжан. Збірка творів у 3-х томах. Алмати, Жазушы, 2002.

Література

„Свічка ураганної ночі“ (життя і творчість М. Жумабаєва). Редактор-упорядник, автор вступного слова та передмов до розділів — член Союзу письменників Казахстану Володимир Шестеріков. Петропавловськ: Обласний комітет з культури,1993. „Поезія та доля“ (Про творчість Магжана Жумабаєва): Бібліографічний покажчик / ОУНБ ім. С. Муканова; Упоряд. Ашимова, Петрова, Піскунова. Петропавловськ, 1993. Кошенова Р. Н. „Педагогічні погляди М. Жумабаєва“, Алмати, 1995 р. Елеукенов Ш. Магжан. Творча біографія», Алмати, «Санат», 1995. «Пророк і падишах національної поезії» (бібліографічний покажчик), Алмати, Центр. наукова бібліотека АН Казахстану, 2001.

Кіно 1990 — «Мағжан» — «Магжан» («Казахтелефільм», реж. Каліла Умаров). Документальний фільм про великого казахському поета Магжане Жумабаєва. 1993 — фільм «Батир Баян» («Казахфільм», реж. Сламбек Таукел) за мотивами однойменної поеми Магжана Жумабаєва про реальну історичну особу, одному з героїв 200-літньої війни казахів з джунгарами.

Примітки

Посилання Магжан Жумабаєв Сайт Північно — Казахстанської ОУНБ про М. Жумабаєва Твори Магжана Жумабаєва