Аале Тюнні ( 3 жовтня 1913, (), Гатчина, Ленінградська область — 21 жовтня 1997, Гельсінкі, Фінляндія) — фінська, інгерманландська поетеса, перекладачка, драматургиня, театральна критикня. Переможниця конкурсу мистецтв на XIV літній Олімпіаді 1948 року в Лондоні. Почесна доктор філософії, академік Фінської Академії наук і літератури.

Життєпис У 1913 народилася в невеликому інгерманландському селі поблизу Гатчини. За одними даними це була Мала Закоска, за іншими — сусідні Великі Колпани. Батько — Каапре Тюнні, магістр філософії, ректор Колпанської вчительсько- кістерської семінарії, голова Інгерманландської національної радиКаапре Тюнни. Энциклопедия Ленинградской области.. Мати — Ліля Тюнні (до шлюбу Піппонен), вчителька. У сім'ї було семеро дітей.

У 1919 сім'я Тюнні була змушена виїхати у Фінляндію, де влаштувалася в ГельсінкіРоссийские беженцы в Финляндии (1917—1939).

Аале почала писати вірші ще в дитинстві, перші її твори побачили світ у шкільному журналі. У середній школі вона багато читала, її цікавила зокрема й іноземна поезія. Потім, в ліцеї її інтерес до творчості заохочувала викладачка фінської мови Гілья Вілкемаа.

В ранніх творах Тюнні відчувався явний вплив Сайми Гармайї і Ууно Каїласа. Сайма Гармайя була її ровесницею. Обидві дівчини в старших класах взяли участь в літературному конкурсі. Написаний верлібром вірш «Диявол помер», Тюнні отримала друге місце, а перше місце зайняв «Квітень» Сайми Гармайї.

Закінчивши у 1932 жіночий ліцей, Аале Тюнні вступила до Гельсінського університету, на спеціальність «фінська література», який закінчила в 1936, здобувши також ступінь бакалавра філософії за роботу «Вплив Сафо на фінську поезію».

У 1938 відбувся її дебют: був виданий віршований збірник «Свічка серця».

У 1939 вона подорожує Францією та Італією, але розпочата війна змусила її повернутися до Фінляндії.

У 1940 Аале Тюнні одружилася з професором церковної історії Кауко Піріненом (1915–1999). Працює вчителькою фінської мови. У шлюбі народила трьох дітей (1942, 1944, 1946).

Під час війни працювала на складі одягу для постраждалих від бомбардувань в Нюландській губернії.

У 1947 з віршованої драми Генріка Ібсена «Бранд» почалася її кар'єра перекладачки.

Основними темами віршів Аале Тюнні в 1940-ві були любов, радість життя і материнства, що увійшли до збірок «Водяний птах» (1940) і «Ліс, що гуде» (1947), «Курінь із листя» (1946), опублікований після війни, написаний в період труднощів, проте вона не стала песимісткою. Вона була цілеспрямованою та енергійною.

У 1948 на XIV Літніх Олімпійських іграх в Лондоні Аале Тюнні завоювала золоту медаль з літератури в номінації «Ліричні твори» за свою поему «Слава Еллади»Mietinen H., Krjukov A., Mullonen J., Wikberg P. «Inkeriläiset kuka kukin on», Tallinna, 2013. ISBN 978-951-97359-5-5, стр. 295. Це була остання Олімпіада, на якій крім спортивних змагань, проводилися мистецькі змагання в категоріях: архітектура, література, музика, скульптура, живопис і графіка.

Спочатку улюбленою поетичною формою Аале Тюнні була балада. Збірка «За скляною горою» (1949), в деяких віршах якої використовується казкова символіка, включає її найвідоміший вірш — «Kaarisilta» («Арочний міст»).

У 1950-ті Аале Тюнні багато працювала з історичними і міфологічними матеріалами. Вона перекладала таких авторів, як Вільям Шекспір, Генрік Ібсен, Вільям Єйтс і Вільям Вордсворт. Вона також переклала з давньоісландської частину скандинавського епосу Едда.

У 1954 Аале Тюнні стала однією із засновників Фінсько-ірландського товариства дружби.

Її книга «Рік тисячі пісень», видана в 1957, стала одною із найпопулярніших збірок західної поезії, опублікованих фінською мовою. У своїй передмові до збірки Тюнні пише, що вірші це не тільки ідеї і образи, але і ритм, що робить їх живими, тому вона спробувала слідувати за ритмом оригінального твору, що на практиці означало внесення нових ритмічних елементів у фінську мову.

Однак книга «Рік тисячі пісень» зазнала критики з боку літературознавця , який вважав, що слабкістю перекладів Тюнні є саме ритмічні тонкощі. Він вважав, що оригінальний текст необхідно перекладати іншою мовою буквально і так точно, наскільки це можливо. На його боці виступив і професор літератури, академік .

На стороні А. Тюнні в дискусії виступив фольклорист, академік Мартті Гаавіо, (1899—1973), який публікував вірші під псевдонімом П. Мустапяя (P. Mustapää). Він називав її своєю музою і у 1960 одружився з нею.

Вони були давно знайомі одне з одним, проте Аале через дітей довго не хотіла створювати нову сім'ю. Деякі вірші збірки «Невідоме дерево» (1952), включаючи балади «Донька садівника» і «Лісовий вітер», з'явилися в результаті її вимушених розлук з Гаавіо. Їх союз двох близьких по духу людей був щасливим. Вони разом займалися редагуванням дитячих книг і букварів.

Після смерті чоловіка в 1973 Аале Тюнні займалася його архівами. Її втрата знайшла своє відображення в новій збірці віршів «Джерело історій» (1974).

Фінський національний театр ставив п'єси Аале Тюнні у 1965 («Соколи, що відлітають») і у 1991 («Час залізного маршала»).

Її син Стів Пірінен (1942—1971), також був поетом.

Фотогалерея

Бібліографія Свічка серця, 1938 Водяний птах, 1940 Джерело і мандрівник, 1943 Курінь із листя, 1946 Ліс, що гуде, 1947 За скляною горою, 1949 Невідоме дерево, Кертту, Пертту та інші домашні діти, 1953 Кішка на слизькій кризі та інші казки, 1954 Вежа в потоці, 1954 В гостях на зеленому острові, 1954 Гейкині секрети, 1956 Дев'ять міст, 1958 Увесь світ — театр, 1961 Соколи, що відлітають, 1965 (п'єса) Балади і романси, 1967 Дитячий рай, 1968 Міцно стискаючи пісню, 1969 Джерело історій, 1974 Я ще далеко, 1978 Зелень, 1979. Пори року, 1987 Інкері, моя Інкері, 1990 Час залізного маршала, 1991 (п'єса)

Переклади фінською мовою Рік тисячі пісень, збірка, 1957 Едда, пісні про богів. Переклад, а також передмова і коментарі Аале Тюнні. 2-е видання 1998. Porvoo Helsinki Juva: WSOY, 1982. ISBN 951-0-11503-7 . Едда, пісні про героїв. Переклад, а також передмова і коментарі Аале Тюнні. 2-е видання 1981. Porvoo Helsinki Juva: WSOY, 1980. ISBN 951-0-10173-7 . Час вогняного розуму. Десять сучасних французьких ліриків. Переклад, а також передмова і коментарі Аале Тюнні. 3-тє видання. (1-ше видання 1962). Зміст: Гійом Аполлінер, Сен-Жон Перс, Поль Елюар, Андре Бретон, Жан Кокто, Луї Арагон, Анрі Мішо, Робер Деснос, Ремон Кено, Жак Превер . Helsinki: WSOY, 2005. ISBN 951-0-30963-X

Нагороди і премії Державна премія з літератури, 1943 і 1947 Премія фінського літературного товариства, 1945 і 1954 Премія імені Ліннанкоскі, 1947 Золота медаль на Олімпіаді в Лондоні, 1948 Нагорода імені Алексіса Ківі, 1955 Премія імені Топеліуса,1957 Медаль Ордена Лева Фінляндії Pro Finlandia («Для Фінляндії»), 1959 Ступінь почесного доктора філософії Гельсінського університету, 1977 Звання академіка мистецтв, 1982 Премія Культурного фонду Фінляндії, 1982

Примітки

Посилання Тюнні Каапре (1877—1953), вчена Aale Tynni (1913—1997) — in full Aale Maria Tynni-Haavio Список нагороджених медаллю ордена Лева Фінляндії. 1959