Шубків // Войтович В. Пересопниця. Рівненський край: історія та культура. - Рівне, 2011. - 389-397Шу́бків — село в Україні, в Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 1635 осіб.
Структура Село Шубків — колишній центр Шубківської сільської ради . До складу сільської ради входили також села: Гориньград Другий, Гориньград Перший, Дуби, Котів і Рисв'янка.
З 2020 року село Шубків разом з іншими селами Шубківської сільської ради входить до складу Білокриницької сільської громади.
Природно-географічне розташування Мальовниче село Шубків, що на Рівненщині, знаходиться на 50°41′55′′ північної широти та 21°31′21′′ східної довготи; середня висота над рівнем моря – 176 м; площа населеного пункту – 1,34 км.
Село розташоване в перехідній зоні між лісостеповою та поліською зонами, оскільки умовний кордон між ними пролягає по дорозі Рівне – Тучин: південно-західна частина села належить до лісостепової зони, а північно-східна – до поліської. У лісостеповій зоні переважають чорноземи опідзолені, суглинкові, легкосуглинкові, супіщані та сірі, темносірі супіщані; в поліській – дерново-підзолисті, супіщані та піщані ґрунти.
Окрасою Шубкова є річка Горинь, яка огинає населений пункт, утворюючи ніби півострів. Оскільки впродовж віків вона змінювала своє русло, зараз навколо села розкинулись луки, які поросли заростями чагарників, очерету і осоки. Весняні повені майже не відбуваються, русла міліють та заростають водоростями. Фауна знищується браконьєрами.Шубків: наша історія жива
Історія
Найдавніша з відомих писемних згадок про село Шубків датується 21 липня 1445 року. Село "Шупков" згадується в грамоті великого князя литовського Свидригайла Ольгердовича, якою він надав село "Сенне" (суч. село Садове побл. Тучина) у Луцькому повіті поблизу Гощі, для волинського боярина Петрашка Ланевича-Мильського.
Село Шубків також згадується в ревізії Луцького замку за 1545 рік. Наприкінці XVI — початку XVII ст. воно належало роду Чапличів. За даними подимного тарифу 1629 року їм належало 24 поселення (з них у межах сучасного Рівненського району: Понебель, Карпилівка, Шпанів, Плоска, Метків, Олексин, Зозів, Шпаків, Милостів, Шубків і Підлісці).
На початку XVIII ст. село Шубків вже належало сімейству воєводи київського Юзефа Потоцького, який з 1738 р. став головою родини Потоцьких. Його син Франтішек-Салезій Потоцький, один з наймогутніших можновладців свого часу, продав кілька сіл, в тому числі і Шубків, коронному підстолію Станіславу Любомирському. А у 1755 році сини Станіслава Любомирського продали Шубків, Старий і Новий Тучин та 9 фільварків серадзькому воєводі Міхалу Валевському.
В роки Північної війни 1700—1721 рр. Рівненщина стала театром воєнних дій між шведськими та російськими військами. В 1706 році шведські війська захопили Рівне, Дубно, Тучин, Шубків і інші села. Але місцеве українське населення не змирилося з шведською окупацією і виступило проти військових сил Карла ХІІ, тим самим підтримуючи російських окупантів.
Також з архівних джерел відомо, що з 1929 року в селі Шубків активно діяв осередок Української військової організації (УВО) — нелегальної військової революційно-політичної формації, яка боролося за незалежність України в умовах польської окупації.
На початку 30-х років минулого століття органи місцевого самоврядування, воєводський уряд та інші організації розпочали акцію піднесення волинського рільництва, яка полягала в поширенні серед селян позашкільної освіти і відкритті сільськогосподарських шкіл. У 1931 р. сільське населення в середньому становило 87,9 % мешканців Волинського воєводства, а в окремих повітах кількість сільських жителів була ще вищою (94-95 %). На розвиток господарського життя регіону негативно впливав брак кваліфікованих працівників. На селі домінували застарілі методи обробітку землі. Низький рівень агрокультури не дозволяв селянам повністю використати багатство родючих українських земель.
Щоб якось змінити цей стан, польська влада відкрила ряд сільськогосподарських шкіл, в тому числі і у с. Шубків Рівненського повіту було відкрито державну рільничо-хмелярську школу. Навчання тут тривало 18 місяців. Крім фахових предметів, вивчали релігію, історію та географію Польщі, літературу, польську мову та інші предмети. Навчання усіх предметів проводилося польською мовою.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська171297.00%російська442.49%білоруська20.11%вірменська10.06%угорська10.06%інші/не вказали50.28%Усього1765100%
Відомі люди:
Уродженці Янчук Надія Володимирівна — українська письменниця і педагог. Остапчук Микола Васильович – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки, освітнього менеджменту та соціальної роботи РДГУ, дійсний член Української академії акмеологічних наук.
Ветерани Другої Світової Війни
Серьогін Сергій Петрович , 1921 р.н. Уродженець м. Тула. Закінчив Тульське військове училище, був направлений у Кам'янець-Подільський, де й розпочав свій бойовий шлях у червні 1941 року. Зі своєю частиною обійшов всю Україну і дійшов до Німеччини, де й зустрів перемогу. Військове звання гвардії старший лейтенант, командир відділення 135-го мотострілецького батальйону.
Бойові нагороди: медалі: «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945рр» (6 липня 1946, Х № 0108227*), медаль Жукова (Указ від 18 березня 1988 року); медаль «Захиснику Вітчизни» (Указ Президента України від 14 жовтня 1999 року). Орденом Вітчизняної війни ІІ степени, Ж № 394319, № ордена 2033019. 11 березня 1985 р.; орденом «За мужність» (Указ Президента від 14 жовтня 1999 року, Серія АС 021967)
З 1949 року проживав в селі Бабин Гощанського району, а з 1995 року у с. Шубків Рівненського р-ну.
Помер у червні 2011 року.
Романчук Семен Карпович — народився 1 листопада 1907 року в селі Шубків Рівненського району. В 1941 році був призваний на фронт. Служив у 44-му запасному стрілецькому полку. Воював на першому Білоруському і першому Українському фронтах. Нагороджений медалями: "За Победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941—1945гг. ", «За взяття Кенігсберга». Помер в 1992 році.
Романчук Михайло Сергійович — Народився 10 вересня 1926 року в селі Шубків Рівненського району. Воював у складі 377 стрілецько-піхотної дивізії, Третій Прибалтійський фронт.
Нагороди: орден «Червоної зірки», медаль «За відвагу» (Латвія, визволення м. Рига), медаль «За відвагу» (Сандомирський плацдарм, напрям на Варшаву). За взяття річки Одер, медаль «За визволення Варшави», медаль «За взяття Берліна»Інформація підготовлена за матеріалами музею історії школи і села Шубківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Янчук Опанас Семенович — народився 6 липня 1915 року в селі Шубків Рівненського району. Воював на першому Білоруському фронті. Брав участь у визволенні міст Люблін, Познань. Нагороджений медаллю «За Победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941—1945гг.» Помер 8 травня 1997 року.
Загинули за Україну
Тарасюк Олександр Олексійович (29.03.1995-24.02.2022)
Народився 29 березня 1995 року в м. Бердичів Житомирської області. У зв’язку з переводом батька Олександра до іншого місця служби у 2000 році, разом з батьками переїхав до Рівненської області.
У вересні 2001 року пішов до першого класу Шубківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. У 2010 році закінчив Шубківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У вересні 2010 року вступив до професійно-технічного училища № 4 м. Бердичів Житомирської області. У 2013 році закінчив професійно-технічне училище № 4 і здобув професію електрослюсар (слюсар). У 2014 році вступив до Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова, який закінчив у 2019 році за професійною кваліфікацією інженер в галузі електроніки та телекомунікацій, офіцер військового управління тактичного рівня.
Сімейний стан: в 2018 році одружився.
Служба: з 2019 року проходив службу у військовій частині А1420 м. Очаків Миколаївської області. За час проходження військової служби здобув кваліфікацію «Водолаз» та «Офіцер водолаз». Був старшим командиром загону спецпризначенців.
Загинув 24 лютого 2022 року під час безпосередньої участі в стримуванні військової агресії російської федерації проти України, виконуючи бойове завдання щодо захисту незалежності України в місті Очаків Миколаївської області.
Похований 23 березня 2022 року в с. Шубків
Левченко Геннадій Михайлович (27.04.1998 -14.03.2022)
Народився 27 квітня 1998 року в с. Шубків Рівненського району.
Навчався в Шубківській ЗОШ І-ІІІ ст. 2004-2015 р. Закінчив Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони (інкасатор) 2016 р..
Сімейний стан: неодружений. Залишилися батьки і сестра.
Служба: проходив строкову військову службу у Національній гвардії України м. Вінниці. Працював у Державній кримінально-виконавчій службі, пізніше став молодшим сержантом внутрішньої служби, був молодшим інспектором відділу охорони. 3 березня 2022 року призвався по мобілізації. Солдат, стрілець-радіотелефоніст 3-го відділення 1-го стрілецького взводу роти охорони та оборони об'єктів № 9,10, 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.
Загинув 14 березня 2022 року через авіаційний ракетний удар по будівлі телевежі в с. Антопіль.
Похований 16 березня 2022 року в с. Шубків.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом, «За мужність,» ІІІ ступеня (посмертно).
Ковалець Микола Миколайович (22.12.1997 - 22.03.2022)
Народився 22 грудня 1997 року в с. Шубків Рівненського району.
У вересні 2004 року пішов до першого класу Шубківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. У 2015 році закінчив Шубківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. У вересні 2015 року вступив до Львівської Академії сухопутних військ. В 2019 році закінчив Львівську Академію сухопутних військ та отримав звання лейтенанта.
Сімейний стан: неодружений. Залишились батьки та брат.
Служба: з 18.07.2019 року служив в 54 бригаді м. Бахмут, старший лейтенант, учасник бойових дій. Загинув 22 березня 2022 року в с. Мар'їнка, Донецької області.
Похований 1 квітня 2022 року в с. Шубків. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Освіта Шубківській дошкільний навчальний заклад.
загальноосвітня Шк Нала І-ІІІ ст.
З історії розвитку освіти в селі Шубків
Період Російської імперії (1796—1920 роки)
Село Шубків в 1870 р. перейшло у володіння російської поміщиці, вдови Євгенії Сергіївни Шеншиної, із роду Арсеньєвих. Першим її бажанням було прийти на допомогу шубківським селянам. Вона почала клопотати про відкриття народного училища. І воно виникло дуже швидко: в 1871 р. Шеншина забезпечила училище необхідним приладдям і книгами. Вона постійно відвідувала класи. Збирала якнайбільше селянських хлопчиків і дівчаток і сама викладала початки освіти, старалася призначити хорошого вчителя для навчання дітей. Ним став студент Волинської духовної семінарії Стахій Цибановський. Крім місцевих дітей, як православних так і католиків, в це училище приймались діти чехів, які проживали у сусідньому містечку Гориньград. Один випускник з училища, сам з чехів, був направлений в Коростинянську учительську семінарію. Сам став вчителем. Учні вивчали релігію і хоровий спів. Був гарний хор. Більшість випускників продовжували співати у церковному хорі. Шеншиній сподобалось місце розташування самого села, селяни своєю ніжністю і добротою, але вона мала не дуже добре здоров'я. Після її смерті, в лютому 1873 р., в Шубків приїхав її брат Дмитро Сергійович Арсеньєв, який продовжував справу сестри до 1900 року. В 1900 році в училище прибув вчитель-чех Франс Гайда і став його директором. Вчилися при гасових лампах. Народне училище діяло до 1915 року, саме в цей час село перебуває в прифронтовій зоні.
Період 2-ї Речі Посполитої (1921—1939 р.р.) В 1923 р. в с. Шубків на кошти громади збудовано нову школу: довжина — 15 м, ширина — 8 м, висота — 2,8 м, покрита гонтом .