Архітектура Башкортостану — сукупність будівельних об'єктів — будівель і споруд, що створюють матеріально організоване середовище проживання людини на території Башкортостану.
Історія
Зародження архітектури в Башкортостані пов'язане з появою в кам'яну добу найпростіших сховищ та жител. Як природні укриття і храми, святилища первісні люди на території Башкортостану використовували карстові печери (Ігнатьєвське святилище, Шульган-Таш). Перші житла облаштовувалися в ущелинах скель () або вирубувалися в скелі і перекривалися колодами ().
В неоліті тут будували прямокутні подовжені будинки, з'єднані один з одним переходами. У бронзовому столітті (абашевська культура) будували споруди з дерев'яними або обмазаними глиною стінами, які для оборонних цілей розташовувалися по периметру поселення (Тюбяк). Для зрубної культури було типовим лінійне планування будинків-землянок або напівземлянок (Юмаковські поселення). Подібне планування поселень була і в андроновській культурно-історичній спільноті з житлами наземного типу і складними пристінними спорудами.
Серед пам'яток давньої архітектури Зауралля виділяються городища замкнутого типу (Аркаїм, Берсуат, Синташта та інші).
В залізну добу з'являються укріплені городища ананьїнської, п'яноборської і кара-абизької культур. Поселення укріплювались валами, стінами та іншими спорудами. До числа поховальних пам'яток належать курганні могильники (Баїшевські кургани, Синташта, Філіповські кургани та інші). Традиційним житлом кочових народів Південного Уралу (башкирів, булгар, кипчаків та ін.) була юрта — основний тип жител тимчасових кочівель. Характер використання таких тимчасових жител був продиктований сезонними кочівлями. У башкирів, також були поширені землянки, каркасні, саманні та зрубні житлові будівлі.
До ранніх форм кам'яного зодчества відносяться менгіриfr.academic.ru/pictures/frwiki/77/Menhir_in_Saint-Macaire-en-Mauges.jpg — кам'яні стовпи, які відігравали роль перших монументів, орієнтирів, пов'язаних з кочовим укладом родоплемінних громад. Менгіри збереглися поблизу с. Табулда Стерлібашевського району.
У X–XV століттях на території РБ відбувався поступовий перехід до осілості і примітивного землеробства, що дало умови для розвитку дерев'яного зодчества з доступних матеріалів, відбувається формування складних типів жител. Перші села були сплановані на криволінійних і променевих схемах. Поширеними типами дерев'яних житлових будинків були чотиристінки (дурт мейэшле ей) і будинки зі зв'язком — два окремі чотиристінні зруби, сполучені колодяними сіньми (кара-каршы ей). У XIX—XX століттях з'являються п'ятистінки. В 30-і роки XX століття в БАССР набули поширення будинки з прирубом — чотиристінок, що має прибудову. Ці будинки у процесі їх використання зазнавали змінень внутрішньої частини відповідно до особливостей соціального устрою життя башкирів.
У XIV столітті виникають перші кам'яні будівлі меморіального та культового призначення — кешене (, мавзолей Хусейн-бека, мавзолей Тура-хана та інші).
З XVI ст. зростає кількість мечетей, які будуються з дерева у вигляді жител. Спочатку мечеті ставилися на підкліт і мали 8-гранну або круглу молитовну залу. Найраніша споруда цього типу — у Балтачевському районі (кінець XVI — початок XVII століття). Подальший розвиток архітектури пов'язаний з приєднанням Башкортостану до Росії.
У містах республіки — початку XVII століття зводиться найраніша християнська будівля на території кремля в Уфі — Смоленська церква. Зводяться монастирі — Успенський і Христо-Різдвяний.
До пам'яток XVIII століття відносяться Казанська Церква (1758; нині Казансько-Богородицька Церква), Троїцька церква (1758) в селі Верхньотроїцьке Туймазинського району та Христоріздвяна церква в селі Березовка Уфимського району, які спочатку містили елементи російського бароко.
У XVIII столітті зароджується промислова архітектура. Найраніші комплекси, що включають споруди різного призначення — Воскресенський завод, Верхоторський завод та інші побудовані в стилі російського бароко.
Архітектура XIX століття
1-а половина XIX століття характеризується становленням класицизму, переходом до регулярного планування населених пунктів. Починається активне будівництво кам'яних житлових будинків. До пам'яток архітектури XIX століття в Уфі належать будівля Гостиного двору, Духовної семінарії (1827, арх. Трофімов), .
Найзначніші культові споруди цього періоду: (1817–23) і (1824–45) церкви, Перша соборна мечеть (1830), Воскресенський кафедральний собор (1841), Іоанно-Предтеченська церква (1831–45), собор Михайла Архангела в Белебеї (1828), Троїцька церква в с. Ніколо-Березовка (1808—1904). До уфимських пам'яток кам'яної цивільної архітектури в стилі класицизму належать Торгові ряди (1820–36, арх. А. І. Мельников).
До зразків романтизму, що еклектично запозичив азійські стильові мотиви, відносяться Четверта (1906) і П'ята (1906–09) соборні мечеті в Уфі.
Архітектура XX століття
У 1920-ті роки будівництво перебувало в занепаді. У стильовій близькості до конструктивізму зводяться Будинок-комуна (1930-ті роки, арх. Г. Вагін) і ЦЕС (1929, обидва на вул. Леніна в Уфі). Формується промисловий район з житловим селищем поблизу Уфи, майбутнє місто (кінець 1920-х — початок 1930-х років, арх. М. Гінзбург, Уфа).
У 1930-ті роки в архітектурі Башкортостану відбувається перехід від конструктивізму до неокласики. Перехідний етап так званого постконструктивізму представлений значною кількістю будівель. Їх декоративно-пластичне рішення будувалося на переробці елементів класичного ордеру в напрямі його спрощення та схематизації: будівлі Башспоживспілки (1936—1937, арх. Б. Коршунов), Головпоштамту (1935), (1935—1937, арх. Н. Зарубін), Наркомлегпрому (1936—1937, арх. Б. Калімуллін, Г. Вагін), Башкирського медичного інституту (1936—1937), готелю «Башкирія» (1937—1941, арх. В. Максимов) та інші. 1935 року в Башкортостані складається перше професійне громадське об'єднання архітекторів, будівельників і цивільних інженерів. Однією з перших будівель, що поклали початок пошукам архітектурних тем, висхідних до місцевої традиції, стала будівля Палацу соціалістичної культури (1934—1937, арх. В. Кокорін, після реконструкції в 1980—1985 р.р. Будинок профспілок на вул. Кірова, 1; арх. Р. Кірайдт, Р. Авсахов).
Післявоєнне будівництво в Уфі, що розвивалося в руслі неокласики, продовжило використання в оздобленні будівель національних декоративно-орнаментальних мотивів: головний корпус Башкирського державного університету (1950—1957, арх. С. і Б. Калімулліни), житловий будинок на вул. Достоєвського (1955, арх. С. Калімуллін). Найзначнішими спорудами цього періоду є Будинок промисловості (1956, арх. А. Любарська, В. Любарський; нині будівля «Башнєфті»), Палац культури імені С. Орджонікідзе (1955, арх. Н. Шабаров), кінотеатри «Перемога» (1949, арх. С. Якшин) і (1954, арх. С. Якшин).
Відхід від неокласики, що почався від 1950-х років і спричинив занепад мистецтва архітектури протягом майже двох десятиліть, супроводжувався широкомасштабною програмою будівництва за типовими проєктами, за якими зводилися не лише житлові будинки, але й громадські будівлі — кінотеатри, палаци культури, палаци спорту, універмаги, що призвело до майже повної втрати індивідуального вигляду міст, втрати їх регіональної специфіки і національного колориту. За короткий проміжок часу з використанням праці ув'язнених у республіці за типовими проєктами були побудовані цілі міста, такі як Салават.
Від початку 1970-х років починається процес переоцінки принципів типового будівництва, переглядаються генеральні плани міст, у яких більш детально і різноманітно вирішуються питання комплексної організації міської інфраструктури, благоустрою територій. 1969 року в Уфимському нафтовому інституті відкривається Будівельний факультет, де 1977 року відкривається набір студентів на спеціальність «Архітектура». Серед найбільш значущих споруд 1970-1980-х років в Уфі — Будинок актора (1968—1969, арх. Ю. Пацков, А. Семенов), комплекс Училища мистецтв (1971—1973, арх. Л. Хіхлуха, 2-а черга 1996, арх. С. Голдобін), БК нафтовиків (1974—1981, арх. М. Мазін, О. Новіков тощо), комплекс КДБ БАССР (1981—1985, арх. Мазін, О. Тадіашвілі).
Розвиток архітектури в 1980-х — початку 1990-х років характеризується розширенням типології проєктування, виникненням нових архітектурних об'єктів: офісів, представництв комерційних банків, міських особняків і т. д., а також зростанням масштабу заходів, пов'язаних з використанням наявного фонду забудови у великих містах. В Уфі проведено реконструкцію Державного театру опери та балету (1-а черга 1985—1986, арх. Мазін, Пацков; 2-а черга 1992—1994, арх. Мазін), (1986—1987, арх. Мазін, Пацков), Меморіальної зони (нині Музей етнографії народів РБ, 1987, арх. Мазін, Пацков), Будинку Спілок (1980—1985, арх. Р. Кірайдт, Р. Авсахов).
1998 року в Уфі відкрилася Уфимська мечеть-медресе «Ляля-Тюльпан» — ісламський культурно-освітній центр (архітектор В. Давлятшин).
Сучасна архітектура
Сучасні тенденції в архітектурі знайшли відображення в будівлях банків в Уфі — Ощадбанк, Банк «Уралсиб», Башпромбанк, , театрів, навчальних закладів, спортивних комплексів, залізничних і автовокзалів (Уфа).
Нині провідними проєктними організаціями з розробки генеральних планів міських і сільських поселень Республіки Башкортостан є ЗАТ «Башкиргромадянпроєкт» і «Башагропромпроєкт».
Нові тенденції в галузі будівництва житла проявилися в таких об'єктах, як житлові комплекси в мікрорайонах Сипайлово, Інорс, Караїдельскому, на вулицях Дорофєєва, Кірова, на проспекті Жовтня в Уфі, житлові будинки в містах Салаваті, Сібаї, Бєлорєцьку, Нефтекамську, Октябрьському, Бірську, в селі Новобілокатай Білокатайського району.
Освіта Підготовка архітектурних кадрів для республіки здійснюється на кафедрі «Архітектура», організованій 1971 року на базі Уфимського нафтового інституту, Башкирському архітектурно-будівельному коледжі .
Кафедра архітектури університету УДНТУ від 1986 року є членом Міжнародної асоціації педагогів архітектурних шкіл, а від 1996 року — американської асоціації університетських шкіл архітектури. В університеті від 1978 року функціонують школа юного архітектора, регіональна проєктна школа «Башкирський Дім», дитяча архітектурна майстерня.
Архітектори В Башкортостані багато будівель і храмів побудовано за типовими проєктами. До перших архітекторів, які брали участь у проєктуванні міст належать: інженер А. Ротиславський, який склав 1723 року план Уфи, архітектор В. Гесте — став автором першого держплану Уфи; симбірський губернський архітектор І. Тоскані, який запропонував проєкт адміністративного центру міста в 1820-х роках.
Губернський архітектор Щербаков 1822 року займався плануванням уфимських вулиць, архітектор автор зимового театру в Уфі, автор уфимського залізничного вокзалу, Друккер — Поземельного селянського банку, Скповський — Єпархіального жіночого училища, Аксаковского народного дому.
У XIX столітті в Уфі контроль над архітектурою та будівництвом здійснювало Головне управління шляхів сполучення і публічних будівель (ГУШСіПБ). З 1857 року діяв Будівельний Статут. Таким чином, забудова Уфи регулювалася Статутом та планом 1819 року.
Від 1819 до 1864 року будівельними справами в Уфі займалися комітет з планування Уфи дорожня і Будівельна комісія при Оренбурзькій казенній палаті, потім — будівельне відділення губернського правління. Благоустрій міста перебував у віданні міста, проведення робіт — громадського Уфимського шосейного комітету.
Від 1875 року земській управі було передано будівництво мостів і переправ, утримання будівель. В управі була посада земського архітектора.
У XIX — поч. XX століть губернськими архітекторами і головними архітекторами Уфи були Свєнціцький, Ланевський, Єрохін, Сахалтуєв, Гуськов, Плудермахер.