Адаптаці́йний синдро́м — комплекс різноманітних реакцій захисного характеру, що виникають в організмі людини і тварини у відповідь на значні пошкоджувальні діяння (стресори).
Адаптаційний синдром характеризується зменшенням розмірів загрудинної залози (тимуса), селезінки, лімфатичних вузлів, кількості еозинофілів і лімфоцитів, прискоренням процесів катаболізму. Ці прояви свідчать про наявність стресу. У розвитку адаптаційного синдрому розрізняють 3 етапи:
так звану реакцію тривоги; стадії резистентності (опірності); виснаження.
Стадія виснаження виникає тільки при тривалому чи дуже сильному діянні шкідливих факторів.
Стресорами можуть бути фізичні, хімічні, біологічні та психічні впливи.
У формуванні адаптаційного синдрому значну роль відіграють гіпофізарно-надниркова й нервова системи. При адаптаційному синдромі посилюється секреція адренокортикотропного гормону й кортикостероїдів. Виявленість адаптаційного синдрому може не відповідати силі ушкоджувального діяння, що є причиною хвороб адаптації.
Література Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме : пер. с англ. — Москва : Медгиз, 1960. — 254 с. Пилипака Ю. І., Романюк В. Л. Стрес як загальний адаптаційний синдром та психічне здоров'я особистості // Психологія: реальність і перспективи. — 2016. — Вип. 6. — С. 177—182.