Пейто () — богиня грецької міфології, яка уособлює переконання та спокушання. Її римським еквівалентом є Суада або Суадела. Зазвичай її представляють як супутницю Афродіти. Протилежністю її є Біа, уособлення сили та насильства. Як уособлення, Пейто іноді уявляли богинею, а іноді абстрактною силою з її іменем.

Міфологія Пейто грає обмежену роль у міфології Греції. Переважно її зображають як супутницю Афродіти.

У деяких творах, зокрема Сапфо, показує Пейто як супроводжуючу Афродіти, хоча можливі й інші варіанти — Геба, Ірида або навіть Геката. Піндар характеризує Пейто або як абстрактне поняття переконання, або як богиню, яка тримає «таємний ключ до святої любові», асоціюючи її з Афродітою.Pindar, Pythian 9, 35-39 . Її також називають годувальницею дітей Еротів, які є дітьми Афродіти.Нонн Панополітанський, Діонісіака, 3.84. Фрагмент Ібіка описує Афродіту та Пейто, як ніжнооких, що годують Евріала серед квітів троянд.Ibycus, Fragment 288.

Нонн надає їй важливу роль у шлюбі Кадмоса та Гармонії, оскільки вона з'являється перед Кадмосом у вигляді смертного раба і прикриває його туманом, щоб провести невидимим через Самотракію до палацу Плеяди, прийомної матері Гармонії. Пейто часто зображається на епінетроні V століття. В мистецтві її також відображали на весіллях Діоніса і Аріадни, Алкести і Адмета, Фетіди і Пелея, а також при союзі Афродіти і Адоніса.

Коли Зевс наказав створити першу жінку, Пандору, Пейто і Харити прикрасили її шию золотим намистом, а Ори увінчали голову Пандори весняними квітами.Гесіод, Роботи і дні, 69-82 . Екстравагантні прикраси, особливо намисто, в давньогрецькій літературі розглядалися з підозрою, оскільки вони, використовувалися для спокуси чоловіків.

Батьківщина та сім'я

Родовід Пейто незрозумілий, оскільки різні автори вважають її батьками різних осіб. Гесіод в Теогонії ідентифікує Пейто як дочку титанів Тетії і Океана, що зробило б її Океанідою, сестрою відомих богинь, таких як Діони, Доріди і Метіди.Гесіод. Теогонія, 346-349 . Інші джерела, наприклад поетеса Сапфо, стверджує, що Пейто була дочкою Афродіти.Sappho, Fragment 200. Нонн у своєму Діонісіака описує Харитів, ансамбль богинь благодаті та чарівності, де Пейто, Пасітея та Аглая, є дочками Діоніса.Нонн Панополітанський, Діонісіака, 24.261. Елегічний поет елліністичної епохи Гермесіанакта також відносить Пейто як одну з Харитів.Pausanias, Description of Greece, 9.35.5 Алкман описує її як дочку Прометея та сестру Тіхе та Евномії.Alcman, Fragments 3 & 64.

Нонн ідентифікує Пейто як дружину Гермеса, посланця богів.Нонн Панополітанський, Діонісіака, 8.220 & 48.230. Однак у коментарі до Ореста Евріпід зазначається, що Пейто — перша дружина Форонея, споконвічного короля Аргоса, і мати Егіалея та Апії.Scholiast on Euripides, Orestes 920.

Культ і функції Культи присвячені періоду Пейто припадають на початок V століття. У ролі прислужниці чи супутниці Афродіти Пейто була тісно пов'язана з богинею любові та краси. Вона також ототожнюється з Тіхе, богинею долі, щастя.Aeschylus, Suppliant Women (Hiketides), Line 523. Пейто відігравала важливу роль і у шлюбах, коли наречений або його батько вели переговори з батьком чи опікуном молодої жінки за її руку і пропонували викуп за неї. Найбажаніші жінки притягували багатьох перспективних чоловіків, і переконлива майстерність Пейто часто отримувала успіх для нареченої. А також Плутарх відносить її до списку п'яти божеств, за які можуть помолитися молоді пари, включаючи Зевса, Геру, Афродіту та Артеміду.Plutarch, Moralia (Ethika), Line 264b.

Пейто була важливою особою в Афінах та Аргосі, і забезпечувала гармонію у міжособистісних стосунках. Зокрема в Афінах, об'єднання міста Тесеєм було можливе лише за допомогою втручання Афродіти та Пейто для створення демократичного духу та співпраці. В Аргосі вона була в парі з ранніми царями міста, функціонуючи як громадянський об'єднувач у подібній ролі, як Гармонія, перша королева Фів. В IV столітті на вазі з Апулії, було зображення Пейто і Гермеса, які повчають Триптолема викладати сільське господарство людству, що вказує на роль Пейто в створенні гармонії в цивілізацію. Плутарх окреслює роль Пейто в міжособистісній гармонії в Моралії, де він заявляє, що переконанням подружжя може досягнути своїх бажань без сварок. В «Орестея» Афіна дякує Пейто після того, як та переконала Еринію в її аргументації виправдання Ореста і успішному знешкодженні сварки.Aeschylus, Eumenides, 825-829

Культ в межах Афін Павсаній повідомляє, що після об'єднання Афін Тесей встановив культ Афродіти і Пейто на південному схилі Афінського Акрополя.Pausanias, Description of Greece, 1.22.3 . На знак визнання цього міфу цим богиням поклонялися на фестивалі « Атична Афродізія». На місці храму Афродіти в Афінах був знайдений напис Пейто, що підтверджує міцний зв'язок між ними. А в Театрі Діоніса було місце, відведене для жриці Пейто. Пейто була важливою фігурою в афінських риторів V століття і вважалася основним компонентом риторики.

Культи в межах інших грецьких міст Незважаючи на зв'язок з Афродітою в Афінах, Пейто частіше асоціювалася з Артемідою на Пелопоннесі, оскільки обидві богині поєднували храм в Аргосі, або «Пейто» використовувались як епітет для Артеміди. В Аргосі цей храм також ділився з Гіперместрою, яка була виправдана в судовому порядку у справі, яку порушив її батько, оскільки вона була єдиною Данаїдою, яка не вбила свого чоловіка у весільну ніч за наказами батька.

Піндар посилається на куртизанок і повій в Коринфі як на «слуг Пейто», однак він не уточнює, чи були в місті якісь культи, пов'язані з Пейто, чи куртизанки не поважали богиню.Pindar, Eulogies Fragment 122. Цей уривок викликав дискусію серед науковців, чи практикується священна проституція в Греції. Пейто зазвичай зображали з ювелірними прикрасими, фіксацією одягу, тримаючи банки з парфумами або дивлячись у дзеркало.

Примітки