Степа́н Андрі́йович Банде́ра (1 січня 1909, Старий Угринів — 15 жовтня 1959, Мюнхен) — український політичний діяч, революціонер, один із радикальних та чільних ідеологів, практиків і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-БСтасюк О. Й. БАНДЕРА Степан Андрійович // — С. 177.. Разом з Миколою Лебедем організували вбивства Броніслава Перацького за проведення політики пацифікації та Олексія Майлова за проведення спланованого та штучно організованого голоду на українських землях 1932—1933 років.
Як активний діяч УВО та ОУН, має в Україні законодавчо визначений статус борця за незалежність України у XX сторіччі. 2010 року посмертно нагороджений званням Герой України, проте Указ Президента України про присвоєння Степанові Бандері цього звання скасували рішенням Донецького окружного адміністративного суду. Багатьма вважається національним героєм України. 2008 року визнаний третім зі ста великих українців після Ярослава Мудрого та Миколи Амосова за підсумками опитування громадської думки «Великі українці».
У червні 1941 на ініціативу ОУН(б), яку очолював Степан Бандера, створили Український національний комітет, до якого ввійшли представники різних політичних напрямів, за винятком ОУН(м). Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акта відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. За його проголошення 5 липня 1941 року німецька влада заарештувала Степана Бандеру, призначивши домашній арешт. Потім, з 15 вересня 1941 року, його ув'язнили в Берлінській тюрмі. З початку 1942 року до серпня 1944 року Бандера перебував у концтаборі Заксенгаузен, у бункері «Целленбау», у переважно добрих умовах. У вересні 1944 року його звільнили, запропонувавши участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної арміїBerkhoff, K.C. and M. Carynnyk 'The Organization of Ukrainian Nationalists and Its Attitude toward Germans and Jews: Iaroslav Stets'ko's 1941 Zhyttiepys' in: Harvard Ukrainian Studies, vol. 23 (1999), nr. 3/4, pp. 149—184.Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія..Інститут історії НАН України.2004р Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія . — С. 338., однак Бандера відмовивсяФиров П. Т. История ОУН-УПА: События, факты, документы, комментарии. (Лекции). — Севастополь : Изд-во СевНТУ, 2002. — С. 74. Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні / переклад з французької Р. Осадчук. — Львів 1993. — С. 441.. Степан Бандера і Ярослав Стецько у квітні 1944 року на нараді обговорювали завдання підривної діяльності проти СРСР з керівником таємних операцій вермахту Отто Скорцені. Представники ОУН(б) та УПА, яку створила ОУН(б), тоді проводили переговори з німцями, Боляновський Андрій (Львів). Національний рух опору і відступ Вермахту з українських земель (літо–осінь 1944 р.) а деякі підрозділи УПА водночас, у 1944 році, воювали з нацистами.
Радянський уряд уповноважив КДБ вбити Степана Бандеру в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 рокуThe Poison Pistol , TIME Magazine, December 01, 1961.
Оцінки Степана Бандери суперечні. Одні називають його символом боротьби за незалежність України, інші ж ставляться до Бандери вкрай негативно, звинувачуючи у фашизмі, колабораціонізмі, тероризмі. Визначення «бандерівці», похідне від його прізвища, поступово стало загальним і застосовним для радянської та російської пропаганди до всіх українських націоналістів, незалежно від їхнього ставлення до Бандери. Життєпис Родина Народився 1 січня 1909 року в селі Старий Угринів, нині Калуського району Івано-Франківської області, Україна (тоді Калуський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина).
Батько: о. Андрій Бандера, (11.12.1882—10.07.1941) греко-католицький священник. Походив із міста Стрия на Львівщині, де закінчив місцеву гімназії та продовжив навчання у Львівському університеті богославському факультеті. Після закінчення університету, призначений парохом у селі Старий Угринів на Івано-Франківщині.
Мати: Мирослава Бандера, (1890—1921) походила з давньої священницької родини Глодзінських (була донькою греко-католицького священника із села Старого Угринова). Батько був парохом села Завою, Старого Угринова та Бережниці. Мала брата Олександра, який навчався в бережницькій школі, яку збудував батько Мирослави.
Дідусь: Володимир Ґлодзінський, (1836—1913) священник Української греко-католицької церкви, дід Степана по матері.
Брати: Олександр (25.03.1911—кінець липня 1942), Василь (12.02.1915—21.07.1942), Богдан (04.04.1919—?).
Сестри: Марта-Марія (22.06.1907—13.11.1982), Володимира (10.03.1913—11.07.2001), Оксана (22.12.1917—24.12.2008) та Мирослава, яка померла немовлям.
Дружина: Ярослава Бандера, (14.09.1917 — 17.08.1977) походила з родини Опарівських, українська політична діячка.
Діти: Наталя (26.05.1941—13.01.1985), Андрій (16.05.1946 — 19.07.1984)Газета «Свобода» . — 1984. — 24 липня., Леся (27.08.1947—16.08.2011)Умер последний ребенок Степана Бандеры . . Змалку діти Степана Бандери не знали справжнього прізвища свого батька й мали прізвище Попель. Про діяльність свого батька вони дізналися тільки після його смерті.
Внучки: Богдана, Олена«Якби Бандері дали Героя раніше, Україна мала б газ по 800 доларів» // Україна молода..
Онук: Степан Андрійович Бандера (1969), народився у Вінніпезі (Канада), має диплом Колумбійського університету. Нині працює журналістом, як і його батько, який видавав у Канаді англомовну газету Ukrainian EchoОксана Лисенко: Степан Бандера // Український тиждень. — 2007. — № 3 (3, 16 листопада)..
Збереглася докладна автобіографія Степана БандериАвтобіографія Степана Бандери..
Дитячі роки (1909—1927) Степан Андрійович Бандера народився 1 січня 1909 року в галицькому селі Старий Угринів, на території Королівства Галичини і Володимирії, що входило в склад Австро-Угорської монархії. Його батько, о. Андрій Михайлович Бандера, був греко-католицьким священником і походив з родини стрийських міщан-хліборобів Михайла Бандери та Розалії Білецької. Дружина Андрія Михайловича, Мирослава Володимирівна (1890—1922), до шлюбу Ґлодзінська, була дочкою греко-католицького священника зі Старого Угринова о. Володимира Ґлодзінського і його дружини Катерини Кушлик. Степан був другою дитиною в сім'ї після старшої сестри Марти-Марії (1907—1982). Надалі в сім'ї народилося ще шестеро дітей: Олександр (1911—1942), Володими́ра (1913—2001), Василь (1915—1942), Оксана (1917—2008), Богдан (1921—1944?) і Мирослава (народилася й померла в 1922).
У родині Бандери була велика бібліотека, і до отця Андрія часто приїджали активні учасники українського національного життя у Галичині. Великий вплив на молодого Степана Бандеру сам його дядьки Павло Глодзинський, один зі засновників українських економічних об'єднань "Маслоспілка" і "Сільський господар", Ярослав Веселовський, депутат у Віденському парламенті та скульптор Михайло Гаврилко. В дитинстві Бандера довго та багато молився, і таємно від дорослих катував себе ланцюгом та колов себе голками, загартовуючи свій дух до поліцейських тортур. Окрім цим ритуалів загартування, юнак також обливав себе холодною водою та виконував багатогодинне стояння на морозі призвела до ревматизму суглобів, хвороби, яка переслідуватиме його все життя. Через цю хворобу, юнак не міг ходити до початкової школи, на відміну від своїх братів та сестер, які поєднували домашню та шкільну початкову освіту. Фронти Першої світової війни 4 рази в 1914–1915 і 1917 пересувалися його селом. Важкі бої проводились два тижні і будинок Бандер був частково зрунований. Улітку 1917 року жителі Галичини стали свідками проявів національно-революційних зрушень і революції в армії царської Росії. В автобіографії Степан Бандера згадує також про «велику різницю між українськими та московськими військовими частинами».
Змалку С. Бандера був свідком відродження й розбудови Української держави. З листопада 1918 його батько був послом до парламенту Західноукраїнської Народної Республіки — Української Національної Ради — у Станиславові й брав активну участь у формуванні державного життя Калущини. Служив капеланом в 9-му полку 3-ї бригади 2-го корпусу УГА, влітку 1920 повертається додому та восени знову стає парохом.
У травні 1919 року під час наступу польських військ Степана (разом з усією родиною військового капелана УГА Андрія Бандери) евакуювали до подільського містечка Ягільниці, де родина перебувала до вересня (батько в липні відступив разом з Галицькою Армією за Збруч)Полюхович Д. Тут теж минало дитинство Провідника // Zbruč. — 2015. — 27 вер.. Дорогою до Ягільниці кілька днів родина о. Андрія проживала в домі родини Гафтковичів у м. БучачіШподарунок І. Шлях родини Бандерів проліг через Бучач // Береги свободи слова. — Тернопіль : Збруч, 2008. — С. 111—112. — ISBN 978-966-528-289-1..
У вересні або жовтні 1919 року Степан Бандера вступив до української гімназії в Стрию, де вчився до 1927 року. В тому ж місті він жив у свого діда. У гімназії викладали грецьку та латинські мови, історію, літературу, психологію, логіку та філософію. У третьому класі (від 1922 р.) він став учасником Пласту; у Стрию був у 5-му пластовому курені імені князя Ярослава Осмомисла, а після закінчення гімназії — у 2-му курені старших пластунів «Загін червона калина».
Навесні 1921 від туберкульозу горла померла його мати, Мирослава, залишивши батька Степана удівцем з сімома дітьми.
Юність (1927—1934)
У середині 1927 року Бандера успішно склав випускні іспити (матуру) в гімназії й вирішив вступити до Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина), проте польська влада відмовила надати молодій людині закордонного паспорта, тому він на рік залишився в Старому Угринові. У 1927–1928 роках Степан Бандера переймався культурно-освітньою та господарською діяльністю в рідному селі (працював у читальні «Просвіти», провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував руханкове товариство «Луг» і належав до засновників кооперативів). До того ж керував організаційно-вишкільною роботою по лінії підпільної УВО в довколишніх селах.
У вересні 1928 року він переїхав до Львова й там записався на агрономічний відділ Високої політехнічної школи, де вчився до 1933 року. Перед дипломним іспитом через політичну діяльність його арештували й ув'язнили.
У студентські роки брав активну участь в організованому українському національному житті. Був членом українського товариства студентів політехніки «Основа» та членом управи гуртка студентів-рільників. Деякий час працював у бюро товариства «Сільський господар», що розвивав агрокультуру на Західних українських землях. З товариством «Просвіта» їздив щонеділі та на свята в поїздки довколишніми селами Львівщини з доповідями та на допомогу в організації інших подій. У царині молодіжних і спортивно-руханкових організацій був активним передусім у Пласті як член 2-го куреня старших пластунів «Загін червона калина», в Українському студентському спортовому клубі (УССК), а деякий час теж у товариствах «Сокіл-Батько» й «Луг» у Львові. У вільний час бігав, плавав, лещетарював, мандрував. Залюбки грав у шахи, крім того, співав у хорі та грав на гітарі й мандоліні. Не курив і не вживав алкогольних напоїв.
Світогляд Ще в шкільні роки світогляд Бандери формували популярні серед західноукраїнської молоді тогочасні націоналістичні ідеї: разом з іншими гімназистами він приєднався до численних молодіжних націоналістичних організацій, найбільшими з яких були Група української державної молоді (УГГМ) та Організація вищих класів українських гімназій (ОВКІМ). 1926 року обидві організації об'єдналися в Союз української націоналістичної молоді (СУНМ).