Камуфля́ж () — використання будь-якої комбінації матеріалів, забарвлення чи освітлення для приховування тварин або предметів, як шляхом їх злиття з навколишнім середовищем, так і шляхом маскування їх під щось інше. Приклади включають плямисту шерсть леопарда, бойовий однострій сучасних солдат та крила листоподібних справжніх коників. Ще один, третій підхід — сліпучий камуфляж, що збиває спостерігача з пантелику яскравим малюнком, який робить об'єкт добре помітним але ускладнює визначення його справжньої форми та напрямку руху. Більшість відомих камуфляжів застосовують такі методи як крипсис (що зазвичай забезпечує злиття із навколишнім фоном), висококонтрастне деформаційне забарвлення, усунення тіні та контрзатінення. У відкритому океані на тлі одноманітного фону основними методами камуфляжу є прозорість, сріблення та контрзатінення, тоді як здатність виробляти світло, серед іншого, використовують для контросвітлення нижньої частини головоногих молюсків, таких як кальмари. Деякі тварини, наприклад хамелеони та восьминоги, здатні активно змінювати колір та малюнок на шкірі як для маскування, так і для сигналізації. Можливо, деякі рослини використовують камуфляж, щоб уникнути поїдання травоїдними.
Застосування камуфляжа військовими спричинило зростанням дальності та точності вогнепальної зброї в XIX столітті. Зокрема, заміна неточного мушкета на гвинтівку зробила особисте приховування в бою навиком виживання. У XX столітті військовий камуфляж стрімко розвивався, особливо під час Першої світової війни. На суші такі художники, як Андре Мар, розробили схеми камуфляжу та спостережні пости, замасковані під дерева. У морі торговельні судна та військові кораблі були розмальовані сліпучими візерунками, які були добре помітні, але призначені для того, щоб заплутати ворожі підводні човни щодо швидкості, дальності та курсу цілі. Під час і після Другої світової війни для літаків і наземної техніки на різних театрах військових дій використовували різноманітні схеми камуфляжу. Використання радарів з середини XX століття значною мірою зробило камуфляж для військових літаків застарілим.
Використання камуфляжу в невійськових цілях включає вишки стільникового зв'язку, які за допомогою камуфляжа під дерева роблять менш нав'язливими. мисливський одяг, який полегшує маскування при полюванні на обережних мисливських тварин. Похідні від військового камуфляжу візерунки часто використовують в модному одязі, що експлуатує їх сильний дизайн, а іноді і їх символізм. Теми камуфляжу повторюються в сучасному мистецтві, як у переносному, так і в прямому сенсі наукової фантастики та літератури.
Принципи дії
Камуфляж досягтається завдяки використанню різних методів. Більшість методів допомагають стати непомітним, «злитись» з фоном навколишнього середовища, але такі методи як мімезис і засліплення рухом надають захист, не приховуючи наявність самого об'єкта. Різні методи камуфляжа можуть застосовуватися окремо або в комплексі з іншими. Більшість механізмів є візуальними, але проводились дослідження використання методів проти нюхового (аромат) і акустичного (звукового) виявленняConner, William E. (2014). «Adaptive Sounds and Silences: Acoustic Anti-Predator Strategies in Insects». Insect Hearing and Acoustic Communication. Animal Signals and Communication. Vol. 1. pp. 65–79. doi:10.1007/978-3-642-40462-7_5. ISBN 978-3-642-40461-0. ISSN 2197-7305. adaptive silence, acoustic crypsis, stealth,Miller, Ashadee Kay; Maritz, Bryan; McKay, Shannon; Glaudas, Xavier; Alexander, Graham J. (22 December 2015). «An ambusher's arsenal: chemical crypsis in the puff adder (Bitis arietans)». Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. The Royal Society. 282 (1821): 20152182. doi:10.1098/rspb.2015.2182. ISSN 0962-8452. PMC 4707760. PMID 26674950. Field observations of puff adders (Bitis arietans) going undetected by several scent-orientated predator and prey species led us to investigate chemical crypsis in this ambushing species. We trained dogs (Canis familiaris) and meerkats (Suricata suricatta) to test whether a canid and a herpestid predator could detect B. arietans using olfaction.. Аналогічні методи також можуть застосовуватися до військового спорядження та технікиCosta, James T. (2007). «How a naturalist found safe colours for soldiers». Nature. 448 (7152): 408. Bibcode:2007Natur.448..408C. doi:10.1038/448408c. ISSN 0028-0836. cryptic coloration in British field uniforms was not fully adopted until the Boer War.
Злиття з оточенням (криспис) Окрас деяких тварин нагадує той чи інший природний фон. Це важливий компонент, що дозволяє маскування в будь-якому середовищі. Наприклад, папуги, що мешкають на деревах, переважно зелені; вальдшнепи, що мешкають серед лісової підстилки мають коричневі крапки, а очеретяні бугаї мають смуги бежевого та коричневого кольоруі, у кожному випадку забарвлення тварини відповідає кольоровій гамі її середовища існуванняCott 1940, pp. 5–19.Forbes 2009, p. 51.. Подібним чином майже всі пустельні тварини забарвлені в піщаний, жовто-коричневий, охристий і коричнево-сірий відтінки, незалежно від того, чи це ссавці, як піщанка чи лисиця фенек, птахи, як пустельний жайворонок чи рябчик, чи рептилії, як сцинк чи рогата гадюкаCott 1940, pp. 5–6.. Військові однострої також загалом за своєю кольоровою гамою відповідають природному чи урбаністичному оточенню, в якому їх використовують. Першиий військовий камуфляж — однострої кольору «хакі» були запроваджені в XIX столітті для англійських військових у Південній Азії, відповідно до поширених там кольорівNewark 2007, pp. 45–46..
Багато видів молі демонструють індустріальний меланізмCott 1940, p. 17., тобто зміну власного кольору відповідно до зміни навколишнього середовища у зв'язку із його забрудненням через індустріалізацію, зокрема п'ядун березовий, який має колір, що зливається з корою деревStill, J. (1996). Collins Wild Guide: Butterflies and Moths. HarperCollins. p. 158. ISBN 978-0-00-220010-3.. Забарвлення цих комах змінювалося між 1860 і 1940 роками відповідно до зміни кольору стовбурів дерев, на яких вони проводять час, від блідого і плямистого до майже чорного в забруднених промисловістю районах . Зоологи розглядають це доказом того, що камуфляж знаходиться під впливом природного відбору, а також демонструє, що він змінюється там, де необхідно, щоб нвідповідати місцевому фоновому забарвленню.
Деформаційне забарвлення
Деформаційне забарвлення використовує висококонтрастні плями чи смуги, щоб зруйнувати звичні оку цілісні контури тварини чи військового об'єктаBarbosa, A.; Mathger, L. M.; Buresch, K. C.; Kelly, J.; Chubb, C.; Chiao, C.; Hanlon R. T. (2008). «Cuttlefish camouflage: The effects of substrate contrast and size in evoking uniform, mottle or disruptive body patterns». Vision Research. 48 (10): 1242—1253. doi:10.1016/j.visres.2008.02.011. PMID 18395241. S2CID 16287514. або приховати характерні риси, особливо шляхом маскування очей, як у трав'яної жабиCott 1940, pp. 83–91.. Хижаки, такі як леопард, використовують деформаційний камуфляж, щоб непомітно наблизитися до здобичі, тоді як потенційна здобич використовує його, щоб уникнути виявлення хижакамиOsorio, Daniel; Cuthill, Innes C. «Camouflage and perceptual organization in the animal kingdom» (PDF).. Деформаційний камуфляж широко використовується військовими, як для військових одностроїів, так і для військової техніки. Однак наявність деформаційного камуфляжу не завжди саме по собі досягає ефективного маскування, оскільки тварина чи військовий об'єкт можуть бути видані іншими факторами, такими як об'ємна форма, блиск і тіньSweet, K. M. (2006). Transportation and Cargo Security: Threats and Solutions. Prentice Hall. p. 219. ISBN 978-0-13-170356-8.FM 5–20: Camouflage, Basic Principles. U.S. War Department. November 2015 .Field Manual Headquarters No. 20-3 − Camouflage, Concealment, and Decoys (PDF). Department of the Army. 30 August 1999..
Сама по собі наявність контрастних плям чи смуг на шкірі не доводить, що тварина покладається на камуфляж, оскільки це залежить від її поведінкиRoosevelt, Theodore (1911). «Revealing and concealing coloration in birds and mammals». Bulletin of the American Museum of Natural History. 30 (Article 8): 119—231. Roosevelt attacks Thayer on page 191, arguing that neither zebra nor giraffe are «'adequately obliterated' by countershading or coloration pattern or anything else.». Наприклад, незважаючи на те, що жирафи мають висококонтрастний малюнок, який може бути деформаційним забарвленням, дорослі особини дуже помітні, коли знаходяться на відкритому просторі. Деякі автори стверджують, що камуфляж дорослих жираф є надзичайно ефективним, коли вони стоять серед дерев і кущів, де їх важко побачити навіть на відстані кількох метрівMitchell, G.; Skinner, J. D. (2003). «On the origin, evolution and phylogeny of giraffes Giraffa camelopardalis» (PDF). Transactions of the Royal Society of South Africa. 58 (1): 51–73. Bibcode: 2003TRSSA..58…51M. doi:10.1080/00359190309519935. S2CID 6522531. Однак в той же час дорослі жирафи більше покладаються для захисту від хижаків на свій розмір і здатність захищатися, навіть від левів, а не на маскування. Інше пояснення полягає в тому, що молоді жирафи набагато більш вразливі до хижаків, ніж дорослі. Більше половини всіх дитинчат жирафів гине протягом року, і матері жирафів ховають своїх щойно народжених дитинчат, які проводять більшу частину часу лежачи в укриттях, поки матері не годують їх. Матері повертаються раз на день, щоб погодувати телят молоком. Оскільки присутність матері поруч не впливає на виживання, стверджується, що ці молоді жирафи повинні бути дуже добре замасковані; це підтверджується тим, що сліди шерсті сильно успадковуються.
Можливість камуфляжу у рослин була мало вивчена до кінця XX століття. Строкатість листя з білими плямами може служити камуфляжем у рослин лісового підліску, де є плямистий фон, оскільки плямистість листя пов'язана із закритими місцями існування. Теоретично деформаційний камуфляж мав би надавати еволюційну перевагу для рослин, оскільки допомагав би їм уникнути поїдання травоїдними тваринами. Інша можливість полягає в тому, що деякі рослини мають різне забарвлення листя на верхній і нижній поверхнях або на таких частинах, як жилки та стебла, щоб зробити помітнішими на них травоїдних комах суцільного зеленого кольору, сприяючи їх поїданню хижаками. Ці гіпотези ще підлягають подальшій перевірціLev-Yadun, Simcha (2003). «Why do some thorny plants resemble green zebras?». Journal of Theoretical Biology. 224 (4): 483—489. Bibcode:2003JThBi.224..483L. doi:10.1016/s0022-5193(03)00196-6. PMID 12957121Lev-Yadun, Simcha (2006). Teixeira da Silva, J.A. (ed.). Defensive coloration in plants: a review of current ideas about anti-herbivore coloration strategies. pp. 292—299. ISBN 978-4903313092Givnish, T. J. (1990). «Leaf Mottling: Relation to Growth Form and Leaf Phenology and Possible Role as Camouflage». Functional Ecology. 4 (4): 463—474. doi:10.2307/2389314. JSTOR 2389314.
Усунення тіні