Зангезурський повіт

Зангезурський повіт - адміністративна одиниця в складі Елізаветпольської губернії. Центр - селище Горіс.

Адміністративний поділ Поверхня Зангезурського повіту була в основному гористою з скелястими хребтами і гірськими ланцюгами з безліччю малодоступних ущелин і улоговин. Гори належать до південно-східного закінчення нагір'я Малого Кавказу. Найвища точка - гора Капуджі, яка сягала до 12855 фт.. Весь повіт нахилений на південь, до Араксу, куди прямували і зрошуючі повіт річки. Повіт належить до басейну Араксу і зрошувався кількома невеликими річками та струмками, такими як Бергушет, Чаундур-чай, Басут-чай, Мегрі-чай, Базар-чай, що беруть початок в горах і впадають зліва в Аракс.

В даний час значна частина території Зангезурського повіту (4505 км²) займає в основному територію сучасної Сюнікської області Вірменії. Інша частина - Лачинський, Зангеланський і Кубатлінський райони - де-юре входить до складу Азербайджанської Республіки, але контролюються невизнаною Нагірно-Карабахською Республікою, як одна адміністративна одиниця - Кашатазький район.

Історія

Територія в II-I століттях до н. е. частина Великої Вірменії династії Арташесідов, I-IV ст. династії Аршакідів, V-VII ст. частина марзпанської Вірменії, IX-XI ст. частина Вірменського царства Багратидів, a до кінця XII століття Сюнікське царства, в XIII-му початку XV століття тут правлять вірменські роди Орбелян і Хахбакян.

Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона повідомляє наступне про Зангезурський повіт: З. п. у період панування вірмен становив частину провінції Сюнік (у персів - Сісакан), яким майже самостійно правили можновладні князі, які зберегли свою незалежність майже до кінця XII ст.. У XVIII ст. З. п. входив до складу Карабахського ханства. У XVIII столітті поряд з Нагорним Карабахом один з центрів вірменської національно-визвольної боротьби возглавлявщім Давид Беком . У 1813 році Карабах був зайнятий російськими військами, і по Туркманчайського договором 1828 року кордоном між Росією і Персією стала річка Аракс. У п'ятдесятих роках ці території входили до складу Шемахінской і Ериванська губерній, в 60-х - Бакинської і Ериванська а з утворенням 25 лютого 1868 року Елізаветпольской губернії з частини Шушінского повіту Бакинської губернії і Ордубатского повіту Ериванська губернії був утворений Зангезурський повіт .

У XVIII столітті Нагорний Карабах один із центрів вірменської національно-визвольної боротьби очолюваний Давід Беком. У 1813 році Карабах був зайнятий російськими військами, і за Туркманчайським договором 1828 року кордоном між Росією і Персією стала річка Аракс. У 1850-х роках ці території входили до складу Шемахінської і Еріванської губерній, в 60-х - Бакинської і Еріванської, а з утворенням 25 лютого 1868 року Елізаветпольської губернії з частини Шушінського повіту Бакинської губернії і Ордубатського повіту Еріванської губернії був утворений Зангезурський повіт.

Населення В сімейних списках 1886 року в Зангезурському повіті налічувалося 123 997 чол. (68 560 чоловіків і 55 137 жінок). За переписом 1897 року в повіті налічувалося 142 064 чол. (77 074 чоловіків і 64 990 жінок).

За даними перепису 1897 року в Зангезурському повіті, який охоплював територію сучасної Сюнікської області Вірменії і території сучасних Лачинського, Зангеланського і Кубатлінського районів Азербайджану, своєю рідною мовою вказали татарськийАзербайджанцы в те годы именовались татарами, или адербейджанскими татарами, азербайджанский язык — татарским (азербайджанський) - 71 206 чол., вірменський - 63 622 чол.

Населення повіту, яке складалося з вірмен, азербайджанців і курдів, в більшій частині було осіле, в меншій - напівкочівне (частина азербайджанців і курди), займалося землеробством, садівництвом, шовководством, скотарством, розробкою мідних руд і різними промислами.

Зангезурський повіт налічував 5 мідних рудників - Катарський Мелік-Азарьянца, Катарський Мелік-Каракозова, Катарський Кондурових, Дашкесанський Сименсов, Аткізський Аматуні.

Мідь із заводів Зангезурського повіту вивозилася на в'юках до міста Шуші, а звідти в фургонах до залізничної станції Євлах.

Населення створює 75 сільських громад з 326 селищ. Сіяли в основному пшеницю, ячмінь, просо, рис, бавовну, невелику кількість картоплі і т. п.

У 1891 році в повіті було одна православна церква, одна розкольницька, 9 вірмено-григоріанських монастирів, 97 вірмено-григоріанських церков, 9 сунітських і 24 шиїтських мечеті.

Демографія в 1890-х роках була така: число шлюбів народжених </br> всього </br> чоловіків народжених </br> всього </br> жінок У тому числі народжених </br> незаконнорожд. </br> чоловіків У тому числі народжених </br> незаконнорожд. </br> жінок число померлих </br> чоловіків число померлих </br> жінок Прибуло або вибуло </br> чоловіків Прибуло або вибуло </br> жінок Прибуло або вибуло </br> обох статей 1894 926 1651 1211 2 1 809 542 842 669 1511 1895 927 2013 1472 - - 887 648 1126 824 1950 1896 750 1937 1299 - - 862 656 1075 643 2348 1897 784 1931 1448 2 - 926 711 1005 737 1742 1898 736 1649 1198 - 1 1088 803 561 395 956 Разом за 5 років 4124 9181 6628 4 2 4572 3360 4609 3268 7877 Середнє на рік 825 1836 1326 1 - 914 672 922 654 1575 Середнє на рік на 1000 ж. 5,8 12,9 9,3 - - 6,4 4,7 6,5 4,6 11,1

Див. також У 1913 році в повіт входило 75 сільських правлінь: Алідарінське - с. Алідара, Алі-Кулі-Кендське - с. Алі-Кулі-Кендо, Алі-Кулі-Ушагінське - с. Кнабл-Мусканлу, Алілінське - с. Аліл, Ангелаутське - с. Ангелаут, Анцеванікське - с. Анцеванік, Астазурське - с. Астазур, Ахлатіанське - с. Ахлатіан, Бабалінське - с. Хідірли, Базарчайське - с. Базар-Чай, Бартазське - с. Бартаз, Баяндурське - с. Баяндур, Вагудінське - с. Вагуди, Варшаназурське - с. Варшаназур, Галське - с. Гал, Гарарське - с. Гарар, Гедакларське - с. Гедаклар, Герензурське - с. Герензур, Герусінське - с. Горіс , Гюдгумське - с. Гюдгум, Гягялінське - с. Шаперлу, Дарабазське - с. Дарабаз, Дарзілінське - с. Дарзіли, Джагазурське - с. Джагазур, Джагангірбеклінське - с. Джагангірбеклу, Джеджімлінське - с. Джеджімлу, Донзарлінське - с. Донзарлу, Дигське - с. Диг , Зангеланське - с. Удьгюм, Іскандер-Беклінське - с. Іскандер-Бекліа, Кавартське - с. Каварта, Казі-Курдалінське - с. Казі-Курдалу, Каладарасінське - с. Кала-дарас, Кара-Кішлагське - с. Кара-Кішлаг, Керджаланлінське - с. Керджаланлу, Кіратагське - с. Гігілу, Легвазське - с. Легваз, Малібеклінське - с. Малібекли, Мамедлінське - с. Мамедлі, Мигринське - с. Мігро , Моллаларське - с. Моллалар, Моллінське - с. Моллі, Мусульманларське - с. Мусульманлар, Нювадінське - с. Нювади, Ордаклінське - с. Богарлу 2-е, Охтарське - с. Норашенік, Охчінське - с. Фурхут, Пірнаутське - с. Пірнаут, Пірчеванське - с. Пірчеван, Пічаніське - с. Пічаніс, Рабандське - с. Рабанд, Сараллінське - с. Сараллу, Сари-Ятагське - с. Сари-Ятаг, Сафіанське - с. Мелік-Пояси, Сендларське - с. Піріджан, Сісіанське - с. Сісіан , Софулінське - с. Софулі, Татевське - с. Татев, Тіріське - с. Мінджеван, Уджаніське - с. Уджаніс, Узське - с. Уз, Халаджське - с. Халаджі, Ханазакське - с. Ханазак, Хандакське - с. Хандак, Ханзіракське - с. Ханзірак, Ходжаганське - с. Ходжаган 1-й, Хотське - с. хот, Шалатське - с. Шалата, Шальвінське - с. Дашті, Шахсуварлінське - с. Шахсуварлу, Шекинське - с. Шеки, Шінгерське - с. Шінгер, Шіхавінське - с. Шіхава-Гамзалу, Шіхаузське - с. Шіхауз, Шіхлярське - с. Шіхляр.

Зангезур

Примітки

Посилання