Гри́бовиця — село у Нововолинській міській громаді Володимирського району Волинської області України.
Географія Розташоване село у західному напрямку від колишнього районного центру Іваничі, на відстані 12 км., поблизу траси Іваничі — Нововолинськс. Грибовиця // Meriaonline..
Історія Археологічні дослідження доводять, що люди на цій території проживали з давніх-давен, при цьому задовго до першої письмової згадки про село. Так, у кургані поблизу Грибовиці було віднайдено залишок зброї давніх племен городоцько-здовбицької культури — крем'яний наконечник списаОхріменко Г. Культурно-історичні процеси за Доби бронзи на Західній Волині // Археологічні дослідження Львівського університету. — Львів, 2010. — Випуск 13. — С.142..
Перша згадка про село припадає на середину XV ст. В той час воно перебувало у складі Володимирського повіту Волинського воєводства Великого князівства Литовського.
За переказами старожилів, існує дві версії походження назви села: згідно першої версії, тут мав колись маєток поміщик Грабовський; згідно другої — в лісах навколо села було безліч грибів, від яких і пішла назва. Зрештою, історик О. Цинкаловський був прихильником останньої версіїЦинкаловський О. Матеріяли до археології Володимирського повіту // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Праці історико-філософської секції / За редакцією І. Крип'якевича. — Львів, 1937. — Т. CLIV. — С. 182..
Колись село належало шляхтичеві Якубові Войни Немировичу, який записав Грибовицю близько 1455 року матері Анні, а пізніше воно переходить до князя Михайла Чарторийського.
Після укладення Люблінської унії (1569) село відійшло до Польщі. В той час воно входить до Волинського воєводства новоствореної Речі ПосполитоїВерменич Я. Волинське воєводство // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с..
В 1577 році Грибовицю долучено до містечка Литовежа, а з 1583 року належить вдові князя Михайла Чарторийського. Наприкінці XIX століття селом володіли шляхтичі Ромери.
У період національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького (1648—1657 рр.), селяни Грибовиці, спільно з міщанами містечка Литовежа, зруйнували маєток шляхтича М. Баковецького в Біличах. Вони спалили двір, забрали панське майно, вирубали лісГрибовиця // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Волинська область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1970. — 767 с..
Після третього поділу Польщі (1795) село входить до Волинського намісництва, а з 1797 — Волинської губернії Російської імперії. При цьому в Росії стало центром Грибовицької волості Володимир-Волинського повітуКоган Л. ІІІ поділ Речі Посполитої і утворення Волинської губернії // Віртуальний музей м. Звягель.Верменич Я. Волинська губернія // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с..
Згідно з переписом 1911 року, у Грибовиці було 1113 мешканців, розташовувались волосне правління, поштова станція, двокласова школа, сільський шпиталь, крамниця, кредитове товариство і випозичальня сільськогосподарських машин.
В ході Першої світової війни (1914—1918 рр.) село зазанало руйнувань та було окуповане австро-німецькими військами, які перебували тут до кінця 1918 рокуІсторія Іваничівщини // Іваничівська РДА..
У листопаді 1917 р., після розпаду Російської імперії, постала Українська Народна Республіка. У березні 1918 р. село увійшло до Володимир-Волинського повіту Волинської земліЗакон УНР про поділ України на землі 1918 ..
З 29 квітня по 14 грудня 1918 р. село входить знову до Грибовицької волості Володимир-Волинського повіту, але вже Української Держави гетьмана Павла Скоропадського, який відновив царський адміністративний устрійБойко О. Територія, кордони і адміністративно-територіальній поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. — 2009. — Випуск 3.— С.223..
З грудня 1918 р. село повернулося до складу відродженої УНР, яка вже керувалась Директорією. Війська останньої і надалі вели боротьбу за незалежність, але були розбиті більшовиками у квітні 1919 рВстановлення Влади Директорії. Її внутрішня і зовнішня політика ..
З вересня 1920 р. село, як і Західна Україна, згідно Варшавського договору, зайняте Польщею. Такий стан справ надалі був закріплений, після поразки українсько-польських військ, Ризьким договором (1921 р.). У Польщі село стало центром Грибовицької гміни Володимирського повітуЧеренюк О. Володимирський повіт (за даними книги Павловський В. Володимирський повіт. – Люблін, 1937) //Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олександр Цинкаловський і край. — Луцьк, 2008. — Вип. 27. – С. 352—357. .
У 1920 році у Грибовиці підпільно створено ревком.
За революційну діяльність багато місцевих комунстів були заарештовані і засуджені польською окупаційною владою до різних строків тюремного ув'язнення на «процесі 151» в м. Володимирі-Волинському. Так, Є. Мазурко, М. Степанчук, С. Котілко були засуджені до 10 років тюремного ув'язнення, І. Романчук, Т. Крайц — до 6 років.
Обабіч села Грибовиця розмістився хутір Гараздичі, куди приїжджало багато заможних ґазд. Вони там торгували посудом, одягом, різкими прянощами, але одного разу цей хутір зник і ніхто не знає куди. За словами старожилів, котрі передавали з уст в уста, що це поселення було знищене ворогом або землетрусом. Через певний час місцевість була знову забудована і зараз вона носить свою стару назву.
За часів Польщі у селі була початкова школа, медпункт і велика аптека, ветпункт. Був у Грибовиці постерунок — поліція і карцер-холодна. Польська влада забороняла організації національних свят, розвитку мистецтва.
Філія-читальня товариства «Просвіта» була відкрита в 1924 році. Читальня розміщувалась у садибі Братося М. С. При Грибовицькій філії-читальні діяли хоровий гурток, драматичний, а також господарсько-економічні об'єднання — крамниця і шпихмір (склад збіжжя)Гаврилюк О. Досліджуємо ринок праці: Грибовицька сільська рада Іваничівського району // Волинський обласний центр зайнятості..20 вересня 1939 року село, як і вся Західна Україна, було приєднане до СРСР, а згодом увійшло до Іваничівського району Волинської області УРСР.
Діяльність філії товариства «Просвіта» була заборонена у 1939 році, коли радянські війська зайняли Західну Україну. Бібліотека філії-читальні була конфіскована. Книги, що залишилися на руках у жителів села стали після 1945 року причиною небезпеки. За їх зберігання отримували клеймо «націоналіст», могли вислати до Сибіру чи згноїти у сталінських катівнях. Залишки бібліотеки переховував М. І. Дубина у вулику своєї пасіки.
В 1940 році в селі вперше було організовано колгосп імені Калініна.
22 червня 1941 р. почалась війна між Німеччиною та СРСР — Німецько-радянська війна. З 22 червня 1941 року по липень 1944 року село знаходились під окупаційним режимом нацистської Німеччини і увійшло до складу Володимир-Волинського ґебіту Генеральної округи Волинь-Поділля Райхскомісаріату Україна.
Під час війни було вбито понад 40 мешканців і 20 родинам спалено будинки. Німці вивозили в Німеччину продукцію і людей: молодих дівчат і юнаків. Одним з них був житель села Петро Пендера. У післявоєнні роки його знов виселили на каторжні роботи, на шахти Донбасу, але того разу вже радянська влада. Проте юнакові вдалося втекти додомуУ німця заробляв на шість булок хліба // Вісник..
В 1947 році вдруге організований колгосп імені Калініна. Пізніше, в 1952 році, колгосп зазнав численних перейменувань («Москва», «Перше травня», ім. Богдана Хмельницького).
Повстанський рух ОУН і УПА дійшов і до Грибовиці. Відомо, що на території села діяла боївка ОУН (5 чоловік)Антонюк Я. Збірний портрет керівника підпілля ОУН та УПА на території Волинської області // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Історичні науки. — 2013. — Вип. 20. — С. 31.. Потім був сформований рій УПА (10 чоловік), яким командував Микола СтепанчукНа Волині вояк УПА врятував 16 польських родин, ‒ історик // ВолиньPost..
27 липня 1944 р. курінь УПА «Василя» здійснив напад на радянський військовий склад із боєприпасами в Грибовиці. Вони вбили 23 охоронців складу і вивезли 18 возів зброї та боєприпасів.
11 липня 1947 року заарештували мешканця села, колишнього повстанця М. Степанчука. Його звинувачували як учасника УПА у знищенні радянських громадян польської національності в липні 1943 року. Слідство тривало майже рік. І стався неймовірний випадок: Степанчука радянський суд виправдав. Як виявилося, повстанець врятував 16 польських родин, допомігши їм безпечно виїхати із зони бойових дій. Разом із ним вийшов із в'язниці теж вояк УПА Анатолій Касян.
Натомість Ганні Гринь, зв'язковій повстанців, радянський суд присудив виселення на примусові роботи в концентраційний табір. Так, Ганну, її сестру та батька забрали до в'язниці. Вона відсиділа вісім з половиною років у таборі для політичних в'язнів, у Республіці Комі.
У січні 1948 р. на території села здійснювала диверсії боївка ОУН у складі двох чоловікРеабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Волинська область / Головна редколегія: (голова — П. Т. Тронько, заступники голови — О. П. Реєнт, С. А. Кокін та ін.); редколегія тому (голова — О. І. Курилюк, відповідальний секретар — М. М. Кучерепа та ін.).– Кн. 1.– Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2010. — С. 255..
Після ліквідації Іваничівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Володимирського району.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 973 особи, з яких 438 чоловіків та 535 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 933 особи.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська92599.14%російська80.86%Усього933100%
Школа Загальноосвітня школа І-ІІ ступеня с. Грибовиця розпочала свою діяльність 5 листопада 1879 року. За архівними даними, це було однокласне народне училище Міністерства народної освіти в с. Грибовиці Володимир-Волинського повіту Волинської губернії. Першим вчителем був Василь Кондратюк, із селян, який закінчив курс Острозької вчительської семінарії. Тут навчалося 38 дітей. Училище працювало до 1914 року. З початку Першої світової війни та до 1916 року училище не працювало. З 1916 року навчання велося російською мовою.
У листопаді 1917 року утворилась УНР і навчання у школі проводилось українською мовою до 1919 року. З 1919 року і по 1922 рік школа не працювала. З входженням села до складу Польщі відкривається п'ятирічна школа, а навчання уже ведеться польською мовою.
З 1939 по 1940 рік школа не працювала. У 1940 році знову відкрила двері для учнів. З приходом німців школа не працювала з 1942 по 1944 роки.
У 1955 році було побудовано селище Жовтневе, куди і перевели середню школу. У Грибовиці залишилась початкова. З 1962 року — це восьмирічна школа, а потім і дев'ятирічна. 1 вересня 1967 року відкриває двері нова типова школа з просторими класами, майстернею, шкільною їдальнею, а вже пізніше здається в експлуатацію і спортзал разом з душовими кімнатами. У цій школі навчаються учні і зараз.
З 1980 по 2012 рік школу закінчило 404 учні, з них 49 — з відзнакою. Учні школи є призерами районних предметних олімпіад, спортивних змагань, районних і обласних конкурсів.
У 2012 році у школі працює 17 педагогів. Протягом двох останніх років педагогічний колектив поповнився 9 молодими педагогами. У 2004 році до 125-річчя від дня заснування школи було створено музей історії школи, а у 2007 — музей «Моє село».
З 2001 року директором школи є Джерш Галина ФедорівнаЗагальноосвітня школа І-ІІ ступеня села Грибовиця // Відділ освіти Іваничівської РДА..
Церкви