Куни́ця, куна́ або куня́ (Martes) — рід хижих ссавців із підродини росомахових. Це стрункі, спритні тварини, переважно лісові мешканці Північної півкулі та Зондських островів. Довжина голови й тулуба становить 36–65 см, хвоста — 12–45 см; важать — 300–5500 грамів. Волосяний покрив густий, пухнастий і м'який, переважно буруватого кольору, у деяких видів є світла пляма на шиї. Куниці харчуються дрібними ссавцями, птахами та їхніми яйцями, а також ягодами й іншими частинами рослин.

Морфологія

Зовнішні ознаки Це невеликого або середнього розміру пальцехідні тварини, з короткими п'ятипальцевими лапами, пальці яких вільні і закінчуються гострими невеликими напіввтяжними пазурями. Вони вирізняються гострою мордою, короткими вухами, довгим струнким тулубом і пухнастим хвостом, що становить половину довжини тіла; задньопрохідні залози завжди наявні.

Краніологія (череп, зуби) Кутніх зубів 5 або 6, останній верхній — дрібний, хижий зуб нижньої щелепи також дрібний і має горбок з внутрішнього боку.

Видовий склад

у складі роду 8 сучасних видів: куниця американська — M. americana, Martes caurina куниця харза — M. flavigula, куниця кам'яна — M. foina, куниця нільгирійська — M. gwatkinsii, куниця лісова — M. martes, куниця японська — M. melampus, куниця соболь — M. zibellina

Виявлено кілька викопних видів: †M. palaeosinensis, †M. wenzensis, †M. vetus

Рід куниця у фауні України У фауні України рід представлений двома видами: куна лісова, або звичайна (Martes martes) куна кам'яна, або хатня (Martes foina).

Господарське значення Куниці часто мешкають біля осель людей, що особливо притаманно куниці хатній, або кам'яній. У таких місцях куниць приваблюють як численні схованки, так і багатий вибір поживи (зокрема, кури та кролі). Куниця краде курей вночі коли їхні господарі сплять. Ця тварина дуже хитра й порска, її важко спіймати. Найчастіше вона пересувається дахами.

Етимологія Назва куниця походить від давньоруського куна — «куниця; хутро куниці; хутро куниці як грошова одиниця; дрібна монета», походить від праслов'янського куна й зменшувального куниця, спорідненого з литовськими, латиськими та пруськими назвами і зводиться до індоєвропейського *keun-/koun- — «куниця».

Примітки

Джерела Куниця // Види ссавців світу (2005)