Боніфацій Урбанович Крупський (, , *15 липня 1822, Ігнатово — †12 січня 1903, Метявичі) — польський національний і громадський діяч, дворянин, поміщик Слуцького повіту , засланець до Сибіру, комісар Ігуменського повіту в антиросійському Січневому повстанні 1863 року.

Життєпис Народився в маєтку в Мінської губернії, у шляхетній родині герба «Корчак» Bonifacy Krupski h. Korczak // Geni. Син Урбана Крупського та Катерини Антоневич. Закінчив гімназію у Слуцьку та факультет природничих наук Петербурзького університету. Закінчивши навчання в Петербурзі, він допоміг батькові керувати господарствами в Бобруйському повіті. У 1861 р. він оселився в маєтку в Новосьолки Ігуменського повіту, купленому його батьком від родини Ратинських. Він одружився зі Стефанією Свіда (1850—1896).

Він створив у своєму маєтку народну школу. У 1861 р. призначений посередником у селянських справах після відміни кріпосного права. Був відомий справедливими судами та вирішенням справ на користь селян. Активно діяв у литовському сільськогосподарському товаристві в Мінську (), був одним із авторів статуту цього товариства Dariusz Szpoper, «Edward Woyniłłowicz i Mińskie Towarzystwo Rolnicze–przyczynek do dziejów polskiej myśli politycznej w Cesarstwie Rosyjskim do 1914 roku» .

Він вважав, що спалах Січневого повстання призведе до колосальних жертв. Але незважаючи на це, діяв у повстанській організації. І в 1863 році його призначили стати повстанським комісаром Ігуменського повіту. Внаслідок доносу агента російської жандармерії 1863 год на Меншчыне. № 31. Першы спіс абвінавачаных ва ўдзеле ў паўстанні московського православного попа зі звинуваченням його в «небажаному впливі на людей» для російської влади, Боніфацій переїхав з Новосьолки до Ігумену. Там його заарештували та ув'язнили в Мінську. Він був засуджений за повстанську діяльність з конфіскацією маєтку Новосьольки та йому присудили вісім років каторжної ​​праці в Іркутській губернії. Дружина Стефанія добровільно пішла за чоловіком на заслання, залишивши двох дітей. Він відбував покарання у складних умовах на поселенні Усолє-Сибірському, де народилося ще дві доньки. Через п'ять років Боніфація Крупського перевели до Тобольська, а потім до Царева Астраханської губернії. У 1874 р. він отримав дозвіл на поселення у Варшаві. Після відновлення своїх громадянських прав він оселився в Метявичах — колишньому маєтку батька, придбаного у 1856 р. у Корсаків. Там він і помер 12 січня 1903 року.

Примітки

Джерела

, Wilno, 1915. Jakub Gieysztor, «Pamiętniki Jakóba Gieysztora z lat 1857—1865 », Tadeusz Korzon, T. 1. — Wilno : nakł. Tow. Udz. «Kurjer Litewski», 1913. — S. 80, 252, 255, 302—303. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — T. 7 . — S. 281. Adam Lityński, Piotr Fiedorczyk (red.), Wielokulturowość polskiego pogranicza: ludzie, idee, prawo: materiały ze Zjazdu Katedr Historycznoprawnych, Augustów, 15-18 września 2002 roku, Białystok: Uniwersytet w Białymstoku, Wydział Prawa, 2003/ — S. 359—363. — ISBN 83-89031-56-6. Dariusz Szpoper, Pomiędzy caratem a snem o Rzeczypospolitej: myśl polityczna i działalność konserwatystów polskich w guberniach zachodnich Cesarstwa Rosyjskiego w latach 1855—1862, Arche, 2003. — S. 292, 320, 325. Mieciewicze // Roman Aftanazy, Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej, wyd. drugie przejrzane i uzupełnione, t. 2: Województwa brzesko-litewskie, nowogrodzkie . — Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1993. — S. 258. — ISBN 83-04-03784-X, ​ISBN 83-04-03701-7.

Посилання

Krupski — Katalog Powstańców Styczniowych // genealogia.okiem.pl. Bonifacy Krupski // Sejm-Wielki.pl. Usole Sybirskie — najważniejsze miejsce pielgrzymowania // Tygodnik Wileńszczyzny . BIOGRAPHY: Bonifacy Krupski .

Portret Bonifacego Krupskiego (1874—1880) // Muzeum Narodowe w Warszawie.