Північна Сун (北宋; 4 лютого 960 — 20 березня 1127) — епоха часів династії Сун. Він закінчився, коли його столицю, місто Кайфенг, завоювали вороги з півночі. Пізніше тимчасова столиця династії Північних Сун була заснована в Ін Тянь Фу (нинішній Шанкіу Хенань). Історично в династію Пін входили і Північна, і Південна пісні. Його називають «Північним», щоб відрізняти від «Південного», який проживав переважно в Південному Китаї. Імператор Таїзу Пінського розробив заколот і узурпував престол Пізнішого Чжоу (останнього підряд з п'яти династій), що ознаменувало початок династії. У 1127 р. Його столиця Кайфен потрапила під руку штату Цзінь, за цей час правлячий імператор Ціньцун та його родина потрапили у полон у події, відомій як інцидент Цзінканга. Північна пісня закінчилася наступного року. Ним керували дев'ять імператорів, і проіснував 127 років.

Правляча область Північної пісні поширювалася на південно-східне узбережжя. Північною його кордоною з державою Ляо була річка Хай, місто Ба Чжоу, провінція Хебей, і прохід Янмен, провінція Шаньсі (Цзінь), важливий перевал Великої стіни. Його правління досягло північного заходу до гори Хеншань у Шеньсі (Шань / Цінь), на сході провінції Ганьсу та річки Хуаншуй Цінхай, аж до кордону зі штатом Ляо. На заході вона розділяла прикордонну лінію гір Міни та річки Даду (Сичуань) з Королівством Тибет та Далі. Це також було поруч із В'єтнамом через провінцію Гуансі. Тим не менш, Північна династія Піс була найменшою за площею суші серед усіх об'єднаних імперій, що були створені на величезних Центральних рівнинах. Як зафіксував Тайпін Хуанью Цзі, населення династії Північних пісень вибухнуло від 32 500 000 в 980 р. до 100001 200 в 1110 р.

Історія

Заснування Чжао Куань Інь, перший імператор Пісні, Тайцзу був професійним солдатом. Він був рятувальником, який керував військами перед палацом імператора в Пізнішому Чжоу. Чжао став важливим військовим діячем під час правління імператора Шицгона завдяки своїм видатним військовим подвигам. Після помер Шизона на престол зійшов молодий імператор Гонгді. Пізніше Чжао захопив владу через повстання Ченк'яо і створив Пісню. Він прийняв авторитарну централізовану систему, щоб викорінити потенційну диктатуру та самодержавство вищих посадових осіб, що давно було загрозою з часів середини династії Тан, і зміцнити авторитарний центральний уряд, сприяючи стабільності та зростанню феодалу соціальна економіка. З іншого боку, надмірна бюрократія та непотрібні офіційні посади призвели до жахливого зниження ефективності та згодом фінансових труднощів.

У галузі військової діяльності Північна пісня розширила війська, послабила військову міць генералів, розділивши владу на різних осіб, і скоротила термін їх служби на одній офіційній посаді, щоб у них не було шансу накопичити стільки влади до цього загрожувала центральній. Постійна зміна генерала, однак, призвела до зниження боєздатності солдатів, і війська Північної пісні зазнали неодноразових поразок проти груп меншин, таких як Ляо та Західна Ся. Таким чином, прикордонна оборона стала порожньою і слабкою, що завдало шкоди національній безпеці. В цілому авторитарна централізована система мала певну міру сприяти об'єднанню та стабільності феодальної держави, запобігаючи місцевому сепаратизму та селянським заколотам, але також передвіщала поглиблення збіднілих та занурених з північної Північної пісні.

Під час весняного фестивалю в 960 р. Партизанські товариші Чжао склали помилкову розвідку про те, що штат Ляо повинен вторгнутись. Тоді прем'єр-міністр (у феодальному Китаї) негайно наказав Чжао йти на кордон для захисту. На третій день першого місячного місяця Чжао прибув до Ченк'яо, і його прихильники були драпіровані імператорським жовтим халатом (ритуал визнання когось імператором, схожий на коронацію) тієї ночі. Чиновники пізнього Чжоу вважали це незворотним і не зробили нічого, окрім як прийняли реальність. Гонді пізніше Чжоу був змушений залишити престол, а Чжао згодом став династією Тайзу Сун.

У 961 та 969 рр. Під час бенкетів і під час пияцтва (або прикидаючись) Чжао погрожував полководцям двічі не повстати проти Пісні, як він це робив проти пізнього Чжоу, і позбавив їх владних повноважень. шляхом призначення їх на лише номінальні посади при призначенні цивільних чиновників командувачами військ, щоб централізувати військову владу. Таким чином, династія Північних Сун була вільною від місцевих військових сепаратистів, але в той же час місцеві ресурси були обмеженими. Все це призвело до його поразки в битвах проти північних племен.

Національна політика Північної династії пісень принципова на її «акценті на науковців і менше на військових» (重 文 轻 武). Це має свої переваги та недоліки для династії Сонг; перевага, що стабільність буде приноситись політичному та економічному середовищу ранньої Північної династії пісень, особливо, коли немає таких бич, як возиння євнуха навколо, або місцеві губернатори, що захоплюють землю. Незважаючи на те, що більшість імператорів Пісні діяли посередньо, країна залишалася процвітаючою та стабільною. Недоліком, однак, було те, що династія Північної Пісні послідовно зазнала військових поразок. Поряд з Південною династією Сун, 300 років історії династії Сон тяжіли до її військових поразок і відступів.

Ще одне завдання, з яким зіткнувся Тандзу, — об'єднати свою країну. Після обговорення з Чжао Пуксу, Чжао Куангінь вирішив об'єднати всю країну, починаючи з півдня, а потім на півночі. Чжао Куангійн вперше вдався до підробленого плану знищити Нанпін і Вупінг. Він також знищив три царства, Шу, Наньхан і Нантанг. Тайцу від щирого серця бажав успішного об'єднання, а також створив склад для економії грошей і шовку, сподіваючись, що це допоможе викупити шістнадцять штатів Яньюнь від Ляо в майбутньому. У серпні 9-го року Кайбао (976) Таїзу знову пішов на північ. Однак Таїзу різко помер 19 жовтня, тому його брат Чжао Гуангій негайно зайняв трон. Подейкували, що Гуангі вбив свого старшого брата, щоб узуртувати трон. Завдання для об'єднання Півночі та Півдня було тимчасово припинено, коли Чжао Гуангій зійшов на престол як Піс Тайчонг.

Після того, як імператор Тайчжун стабілізував своє правління, він продовжив завдання возз'єднання. Чен Хунцзін і сам титул короля Вуюе, Цянь Гонлінг, який захопив дві провінції Чжан і Куан на Фуцзяні, здався в 978 році, тоді Північний Хан був ліквідований у 979 р. У травні 4 р.

Північні війни проти Лю і Ся Після смерті Тайцзуна Чжао Хенг піднявся на посаду імператора Сон Чженьчжуна. Він проводив політику Хуанг-Лао в Тайчжуні і керував бездіяльністю. Ще з часів Північної експедиції Йонсі Ляо часто грабував і грабував Пісню біля своїх кордонів. До першого року Джингде ці бойові дії переросли в масштабне вторгнення. Прем'єр-міністр Коу Чжун очолив опір. Чженьчжон особисто відправився на поле битви і сильно підсилив моральний дух армії Сонґ. Пісня і Ляо увійшли в глухий кут у місті Танчжоу. За збігом обставин генерал Ляо Сяо Тілінг був збитий арбалетом армії Сонг, що значно послабило мораль армії Ляо і розгромило будь-яку надію на перемогу Ляо. Потім Ляо прагнув примиритися з Північною династією Пін, і після декількох переговорів дві країни погодилися на мирний договір. Основний зміст мирного договору був такий: Пісня платила Ліяо 20 мільйонів шовку та 100 000 срібних данин щорічно, а договір історично називався «Договором Ханьюань».

Імператорська пісня Чженчонг Чжао Хен

Згодом Коу Чжун поступово випав з прихильності Чженчонга і був врешті-решт звільнений з посади. Ван Чінро, видатний міністр, який добре обіймався, знав, що Чженчонг сподівається підпалити атмосферу миру та злагоди, і тому виступав за те, щоб Чженьчжон був фен-Шаном. Він також домовився з іншим прем'єр-міністром Ван Даном, щоб виготовити «сприятливі» фасади по всій країні. Як результат, Чженьчжун в перший рік Dazhongxiang Fu вчора тричі мав Фен Шань, а Ван Чиру став найвірунішим міністром Чженчонга. Zhenzong Zhao Heng У Чженьчжуна та королеви Лю не було дітей. Одного разу Женьчонг відвідав Лі, служницю Лю Конкубіна, і вона народила сина (Чжао Шоуї) на третьому курсі Ю. Дачжун Сянфу, який згодом став Ренцонгом. Лю та інша наложниця Ян виховали дитину. У рамках фестивалю середини осені другого року Тяньсі, Чженьчжун офіційно назвав Чжао спадкоємцем і перейменував його на Чжао Чжень. 20 лютого, в перший рік Цзянсінь, Чженьчжун помер. Престолонаціональний принц Чжао Чжень зайняв престол, а королева Лю стала правилом королеви Доугер до того, як Ренцонг став дорослим. Відтоді розпочалося шістнадцять років панування імператриці Лю уряду.

На початку правління Рензона, Ренцонг не зміг здійснити своїх амбіцій, оскільки він завжди знаходився під тінню Лю. Хоча королева імператора Ренцонга була з родини Чао, він завжди особливо любив наложницю Чжан. Але оскільки Чжан прийшов з низького походження, вона ніколи не могла бути королевою. Чжан помер восьмого дня першого місячного місяця на шостому році Хуангу, а Ренцон ставився до її похоронів, ніби вона королева, і навіть присвоїв їй титул королеви Венченг. Результат був безпрецедентним в історії з живою і мертвою королевою.

Нація була відносно сильною в управлінні Ренцонгом з процвітаючою економікою, утворюючи пік Північної династії Сун. Однак існували дві основні проблеми, з якими довелося зіткнутися в той час: розширення імператорського двору та зменшення кількості солдатів, що спричинило фінансові проблеми. У той же час, данини і подарунки часто були потрібні для заспокоєння північних племен, виснажуючи багатство нації.

Лідер партії Лі Юаньхао оголосив себе імператором на третьому році Дакіна (1038 р.) І заснував Сіксію, спричинивши кількарічну війну між Сунгом і Ся. Пісня перемагала багато разів. Ренцонг призначив Фань Чжуняна, Лу Іцзянь, Фу Бі, Бао Чжен, Хань Ци та інших талановитих міністрів для впровадження нового Кодексу Цінлі, який досяг чудових результатів. Династія вступила в найзаможніший етап, але деякі консервативні діячі звинувачували реформаторських чиновників у збитті. Оскільки Рензун завжди ненавидів кронізм, ці реформістські чиновники згодом були знецінені в провінційні чиновники. Це поклало кінець короткому виконанню Нового кодексу Qingli. На кордоні Ренцонг призначив генерала Ді Цин спочатку знищити заколот Південного Ньонко, а потім провокацію Сіксія.

Після смерті Ренцонга, Сун Іньцзуна, Чжао Шу змінив його. Він був онуком Чжао Юаньфена, брата Чженчонга, і був створений як престоловий принц на сьомому році Цзяю. Імператор Іньцзун був неміцним, спочатку королева Цао займалася всіма державними справами. Yingzong розпочав правити лише після травня першого року Чіпінга. Через півмісяця після того, як він повернув собі авторитет, спалахнула суперечка і тривала 18 місяців. Причиною інциденту стало те, що прем'єр-міністр Хань Ци ініціював дискусію щодо статусу біологічного батька Інцунга. В результаті уряд був поділений на дві фракції; одна фракція вважала, що біологічного батька Іньцзуна, монарха Пу, слід називати Хуан Бо (皇 伯), дядьком царя, а інша фракція вважала, що його слід називати Хуан Као (皇 伯). Врешті-решт, імператриця-підрядник вирішила назвати його Хуан Као, і лише тоді аргумент вщух. Загалом, Іньцзун був ще

Нова політика