Сала́кія, або Сала́ція (; від — морська піна) — у римській міфології богиня джерел, відкритого бурхливого моря та морської води; також божество солоної води і покровителька мореплавцівСалація, Салакія // Велика українська енциклопедія. Тематичний реєстр гасел з напряму «Релігієзнавство» / за ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2018. — С. 164. За міфами, дружина Нептуна, мати Тритона. Ототожнювалася з грецькими Фетідою і Амфітрітою.
Вшановувалася римськими гетерами. Їй поклонялися моряки, рибалки й ті, хто вирушав у далеку морську подорож.
Подекуди слово «Салакія» зустрічається і як епітет Венери (Афродіта), що народилася з морської піниСалакия // Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. — М.: Директмедиа Паблишинг, 2007. — С. 231 .
Див. також Луа (богиня)
Примітки
Література Словник античної міфології. — Київ : Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.