Барві́нок — село в Україні, у Торчинській селищній громаді Луцького району Волинської області. Село є безлюдним і фактично припинило існування, хоча й досі значиться в офіційних переліках населених пунктів. Часто згадується у медіа як «село-привид». Занепад села пов'язують із радянською політикою «ліквідації хуторів» та забороною на будівництво нових осель, що змусило мешканців поступово покинути його.
Походження назви Первісна назва поселення — Бронісла́вка (пол. Bronisławówka). За спогадами колишньої мешканки Раїси Видрик, воно було назване на честь дружини власника хутора, що належав німецьким колоністам.
У 1964 році, в рамках кампанії з перейменування населених пунктів, село отримало нову назву — Барвінок. За однією з версій, назва пов'язана з квіткою барвінок, яка рясно росла на цій території.
Історія
У складі Російської імперії Наприкінці XIX століття Броніславівка була колонією в Щуринській волості Луцького повіту Волинської губернії. Поселення розташовувалося за 33–35 км (33 версти) від Луцька. У цей період тут налічувалося 36 дворів та проживало 240 мешканців.
Станом на 1906 рік у селі Броніславівка було 19 дворів та 106 мешканців.
Радянський період та занепад За радянських часів життя в селі продовжувалося. Була проведена електрифікація, діяла велика ферма, де розводили тисячі овець і корів. На центральній вулиці було близько 30 будинків. Колишні жителі згадують про дружню атмосферу, вечорниці та недільні танці під музику.
Ключовим моментом в історії села стала політика уряду щодо «неперспективних» сіл та хуторів. У 1970-х роках (за іншими даними — у 1990-му) влада заборонила будівництво нових будинків. Це змусило молодь залишати село, а старші мешканці поступово переселялися до сусідніх населених пунктів, зокрема до Хорохорина. Деякі жителі навіть розбирали свої дерев'яні хати й перевозили їх на нове місце.
Останні мешканці залишили Барвінок на початку 2000-х років. За переписом 2001 року в селі ще проживало дві особи — Раїса Видрик та її мати, які жартома називали себе «охоронцями вулиці».
Адміністративна історія До 14 серпня 2015 року село підпорядковувалось Хорохоринській сільській раді Луцького району. У 2015—2020 роках входило до складу Смолигівської сільської територіальної громади. 12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», увійшло до складу Торчинської селищної територіальної громади. 19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Луцького району(1940—2020), село увійшло до складу новоутвореного Луцького району.
Незважаючи на відсутність мешканців, приблизно у 2005 році місцеві депутати відмовилися від ідеї офіційно ліквідувати село, і його назва залишилася на картах.
Географія та сучасний стан Село розташоване за 2 кілометри від траси Володимир–Волинський–Луцьк. Загальна площа території колишнього села становить близько 9 гектарів.
На сьогодні територія Барвінка — це переважно сільськогосподарські угіддя, порослі бур'янами, чагарниками та занедбаними садками. Про колишнє поселення нагадують лише старі дерева, польові дороги та поодинока водонапірна вежа, що колись обслуговувала місцеву ферму. Жодного житлового будинку не збереглося. Частина земель обробляється мешканцями сусідніх сіл, які вирощують капусту, полуницю та кукурудзу. Близько 3,5 гектарів землі належать громаді та зарезервовані для потенційних інвесторів.
Населення Динаміка чисельності населення села Барвінок (Броніславівка) з часом зазнала кардинальних змін: кінець XIX ст. — 240 осіб 1906—106 осіб 1989 — 9 осіб (5 чоловіків та 4 жінки) 2001 — 2 особи з середини 2000-х — 0 осіб.
За даними перепису 2001 року, 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську.
Галерея
Примітки
Посилання Погода в селі Барвінок