Гірка́ Поло́нка — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Входить до складу Боратинської сільської територіальної громади. Населення становить 3044 осіб (2024).

Географія На північ від села розташований гідрологічний заказник місцевого значення Чорногузка, створений з метою охорони екосистеми однойменної річки.

Походження назви Мовознавець Віктор Шульгач стверджує, цей топонім історично був оформлений як словосполучення іменника з прикметником: Горка Полонная. Горка у значенні «гора», «гірка». А Полонная — від слова «полонь» (в поліських говірках це означало чисте, вільне для пасовища або сінокосу місце). Однак з часом топонім Полонка набув іменникових форм відмінювання. Це зумовило переосмислення топоніма Гірка. Він почав виконувати функцію означення, що змістило й наголос: Гі́рка — Гірка́. Тож тепер помилково кажуть у Гіркій Полонці, а насправді має бути в Гірці Полонці.

Історія Дерев'яна Воскресенська церква, зведена коштом парафіян у 1760 році, згадується в описі 1885 року. У ній "зберігалося чимало цінних предметів сакрального мистецтва".

2 червня 1943 року, церкву спалили.

До 1 серпня 2018 року — адміністративний центр Гіркополонківської сільської ради Луцького району Волинської області.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», село увійшло у склад Боратинської сільської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Луцького району, село увійшло до складу новоутвореного Луцького району.

Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2488 осіб, з яких 1218 чоловіків та 1270 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2642 особи.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська263198.98 %російська250.94 %польська20.08 %Усього2658100 %

Пам'ятки археології На території села відомо 9 пам'яток археології: На схід від села знаходився курганний могильник давньоруського часу. У його складі нараховувалося 24 насипи, 9 з яких у 1898 р. розкопала Катерина Мельник-Антонович. Поховальний інвентар характеризують срібні персні, сережки, намиста тощо.

Поблизу села в 1932 р. випадково виявлене тілопокладне поховання вельбарської культури. Його супроводжували ліпний кубок лійчастої форми, дві бронзові арбалетні фібули з підв'язаним приймачем і кістяний гребінь з трипластинчатою дугастою спинкою. Поховання датується другою половиною ІІІ ст. н. е. За 1 км на схід від села, в урочищі Низ, на правому березі р. Чорногузки — багатошарове поселення доби фінального палеоліту, культур лінійно-стрічкової кераміки, кулястих амфор та городоцько-здовбицької культури площею 0,5 га. За 0,5 км на схід від села, на видовженому мисі першої надзаплавної тераси правого берега р. Чорногузки, висотою 5-6 м над рівнем заплави — поселення культури лінійно-стрічкової кераміки. Воно має розмір 15-х250 м. Пам'ятку відкрив у 1978 р. Г.Охріменко, а в 1983—1984 рр. провів на ній рятівні розкопки. Досліджено дві напівземлянки, одна з яких була двокамерною. До складу останньої входили дві заглиблені частини підтрикутної і овальної форм, розміром, відповідно, 3,7 та 4,1 м і з глибиною 0,9 м від давнього рівня. В заповненні жител виявлено фрагменти ліпного посуду, серед яких майже половина декорована нотним орнаментом, кістяні проколки, підвіска з ікла дикого кабана та різноманітні крем'яні вироби. На схід від села, в урочищі Глінки, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега р. Чорногузки, висотою 6-8 м над рівнем заплави — багатошарове поселення культур городоцько-здовбицької, тшинецько-комарівської бронзової доби, лежницької групи ранньозалізного часу, волино-подільської групи (зубрицька), ранньослов'янського і давньоруського періодів. Ліворуч мосту шосейної дороги, на правому березі р. Чорногузки — поселення тшинецько-комарівської культури, відкрите розвідкою М.Пелещишина та І.Свєшнікова в 1959 р. У 2010 році на його території рятівні дослідження проводила експедиція ДП «Волинські старожитності» під керівництвом Златогорського О. Є. На захід від села, в урочищі Берег, на південному і південно-західному схилах правого берега р. Чорногузки, висотою 6-10 м над рівнем заплави — багатошарове поселення волино-люблінської, поморсько-кльошової культур, зубрицької культурної групи і давньоруського періоду площею до 3 га. У 1983 р. досліджувалось Д.Козаком і пізніше М.Кучинком. Розкопано 2100 м² площі пам'ятки і виявлено господарські ями діаметром 1,2-1,8 м, завглибшки 1,2-2,1 м енеолітичного часу; напівземлянки кінця І тис. до н. е.; напівземлянки і три господарські споруди перших століть н. е. та напівземлянки і яму ХІІ-ХІІІ ст. На підвищеній частині заплави правого берега р. Чорногузки, навпроти с. Городище Перше — підтрикутне у плані городище давньоруського часу. Поруч із городищем давньоруське селище. У північно-східній частині села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега р. Чорногузки — двошарове поселення культури лінійно-стрічкової кераміки та волино-люблінської культури. Під час проведення наукової археологічної експертизи на ділянці на території поселення С.Панишком було зібрано фрагменти енеолітичної кераміки, а у шурфі — виявлено керамічну голову фігурки барана, яка прикрашала горщик неолітичного часу. В ній чітко передані роги, орнаменти з ліній та «ноток».

Постаті Мальчук Олександра Андріївна (* 2003) — українська гімнастка. Призерка міжнародних спортивних змагань; чемпіонка України.

Примітки

Література Н. В. Переверзевъ. "Справочная книга о приходахъ и монастыряхъ Волынской епархіи". Житомиръ - 1914. С - 220.

Посилання Погода в селі Гірка Полонка Інтернет в селі Гірка Плонка