Володимир Сергійович Петро́в ( 17 жовтня 1946, Київ) — радянський, український і російський актор, режисер.

Біографія Народився 17 жовтня 1946 року в Києві. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва — в 1972 році акторський факультет (майстерня Л. Олійника), в 1979 році — режисерський факультет (майстерня В. Судьїна).

У 1972—1979 роках — актор Харківського драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. У 1979—1986 роках — режисер Харківського ТЮГу, Ризького театру російської драми; У 1986—1989 роках — головний режисер Севастопольського російського драматичного театру. У 1989—1993 роках — головний режисер Київського російського театру імені Лесі Українки. З 1993 року — головний режисер Омського академічного театру драми. З 2005 по 2011 рік — професор школи-студії Московського художнього театруВоронезький академічний театр драми імені О. В. Кольцова. . З січня 2011 року — художній керівник Воронезького драматичного театру імені О. В. Кольцова.

Творчість

Ролі Ролі в театрі

Скворцов («Шельменко-денщик» Квітки-Основ'яненка); Голохвостий («За двома зайцями» Старицького); Каренін («Живий труп» Л. Толстого); Князь Серпуховський («Історія Коня» Л. Толстого); Глумов («На всякого мудреця досить простоти» О. Островського); Меккі Ніж («Тригрошова опера» Б. Брехта); Вершинін («Три сестри» А. Чехова); Тригорін («Чайка» А. Чехова). </div> Ролі в кіно

1970 — «Блакитне і зелене» (короткометражний), Віктор; 1971 — «Потяг у далекий серпень», епізод; 1972 — «Випадкова адреса», Аскольд Шагайда; 1972 — «Софія Грушко», Василь; 1985 — «Остання індульгенція», Сергій Вершинін; 1988 — «Театр» (фільм-спектакль), режисер Ллойд Даллас; 1992 — «Дорога нікуди», батько Роен і Еллі. </div>

Постановки Поставив понад 100 вистав у Росії, Китаї, Японії, країнах Балтії, Україні, серед яких:

Харківський український драматичний театр «Сватання на Гочарівці» Г. Квітки-Основ'яненка; «Млин щастя» В. Мережка. Ризький російський театр імені Михайла Чехова «Спогад» О. Арбузова; «Женя, Женечка і Катюша» Б. Окуджави; «Все добре, що добре кінчається» У. Шекспіра; «Нічні забави» В. Мережка; «Дивіться хто прийшов» В. Арро; «Наталі» І. Буніна. Севастопольський російський драматичний театр «Проводимо експеримент» О. Гельмана; «Арена» І. Фрідберга; «Собаче серце» М. Булгакова; «Театр» М. Фрейна; «Панночка» Н. Садур. Київський російський театр імені Лесі Українки 1989 — «Перламутрова Зінаїда» М. Рощина; 1990 — «Сава» Л. Андрєєва; 1991 — «Кандід» Вольтера — Бернстайна; 1991 — «Метеор» Ф. Дюрренматта. Омський театр драми 1994 — «Людина, тварина і чеснота» Л. Піранделло; 1994 — «Натуральне господарство в Шамбалі» О. Шипенко; 1995 — «Каплиця» І. О. Буніна — А. де Мюссе; 1996 — «Жінка в пісках» К. Аюе; 1997 — «Живий труп» Л. Толстого; 1998 — «Академія сміху» К. Мітані; 1998 — «Церемонії зорі» К. Фуентеса; 1999 — «Подія, яку ніхто не помітив» О. Володіна; 2000 — «Лоренцаччо» А. Мюссе. Московський художній театр 2006 — «Живи і пам'ятай» Валентина Распутіна; 2007 — «Дванадцять картин з життя художника» Юрія Купера; 2010 — «Моя дорога Матильда» І. Горовиця. Воронезький драматичний театр 2010 — «Арешт» Ж. Ануя; 2011 — «Ріка Потудань» А. Платонова; 2012 — «Приручення норовливої» А. Застирця за В. Шекспіром; 2012 — «Міст короля Людовика Святого» Т. Уайлдера; 2012 — «Чайка» А. Чехова. Інші театри 1994 — «Чорт» Ф. Мольнара (Александринський театр); 1998 — «На дні» М. Горького («Токіо гейцзюсудза», Японія); 2005 — «Болеро» Павла Когоута (Московський театр-студія під керівництвом Олега Табакова); 2007 — «Night and Day» Біляни Срблянович (Санкт-Петербурзький академічний театр імені Ленсовєта); 2007 — «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна (Владимирський драматичний театр); 2009 — «Отелло» Джузеппе Верді (Пермський театр опери і балету); 2014 — «Євгеній Онєгін» Чайковського (Самарський театр опери та балету)Кіно-театр.ру.. </div>

Відзнаки Лауреат всеросійської театральної премії «Золота маска» 1997 року (кращий режисер, спектакль «Жінка в пісках» за романом Кобо Абе); У 1999 році отримав вищу нагороду фестивалю «Балтійський дім» за виставу «Академія сміху» Кокі Мітані; Заслужений діяч мистецтв Росії з 1999 рокуУказ Президента Російської Федерації від 22 листопада 1999 року № 1557 «Про відзначення державними нагородами Російської Федерації»; Лауреат премії міжнародного фестивалю «Золотий витязь» в номінації «Театр малих форм» (2008); Лауреат обласних театральних премій: «Підсумки сезону 2010—2011»; «Підсумки сезону 2014—2015»; «Браво 2015—2016»; «Браво 2016—2017»; У 2016 році нагороджений Золотою медаллю Станіславського за заслуги в галузі театрального мистецтва. Нагороду вручив Олег Павлович Табаков; Лауреат премії «Лідер року» в номінації «Культура» (2017); Лауреат премії Центрального федерального округа в номінації «Театральне мистецтво» за створення вистави «Вишневий сад» (2019).

Примітки

Література