Борис Суварін (; 5 листопада 1895, Київ — 1 листопада 1984, Париж) — французький політичний діяч і письменник, історик, комуніст-антисталініст.
Біографія Борис Костянтинович Ліфшиц народився в Києві в 1895 році у єврейській сім'ї, син Костянтина (Калмана) Ліфшица і Міни Штейнберг. Десь у 1900 році його сім'я переїхала в Париж і згодом прийняла французьке громадянство. Навчався на ювеліра. У 1914 році вступив у французьку секцію робітничого інтернаціоналу. Працював у газеті Жана Лонге Le Populaire і виданні Максима Горького Нове життя. Прийняв псевдонім «Суварін» за іменем російського революціонера — персонажа роману Еміля Золя «Жерміналь». Відомо відкритий лист В. І. Леніна Борису Суваріну (1918; Твори, т. 30).
17 травня 1920 року в ході облави урядових сил був заарештований за звинуваченням в «анархістській змові», але звільнений в березні 1921 року з Фернаном Лоріо і П'єром Монаттом. Був одним із засновників Французької комуністичної партії (перебуваючи в ув'язненні, був поряд з Лоріо обраний почесним головою Турського конгресу Французької секції Робітничого інтернаціоналу, на якому більшість підтримала трансформацію в компартію), входив в її керівництво. Делегат 3-го конгресу Комінтерну, член Виконкому Комінтерну, — в цей час жив, в основному, в Москві.
В 1924 році підтримував Троцького проти Сталіна, був знятий зі своїх посад в Комінтерні. Повернувся до Франції, зблизився з Альфредом Росмером й іншими троцькістами.
У 1925 році видавав «Bulletin Communiste», організував марксистсько-ленінський комуністичний гурток (згодом Демократичний комуністичний гурток). У 1927 розійшовся з Троцьким з низки питань. Зокрема, Суварін вважав систему, що існувала в СРСР, державним капіталізмом, в той час як Троцький — «деформованою робітничою державою».
В 1935 році написав біографію Сталіна «Сталін. Нарис історії більшовизму». Того ж року заснував Інститут соціальної історії (Institut d'Histoire Sociale), який збирав матеріали з історії комунізму, СРСР і робітничого руху — французьке відділення амстердамського Міжнародного інституту соціальної історії. Згодом порвав з комунізмом, однак продовжував досліджувати це політичне явище як історик.
Під час Другої світової війни був заарештований урядом Віші, але відпущений завдяки спочутливому офіцеру і втік до США. Після війни видавав журнали «Est-Ouest» і «Le Contrat social». Був членом антисталіністських лівих організацій.
Дружив і співпрацював з Панаїтом Істраті, залишив спогади про Бабеля, згодом листувався з Солженіциним.
Помер в Парижі у 1984 році.
Праці
Staline, aperçu historique du bolchévisme, Plon, 1935. Cauchemar en URSS, Revue de Paris, 1937. Ouvriers et paysans en URSS, Librairie du travail, 1937. Un Pot-pourri de Khrouchtchev : à propos de ses souvenirs, Spartacus, 1971. Le Stalinisme, Spartacus, 1972. Autour du congrès de Tours, Ivrea, 1981. L’observateur des deux mondes et autres textes, La Différence, 1982. Souvenirs sur Isaac Babel, Panaït Istrati, Pierre Pascal — suivi d’une lettre à Alexandre Soljenitsyne, Lebovici, 1985. A contre-courant (recueil de textes de 1925 à 1939), Denoël, 1985.
Подальше життя псевдоніма Псевдонім «Борис Суварін» був використаний російським журналістом Леонідом Радзиховським в деяких публікаціях періоду 2007—2009 років.
Література
Panné J.-L. Boris Souvarine. — : Robert Laffont, 1993
Примітки