Воєвода вітебський — посадова особа Великого князівства Литовського, Речі Посполитої; місцевий урядник у Вітебському воєводстві, заступник великого князя та короля.
Вітебське воєводство мало трьох сенаторів якими були: воєвода вітебський, каштелян та єпископ вітебські.
Згідно з привілеєм великого князя Олександра Ягеллончика (пізніше цей привілей був підтверджений Сигізмундом I Старим), воєвода вітебський призначався великим князем лише за згодою місцевої шляхти. Після Люблінської унії (1569 р.) він сидів у сенаті Речі Посполитої, де посідав 25 місце за важливістю: після воєводи полоцького Jelski A., Województwo witebskie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom V: Kutowa Wola — Malczyce. — Warszawa, 1884. — S.341 . та перед .
Намісники До утворення Вітебського воєводства керування відбувалося через намісників: Федір Весна (1392) Велька (бл. 1406) Румбольд Волімонтович (1422) князь Василь Семенович «Красний» (1431) Начко Гінівілович (1452) Івашко Гойцевич (1452—1459) Немирович Миколай (1463—1470) Ходкевич Іван (5.03.1476) (1482) князь Заславський Іван (9.01.1485) князь Заславський Федір (1492) князь Заславський Михайло (04.1494 — 04.1495) (07.1495 — 07.1501)
Воєводи Глібович Юрій (07.1503—22.08.1508), Сапіга Іван Семенович (06.09.1508—04.07.1511), (1514—1517), Сапега Іван Богданович (1517/1520—1528, знятий з посади на вимогу місцевої шляхти), Глебович Ян Юрійович (1528—1532), (1532—1543), Насиловський Юрій (1543—1544), Кишка Станіслав Петрович (1544—1554), Ходкевич Григорій (1554—1555), Збаразький Стефан (1555—1564), (1566—1588), Сапега Микола Павлович (1588—1599), (1599—1626), Сангушко Семен Самійло (1626—1638), Раковський Ян Войцех (1638—1639), Кишка Кшиштоф Станіславович (1639—1646) Tadeusz Wasilewski, «Krzysztof Kiszka» // Polski Słownik Biograficzny, 1966–1967 — T.XII, S.510-511., Сапега Павло Ян (1646—1656), Волович Владислав Петрович (1656—1668), (1669—1685), Поцей Леонард Габріель (1686—1695) Jan Władysław Poczobut Odlanicki, «Pamiętnik», Warszawa 1987 — S.398., (1695—1704), Поцей Казимир Олександр (1705—1728), (1730—1750), (1752—1781), (1781—1787), (1787—1794).
Примітки
Джерела Энцыклапедыя Вялікае Княства Літоўскае — 2-е выданне. — 2007 г. — Том 1 , С.451. — Zbigniew Góralski, «Urzędy i godności w dawnej Polsce», Warszawa, 1988. Wolff J., Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795. — Kraków, 1885. — S. 24—28.