Остап Яриш ( 31 липня 1994, Львів) — український журналіст, який з 2019 року працює в Сполучених Штатах Америки. Лауреат кількох журналістських премій: PRESSZVANIE 2018 в номінації «Відкриття року», Високі стандарти журналістики 2019 в номінації «За швидкий та якісний розвиток у професії», 2021 ввійшов до списку «30 до 30: Хто творить майбутнє українських медіа».

Біографічна довідка Остап Орестович Яриш народився у Львові, у цьому ж місті навчався та проживав до 2017 року. Випускник бакалаврату факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка та магістерської програми з журналістики Школи журналістики та комунікацій Українського католицького університету.

Остап ставав героєм публікацій ЗМІ завдяки своєму активізму (зокрема, є згадка про участь в русі Обери своє майбутнє, організованому для привернення українців до участі в виборах 2012 року), навчанню та подорожам. Спостерігач від Комітету виборців України на своїх перших виборах 2012 року в окрузі 118 (Львів і Пустомитівський район), учасник Революції Гідності у Львові.

Останнім часом, з визнанням його професійних здобутків Остап з'являється в ефірах ЗМІ, щоби поділитися досвідом, враженнями від мандрів та професії. А також співпрацює із закладами, в яких навчався: на сайті УКУ згадується про його зустрічі зі студентами , а в травні 2020 взяв участь у конференції ЛНУ з доповіддю про журналістську діяльність у США. 2021 року долучився до семінару НУ «Львівська політехніка».

В березні 2021 року Остап Яриш анонсував роботу над книгою «Америка. Історії не з Голлівуду», в яку увійдуть 10-12 його репортажів про нестандартні локації, місця та людей,.. нетуристичні речі. Книга створюється у співпраці з видавництвом «Човен».

Журналістська діяльність В автобіографії на сайті УКУ Остап згадує, що першим досвідом в журналістиці була співпраця з молодіжним порталом «П'ятниця» у 2010 році, спершу як кореспондент, наступного року став його контент-редактором . Того ж року брав участь у навчальному проекті ГО ОПП «ВЗАЄМОДІЯ», а саме на школі документалістики та новітніх медіа. 2011 року поступив на факультет журналістики ЛНУ ім. Франка. 2013 року був прес-секретарем фестивалю Lviv Acoustic Fest, в організації якого також брали участь Андрій Балан та Єгор Грушин. Під час навчання в ЛНУ співпрацював з кількома місцевими виданнями та вів особистий блог.

В 2015 році продовжив освіту в Українському католицькому університеті. Пройшов за конкурсом із найвищим рейтинговим балом, досяг помітних успіхів у навчанні, зокрема, є згадки про його: тритижневе стажування Empowering young Ukrainian Journalists за програмою Erasmus+; вдалу участь у відборі за програмою «Хаб медіамобільності» та стажування в київській студії Радіо Свобода; перемогу в конкурсі на семестрове навчання за кордоном (всі три зі сторінки Університету Наші успіхи 2011—2016 ), а саме в Університеті Віадріна; двотижневе стажування в англомовній студії радіо Ватикану.

З 2016 по 2019 роки співпрацював із платформами суспільного мовлення, спершу львівським кореспондентом Громадського радіо, згодом кореспондентом телебачення і ведучим в його київській студії. Одночасно дописував для багатьох львівських і всеукраїнських видань, в тому числі, tvoemisto.tv, Українська правда. Життя, Новое время та інших.

Навесні 2019 почав роботу в українській службі Голосу Америки та переїхав у Вашингтон. Втім, продовжує співпрацю з рядом українських видань, даючи коментарі щодо нюансів американської політики Суспільному

Відгуки та відзнаки За висвітлення подій у США (зокрема висвітлення скандалу, що призвів до спроби імпічменту Трампа) отримав національну премію Високі стандарти журналістики з такою характеристикою:

За 2 роки в професії Остап не тільки голосно заявив себе як політичний журналіст, журналіст-міжнародник, репортер, телевізійний ведучий спочатку «Громадського», яке відкрило йому дорогу до «Голосу Америки» у Вашингтоні, а й як аналітик та експерт у тих темах, в яких він спеціалізується. За декілька місяців роботи у Вашингтоні Остап став одним з ключових медійників, які фахово розповідають про американську політику, він набув експертності у дуже юному професійному віці, що вирізняє його посеред інших номінантів.

До того, протягом 2018 року він отримав відзнаку в конкурсі ООН «Публікації для змін. Україна на шляху сталого розвитку» , став лауреатом премії PRESSZVANIE, також претендував на премію Честь Професії в номінації Надія журналістики .

2021 року Остап увійшов до списку «30 до 30: Хто творить майбутнє українських медіа», представленого оргкомітетом Премії Ґонґадзе та виданням The Ukrainians. Учасниця журі Мирослава Ґонґадзе прокоментувала переможців:

Ці 30 українських журналістів і журналісток — енергійні, швидкі, творчі, ефективні та готові до викликів. Ми направляємо на них наше студійне світло, щоб ви побачили, що в української незалежної журналістики є круте майбутнє і разом ми збудуємо ту Україну, про яку мріємо.

Засновник Школи журналістики в УКУ Ігор Балинський згадав Остапа Яриша як одного з випускників, хто сформував репортажне середовище в сучасній українській журналістиці.

Бібліографія

This is Америка. Історії не з Голлівуду — Львів: Човен, 2021 р. — 240 стор.

Цікавинки Остап Яриш доволі багато подорожує і саме мандрівці присвячена одна з перших його публікацій у національних ЗМІ, в журналі Новое время. Станом на 2018 рік в одному з інтерв'ю він згадував, що відвідав 35 країн світу. Один з матеріалів Остапа присвячений Вікіпедії: Війна енциклопедій. Що каже Вікіпедія про анексію Криму .

Примітки

Джерела Сторінка на сайті УКУ

Посилання Сторінка автора на сайті Голос Америки Сторінка автора на сайті Громадського